Рішення № 88570063, 10.03.2020, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/404/20

Провадження № 2/715/209/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретаря судового засідання Затолошна Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такою, що втратила право користування майном,-

В С Т А Н О В И В:

АТ «Альфа-Банк», звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він являється власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує на те, що відповідач ОСОБА_1 , яка була попередньою власницею квартири, на разі втратила право користування нею. Просить суд, ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_1 такою яка втратила право користування - трикімнатною квартирою, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, просить зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку громадян та стягнути з останньої на користь позивача судовий збір по справі.

Представник позивача АТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з`явився, проте направив до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи провести у його відсутності.

Вiдповiдач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомила і не просила суд відкласти розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі №201/7237/17 (провадження №61-8227св19), від 11.09.2019 року по справі №752/19356/16-ц (провадження №61-32521св18), від 10.04.2019 року по справі №405/3/17-ц (провадження №61-34728св18) усталена практика Верховного Суду України та Верховного Суду засвідчує, що вирішення питання про виселення особи з житла у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 ЖК Української РСР.

Верховний Суд України у постанові від 22.06.2016 року у справі №6-197цс16 зробив правовий висновок, згідно з яким за змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» №898-IV (далі - Закон №898-IV) та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Законом України від 22.09.2011 року №3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Судом встановлено, що на підставі рішення №5/2019 AT «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк», виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

Встановлено, що відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» позивачем AT «Альфа Банк» оформлено право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 49,8 кв.м, житловою площею 36,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.04.2019 р. № 164151040, було зареєстровано право власності за AT «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», а саме на: трикімнатну квартиру, загальною площею 49,8 кв.м, житловою площею 36,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, на даний момент власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . є AT «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року AT «Альфа Банк».

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Позивач АТ «Альфа-Банк», просить суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування - трикімнатною квартирою, загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , крім того, просить зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку громадян.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь - які докази, як то відповідні акти, складені балансоутримувачем будинку, щодо встановлення періоду часу не проживання та причин не проживання відповідачки у вказаній квартирі на підтвердження вимог позивача саме щодо визнання відповідачки такою, що втратили право користування житлом.

При цьому в позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачка проживає у спірній квартирі, чим створює перешкоди у користуванні власністю, що за своєю суттю є взаємовиключними обставинами.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації це внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до ст. 7 вищевказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в тому числі на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Судом встановлено, що згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Чернівецькій області відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , а не за адресою знаходження квартири по АДРЕСА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що пред`явленій позов є без підставний, у зв`язку з чим він не підлягає задоволенню.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на ст. 109 ЦК України, оскільки будь - яких вимог про виселення відповідачки позивачем не заявлялося, позивач просив визнати відповідачку ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що за своєю суттю є різними позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку та визнання такою, що втратила право користування майном - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 березня 2020 року.

Суддя: