Ухвала суду № 88563172, 31.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/6991/20

Провадження № 1-кс/947/3495/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Гаврасієнко М.В., прокурора Захар`єва О.Б., захисника підозрюваного - адвоката Непотенко Ю.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Прокопова О.П., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у провадженні в слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Одеській знаходиться кримінальне провадження №12019160390000631, відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що в серпні 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_1 , діючи із корисливих мотивів, маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, добре розуміючи порядок перетину державного кордону України, організував діяльність, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України та шляхом поширення інформації, почав підшукувати осіб, яких необхідно переправити через державний кордон України у напрямку Республіки Молдова, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.

Так, приблизно о 12.00 год. 22.03.2020 ОСОБА_1 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці,використовуючи абонентський номер НОМЕР_1 , запропонував ОСОБА_2 допомогу в перетині державного кордону України та призначив зустріч для обговорення організаційних питань з цього приводу.

Далі, приблизно о 13.00 год. 25.03.2020, знаходячись по вул. Середній в с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області, під час зустрічі з ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, запропонував останньому за грошову винагороду у розмірі 500 євро, незаконно переправити його через державний кордон України на територію Республіки Молдова, поза встановленими пунктами пропуску та без відповідних документів.

При цьому, під час розмови ОСОБА_1 детально роз`яснив ОСОБА_2 план дій, які необхідно виконати для незаконного перетину державного кордону України, визначивши час та місце незаконного перетину державного кордону України, встановивши суму грошової винагороди в розмірі 500 євро, пообіцявши вжити заходів щодо усунення перешкод у перетині державного кордону на випадок викриття працівниками Державної прикордонної служби України та, керуючи діями останнього, організував його прибуття 29.03.2020 у с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області з метою подальшого переправлення через державний кордон України.

Далі, приблизно о 14.00 год. 29.03.2020 ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку №3 по вул. Миру в с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області, згідно раніше розробленого детального плану дій, направленого на незаконний перетин державного кордону України, зустрівся із ОСОБА_2 , та здійснив його посадку в автомобіль марки «Мерседес», д.н.з. - НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , якого ОСОБА_1 найняв в якості водія та який не був обізнаний про злочинний намір останнього, направлений на незаконне переправлення ОСОБА_2 через державний кордон України, та який повинен привезти їх до села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області.

Під час зазначеної поїздки, за вказівкою ОСОБА_1 , в рахунок оплати за незаконне переправлення через державний кордон України, ОСОБА_2 оплатив грошима в сумі 675 грн. заправку автомобіля «Мерседес», д.н.з. - НОМЕР_2 , на АЗС «ТАТОІL», розташованій на околиці с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області.

Далі, приблизно о 15.30 год. 29.03.2020 ОСОБА_1 , керуючи діями ОСОБА_4 , на автомобілі «Мерседес», д.н.з. - НОМЕР_2 , разом із ОСОБА_2 , прибули та зупинилися на околиці села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області.

Після цього, вийшовши з автомобіля, ОСОБА_1 , притримуючись раніше розробленого плану дій, направленого на незаконний перетин державного кордону України, керуючи діями ОСОБА_2 , привів його на місце за лісосмугою, яка знаходиться приблизно за1000 метрів від державного кордону України з Республікою Молдова, неподалік від інформаційно-попереджувального покажчика ДПС України № 1/91 «Новокрасне-Новокотовськ РМ».

Далі, ОСОБА_1 , з метою уникнення зустрічі ОСОБА_2 з прикордонним нарядом, вказав йому напрям руху по лінії державного кордону України, надавши таким чином останньому поради і вказівки щодо маршруту пересування та отримав від нього грошову винагороду в сумі 6000 гривень за умови, що решту грошей останній повинен буде передати невстановленим досудовим розслідуванням особам в обумовленому місці на території Республіки Молдова.

Після цього, ОСОБА_1 , з метою зникнення з місця події та уникнення ризику бути викритим правоохоронними органами у здійсненні своєї злочинної діяльності, одразу пішки спрямував у напрямку, зворотному до державного кордону України, але о 15.50 год. 29.03.2020, проходячи біля домоволодіння АДРЕСА_3 , затриманий працівниками ПОРВ (з м.д. н.п. Степанівка) ГОРВ Білгород-Дністровського прикордонного загону ДПС України. У ході проведення обшуку працівниками СУ ГУНП в Одеській області вилучено вищевказані грошові кошти в сумі 6000 грн.

Слідчий звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його наявними ризиками, які були встановлені під час досудового розслідування передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб зашкодити кримінальному провадженню;

- знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним, підозрюваний ОСОБА_1 , враховуючи його особистість, відсутність стійких соціальних зв`язків за місцем проживання, сім`ї, постійного місця роботи, наявність відповідних навичок - обізнаності про способи та шляхи можливого незаконного перетину державного кордону України, може вдатися до спроб переховуватись в подальшому від органу досудового розслідування, суду, що у свою чергу, у сукупності з іншими обставинами, встановленими у кримінальному провадженні, даними, що характеризують особистість підозрюваного, свідчить про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- при обранні запобіжного заходу слід враховувати дані, що характеризують особистість підозрюваного ОСОБА_1 , відношення до суспільно небезпечного діяння у вчиненні яких він підозрюється, а також - наявність інших даних, що свідчить про систематичне вчинення ним аналогічних діянь, стійку антисоціальну спрямованість особистості, а, відповідно, про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- наявність у кримінальному провадженні свідків, зв`язків закордоном, ряду доказів у провадженні, що в повному обсязі викривають його злочинні дії, свідчать про наявність ризику, що за відсутності менш суворого запобіжного заходу, підозрюваний матиме можливість самостійно або через інших осіб незаконно впливати на свідків, схиляючи до викривлення показів, тим самим перешкоджаючи органу досудового розслідування у встановленні істини у кримінальному провадженні та повному і всебічному дослідженні всіх доказів, знищити або приховати речові докази. Вказані обставини вказують на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

- на теперішній час не встановлено місцезнаходження всіх речей та документів, які мають значення для встановлення обставин злочину у кримінальному провадженні, підозрюваний ОСОБА_1 може знищити їх або змінити на свою користь. Зазначена обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України

- підозрюваний ОСОБА_1 може перешкоджати викриттю повної схеми здійснення діяльності, спрямованої на незаконне переправлення через державний кордон України, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України;

- а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вдатися до спроб будь-яким чином зашкодити кримінальному провадженню.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на існування постійного місця проживання у підозрюваного, та те, що у останнього на утриманні є неповнолітня дитина віком 16-ти років. На підставі чого, просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» ( Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 29 березня 2020 року о 15:50 годині ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

30 березня 2020 року о 15:30 годині ОСОБА_1 вручене письмове повідомлення про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

При вирішенні питання про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного. Так, враховуючи обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у його вчиненні, беручи до уваги наслідки, які були спричиненні в результаті вчинення такого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризиків, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області Прокопова О.П., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Савельєвим Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 21.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали становить 59 днів та обчислюється з моменту затримання особи 29.03.2020 року та діє до 28.05.2020 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.