Рішення № 88571789, 02.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2020Справа № 910/220/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Уніка"», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ

про стягнення 14 000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Уніка"» (далі - ПрАТ «СК "Уніка"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»/відповідач) про стягнення 14 000,00 грн страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги ПрАТ «СК "Уніка"» обґрунтовує виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору страхування № 004077/4640/0000009 від 27.12.2016, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.01.2020 через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПрАТ «УПСК» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що на час дорожньо-транспортної пригоди одночасно діяло два договори добровільного страхування за полісом № АЕ/8789830 від 11.05.2016, згідно якого страховиком виступало ПрАТ «СК «Здорово» та за полісом № АК/5139012 від 21.12.2016, відповідно до якого страховиком є відповідач. Оскільки, страхувальник під час укладення договору добровільного страхування не повідомив відповідача про існування ще одного договору страхування, відповідно в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, договір страхування згідно полісу № АК/5139012 від 21.12.2016 є нікчемним. За таких обставин, відповідач вважає підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

31.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

07.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "Уніка"» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування №004077/4640/0000009, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням «Hyundai Tucson», р.н. НОМЕР_1 .

Строк дії договору: з 28.12.2016 по 27.12.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2016 о 18 год. 25 хв. в м. Луцьк по вул. Ярощука, буд. 21 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 Вказана дорожньо-транспортна пригода оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 30.12.2016, який визнаний судом як належний та допустимий доказ у справі з огляду на таке.

Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 внесені зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які дозволили учасникам дорожнього руху, у випадку ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

На виконання умов Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Як вбачається з Європротоколу від 30.12.2016, протокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин участі в ній.

Водій автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 30.12.2016, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування за договором страхування №004077/4640/0000009 від 27.12.2016 на рахунок ремонтної організації.

Відповідно до висновку №001077/4640/0000009 від 25.01.2017, складеного позивачем відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», розмір матеріального збитку з урахуванням зносу становить 20 745,52 грн.

Водночас, відповідно до заяви водія автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 було погоджено суму страхового відшкодування в розмірі 14 500,00 грн.

10.02.2017 на підставі страхового акту №00212531 від 09.02.2017 позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 14 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №005275.

21.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою №19020 від 17.02.2017 про виплату страхового відшкодування в розмірі 14 500,00 грн. Відповідач вказану заяву залишив без задоволення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ПрАТ «СК "Уніка"» зазначає, що у зв`язку з тим, що останнім здійснено виплату страхового відшкодування пошкодженого автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «УПСК» за полісом № АК/5139012, а також з огляду на те, що водій автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнав свою вину у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу у розмірі 14 000,00 грн (за вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія, за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «УПСК» за полісом № АК/5139012.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За таких обставин, у зв?язку із настанням страхового випадку - пошкодженням водієм транспортного засобу «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплачено ПрАТ «СК "Уніка"» на підставі договору добровільного страхування та страхового акту № 00212531 від 09.02.2017.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК "Уніка"» направило на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування № 19020 від 17.02.2017 з вимогою здійснити відшкодування в розмірі 14 500, 00 грн. ПрАТ «УПСК» відповіді на вимогу не надало, страхове відшкодування не здійснило.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тож, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до ПрАТ «УПСК».

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, судом не приймаються доводи відповідача щодо подвійного страхування майнових інтересів, пов`язаних з експлуатацією автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки з матеріалів справи вбачається, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за полісом № АЕ/8789830, укладений між ПрАТ «СК «Здорово» та ОСОБА_5 , щодо транспортного засобу р.н. НОМЕР_3 . При цьому, договір з відповідачем укладено зі страхувальником ОСОБА_4 відносно автомобіля р.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, які відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Уніка"» задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Уніка"» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) 00 коп та судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук