Ухвала суду № 8856319, 24.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2010 р.                                                                                 К-9297/07

                                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

                                        Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі                     Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 22.11.2006 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2007 р.

у справі № 37/116а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                              ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 22.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2007 р., позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000562341/1/12110 від 24.03.2006 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 36660 грн., у тому числі 24440 грн. основного платежу та 12220 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 3,40 грн.

ДПІ у м. Краматорську подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки № 123/23-3-30250316 від 06.02.2006 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач у 2 кварталі 2003 року, 1, 2 та 4 кварталах 2004 року відніс до складу валових витрат суми добових витрат на відрядження працівників до Республіки Казахстан при відсутності відміток органів прикордонної служби у паспорті для виїзду за кордон.

Абзац другий п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дозволяє віднести витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, до складу валових витрат лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

В результаті належного дослідження доказів, суди попередніх інстанцій встановили, що такі витрати позивача віднесені до складу валових витрат за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: залізничних квитків, квитанції щодо витрат за проживання в готелях та щодо понесених інших супутніх витрат.

Абзацом четвертим вказаної норми Закону передбачено додаткове віднесення до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, не підтверджених документально витрат на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Абзацами дванадцятий –п’ятнадцятий вказаної норми Закону встановлено, що сума добових визначається:

у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом;

у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав вважати неправомірним віднесення позивачем суми добових витрат, понесених у зв’язку з відрядженнями працівників до Республіки Казахстан, до валових витрат, оскільки суди, з аналізу чинного законодавства, зокрема Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Казахстан про взаємні поїздки громадян, підписаної 19.05.2000 р. та яка набрала чинності 26.02.2002 р., дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що між Україною та Казахстаном встановлено повний прикордонний митний контроль, про який йдеться у абзаці чотирнадцятому п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, у зв’язку з чим касаційна скарга залишається без задоволення, а законні та обґрунтовані судові рішення –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 22.11.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.А. Сергейчук

                                                                      О.І. Степашко