Рішення № 88572650, 30.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Справа № 160/989/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3060-25 від 12.12.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3060-25 від 12.12.2019 р. є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач є пенсіонером та звільнений від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску: є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до значених норм, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказує, що позивачем надано до Дніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік, відповідно до якого позивачем самостійно нараховано до сплати в державний бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду - 2016 рік - суму єдиного внеску у розмірі 3797,64 грн. Також надано до Дніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 року, відповідно до якого позивачем самостійно нараховано до сплати в державний бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду суму єдиного внеску у розмірі 3797,64 грн. Проте позивачем самостійно задекларовані податкові зобов`язання не сплачено. Також позивачем відповідно до податкової декларації від 14.05.2019 р. № 9098605065 нараховано єдиного внеску за найманих працівників в розмірі 2766,06 грн. Враховуючи наявність недоїмки в розмірі 557,54 грн. у платника виникла недоїмка у розмірі 2208,52 грн. Декларацією від 05.06.2019 р. № 9116641659 нараховано до сплати за найманих працівників - 2772,00 грн. Так, впродовж 2019 року платником самостійно нараховано за найманих працівників до сплати 33978,52 грн., проте сплачено 25034,05 грн.

27.02.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Твердження щодо наявності у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску за найманих працівників за 2019 рік є безпідставними, оскільки позивачем у повному обсязі сплачено єдиний соціальний внесок за найманих працівників за 2019 рік у розмірі 34953,91 грн., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

06.11.2019 року ОСОБА_3 , як страхувальником, було подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за жовтень 2019 рік, згідно якої нараховано суму єдиного внеску у розмірі 2813,07 грн.

02.07.2019 року ОСОБА_3 , як страхувальником, було подано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за червень 2019 рік, згідно якої нараховано суму єдиного внеску у розмірі 2772,00 грн.

Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-3060-25 від 12.12.2019 року на суму 20244,36 грн., у тому числі: недоїмка 20244,36 грн.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Так, пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно частини 4 статті 4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд акцентує, що приписами частини 4 статті 4 Закону №2464 визначено, що особи з інвалідністю можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту першого розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;

на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти;

надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п`яти.

Факт подання позивачем до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 роки, згідно яких нараховано суму єдиного внеску у розмірі 33978,52 грн. позивачем не заперечується.

Так, судом встановлено, згідно даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_3 з ЄСВ, що станом на 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_3 мав переплату у сумі 1869,74 грн.; станом на 31.12.2019 року нараховано 33978,52 грн., сплачено 25034,05 грн., недоїмка 7074,73 грн.

При цьому, судом встановлено, згідно наданих позивачем платіжних доручень: № 310 від 23.01.2019 року, № 315 від 07.02.2019 року, № 329 від 06.03.2019 року, № 323 від 06.03.2019 року, № 335 від 27.03.2019 року, № 340 від 04.04.2019 року, № 342 від 23.04.2019 року, № 349 від 05.05.2019 року, № 353 від 23.05.2019 року, № 361 від 03.06.2019 року, № 366 від 20.06.2019 року, № 369 від 08.07.2019 року, № 373 від 19.07.2019 року, № 379 від 09.08.2019 року, № 383 від 23.08.2019 року, № 388 від 09.09.2019 року, № 396 від 07.11.2019 року, № 397 від 07.11.2019 року, № 402 від 06.12.2019 року, № 407 від 06.12.2019 року, № 413 від 21.12.2019 року, що сплата єдиного внеску здійснена на суму 34001,24 грн.

Аналізуючи дані інтегрованої картки ФОП ОСОБА_3 з ЄСВ та долучені до матеріалів справи вказані платіжні доручення, судом встановлено, що суми сплаченого ЄСВ, відповідно до платіжних доручень № 342 від 23.04.2019 року, № 349 від 05.05.2019 року, № 361 від 03.06.2019 року, № 369 від 08.07.2019 року, № 379 від 09.08.2019 року, № 388 від 09.09.2019 року, на загальну суму 8380,32 грн. не відображаються в обліковій картці ФОП ОСОБА_3 , отже не зараховано як сплату до бюджету єдиного внеску.

Разом з тим, судом встановлено, що:

- платіжним доручення № 342 від 23.04.2019 року здійснено перерахунок суми ЄСВ на рахунок Дніпропетровської ОДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № НОМЕР_2 ,

- платіжним доручення № 349 від 06.05.2019 року здійснено перерахунок суми ЄСВ на рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський р-н) № НОМЕР_3 ,

- платіжним доручення № 361 від 03.06.2019 року здійснено перерахунок суми ЄСВ на рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський р-н) № НОМЕР_3 ,

- платіжним доручення № 369 від 08.07.2019 року здійснено перерахунок суми ЄСВ на рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський р-н) № НОМЕР_3 ,

- платіжним доручення № 379 від 09.08.2019 року здійснено перерахунок суми ЄСВ на рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський р-н) № НОМЕР_3 ,

- платіжним доручення № 388 від 09.08.2019 року здійснено перерахунок суми ЄСВ на рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський р-н) № НОМЕР_3 .

Отже, ФОП ОСОБА_3 у повному обсязі виконано обов`язок зі сплати задекларованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманих працівників.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу.

За приписами частини 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що днем сплати платником податку єдиного соціального внеску є день подання платіжного доручення на оплату єдиного соціального внеску та прийняття його банком.

Суд також зауважує, що помилкове зазначення позивачем рахунку, який також використовується для сплати грошових зобов`язань, але іншим територіальним органом фіскальної служби, у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Законом строк, а також і для застосування штрафу та пені відповідно до положень статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За приписами пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зареєстрованого наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно пункту 3 розділу VI вказаної Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Суд зауважує, що станом на 06.12.2019 року та 20.12.2019 року в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_3 з ЄСВ була наявна недоїмка у розмірі 5255,85 грн., станом на 31.12.2019 року в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_3 з ЄСВ була наявна недоїмка у розмірі 7074,73 грн.

Разом з тим, спірна вимога № Ф-3060-25 прийнята Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 12.12.2019 року на суму 20244,36 грн., що не відповідає даним інформаційної системи – інтегрованої картки ФОП ОСОБА_3 з ЄСВ.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийнято воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-3060-25 від 12.12.2019 р.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, отже позовні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1849-4816-6031-9967 від 24.01.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 193, 241-246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17-а, ІК в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3060-25 від 12.12.2019 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 березня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков