Ухвала суду № 88555565, 30.03.2020, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 704/16/16-к

провадження № 1-кп/691/133/20

УХВАЛА

30 березня 2020 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі головуючого судді Синиці Л.П., суддів Подороги Л.В., Черненка В.О., запасного судді Савенко О.М., за участю секретаря судових засідань Йосипенко І.М., прокурорів Дидич В.В., Яшник Б.С., захисників (адвокатів) Добраниці В.М., Романченко В.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання щодо дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні за № 12014250190000090, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.146 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.194, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.1 ст.255 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Городищенського районного суду Черкаської область, на розгляді, перебуває обвинувальний акт про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за матеріали кримінального провадження № 12014250190000090 від 04.04.2014 року, та в строках дії запобіжних заходів стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , 23 березня 2020 року прокурором внесено клопотання про їх продовження.

Обгрунтовуючи клопотання щодо ОСОБА_1 (обвинуваченого) начальник першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області Дидич В.В. вказала, що у провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебувають матеріали кримінального провадження №120725000000177 від 11.05.217 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.194, ч.3 ст.27 ч.3 ст.146, ч.3 ст.27 п.п. 3, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.255 КК України, яке об`єднано з матеріалами кримінального провадження №12014250190000090 від 04.04.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, п.3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15 ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України. Установлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 04.04.2014, близько 20 години 30 хвилин, перебуваючи поблизу будинку №16 по вул. Мічуріна у м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, скориставшись тим, що ОСОБА_8 вийшов з домоволодіння, нанесли останньому тілесні ушкодження в область обличчя, після чого силоміць посадили його до автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 "Пріора". У подальшому на 131 км. автодороги Київ - Знам`янка передали потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , які вчинили умисне вбивством ОСОБА_8 .. Крім того, 11.07.2015 ОСОБА_1 разом та за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 домовилися про знищення, шляхом підпалу, майна ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яке перебувало на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівський комбінат хлібопродуктів", однак свій злочинний намір до кінця не довели з причин, які незалежали від їхньої волі, оскільки були затриманні працівниками поліції. У межах досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України. 13.07.2015 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу тримання під вартою. За результатами досудового розслідування 03.01.2016 обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_2 за ч.3 ст.146, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_5 за ч.3 ст.146 КК України, та ОСОБА_6 за ч.3 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, звернено до Тальнівського районного суду Черкаської області. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області підсудність у вказаному кримінальному провадженні визначена за Городищенським районним судом Черкаської області. Ухвалою колегії суддів Городищенського районного суду Черкаської області Воронкову В ОСОБА_12 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 02.04.2020, включно. Про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_1 , та причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень свідчать матеріали кримінального провадження №12014250190000090 від 04.04.2014 року, у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування, та щодо обвинуваченого продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України. Ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на їх підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства та судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні тяжких, особливо тяжких злочинів, покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватись від суду, незаконними засобами впливу на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ними зазначених злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти злочини проти життя та здоров`я особи, у яких є достатні підстави їх обвинувачувати, та можуть вчинити інший злочин. В обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_1 , зазначає, що враховуючи вагомість доказів причетності зібраних у ході досудового розслідування до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень, міру покарання, яка загрожує йому в разі визнання винуватим, свідчить те, що він продовжить переховуватись від суду, в разі застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, враховуючи той факт, що під час затримання працівниками поліції 11.07.2015 ОСОБА_1 намагався втекти від правоохоронних органів. В обґрунтування ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 , щодо незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, покладається та обставина, що на цей час у межах судового розгляду кримінального провадження недопитані ні свідки, ні потерпілі, ні експерти, та те, що двоє з співучасників вчинення вказаних кримінальних правопорушень оголошені в розшук, а тому, перебуваючи на свободі може вплинути на них та їхні подальші покази у разі їхнього затримання. В обґрунтування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 , щодо перешкоджанню кримінальному правопорушенню іншим чином покладається та обставина, що двоє з співучасників вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень оголошені в розшук, тому, перебуваючи на свободі може повідомити наявну йому інформацію, сприяти їхньому переховуванню. В обґрунтування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 , щодо вчинення інших злочинів покладається та обставина, що у липні 2015 року, після викрадення та жорстокого вбивства журналіста та громадського діяча ОСОБА_8 у 2014 році, приймав участь у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, замах на підпал майна ОСОБА_13 . Раніше судимий за вчинення умисного вбивства. Вказане свідчить, що особа при обранні більш м`якого запобіжного заходу буде вчиняти і інші кримінальні правопорушення. Крім того, вважають, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КК України, просили право на визначення розміру застави не використовувати у даному випадку.

У судове засідання прибули, прокурори прокуратури Черкаської області Дидич В.В., Яшник Б.С. до Городищенського районного суду Черкаської області, захисник (адвокат) Добраниця В.М., обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, захисник (адвокат) Романченко В.В. до Господарському суду Луганської області, обвинувачений ОСОБА_1 перебуває у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», та забезпечено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Потерпіла ОСОБА_14 не прибула, надійшла заява, з повідомленням про неможливість приїхати на засідання суду на 30 березня 2020 року у зв`язку з карантином запровадженим по пандемії коронавірусу, клопотала про розгляд питання щодо дії запобіжних заходів за її відсутності, письмові матеріали досудового розслідування, які надаються стороною обвинувачення, без її участі не досліджувати, вважає, що це буде порушувати її права.

Вислухано думку учасників судового розгяду, та з огляду на те, що неявка потерпілої відповідно до вимог ст.325 КПК України не перешкоджає розгляду і вирішенню питання щодо дії (продовження чи зміни) обраного виду запобіжного заходу стосовно обвинувачених, ухвалено про проведення судового засідання в частині вирішення клопотань за відсутності потерпілої.

У судовому засіданні прокурори Дидич В.В., Яшник Б.С. підтримали внесене клопотання, з підстав, що викладені в ньому, та вказали, що з урахуванням стадії судового розгляду, рішеннь про продовження термінів перебування обвинуваченого під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження, ризиків, які були встановлені судом, що продовжують існувати, обраний (продовжений) запобіжний захід ОСОБА_1 необхідно продовжити на 60 днів, передумов та ґрунтовних підстав у застосуванні обвинуваченому менш суворого виду запобіжного заходу не існує, а також звертають увагу суду, що сторона захисту в апеляційному порядку оскаржувала продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відмовлено у задоволенні апеляції як необгрнутованої.

ОСОБА_1 (обвинувачений), захисник (адвокат) Романченко В.В., заперечили, подавши 02.03.2020 року клопотання щодо зміни запобіжного заходу, яке підтримують у повному обсязі, та вказують, що клопотання є стандартними кожного разу, у слідчому ізоляторі вже відбув нижню межу терміну покарання, за пред`явленим обвинуваченням, всі строки розгляду справи порушені, нових доказів вини у обвинувачення немає, як і того, що буде впливати на свідків або ж на хід розгляду провадження, до суду не надано жодного доказу про наявність ризиків визначених КПК України, факти на які посилаються прокурори не підтверджені, та врахувати те, що в умовах ізоляції не забезпечний ні маскою, ні рукавичками, є загроза захворювання, та доводи того, що матір має похилий вік, інвалідність, потребу в догляді, яка необхідна саме в цей час, час оголошеної в державі пандемії коронавірусу, та як входить до групи ризику, окрім нього ніхто не виконає цього, він єдиний, просили змінити міру запобіжного заходу на більш м`який, або домашній арешт, або заставу, зобов`язується виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, грошові кошти в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як заставу, мають можливість внести друзі як благодійну допомогу.

Мотивуючи письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, захисник Романченко В.В. посилається на те, що станом на поточну дату відсутні підстави застосування до ОСОБА_1 , виключного заходу запобіжного засобу - запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та є всі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який. ОСОБА_1 перебуває під вартою з моменту його затримання за підозрою у вчиненні інкримуємих йому кримінальних правопорушень, з 11.07.2015 року. Перебуваючи під вартою, ОСОБА_1 жодним чином не мав можливості перешкоджати закінченню досудового та судового слідства та збиранню доказів органу досудового розслідування. Жодним чином не затягував будь яких процесуальних дій органів досудового та судового рослідування. Тим не менше, на протязі вже 55 місяців перебуває під вартою, остаточного вироку який би визнав винним чи виправдав ОСОБА_1 не постановлено. Клопотання з боку сторони обвинувачення є формальним, вони лише дублюють кожен раз одне - одне, та зверає увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ неодноразово визначалося порушення прав людини, а саме, "Мамедов проти Росії" 7064, від 01.06.2006 року, "Вергельський проти України від 12.03.2009 року, "Цимерман і Штайгер проти Швейцарії" від 13.07.1983 року, "Тодоров проти України", "Смірнова проти Росії", "Юртаєв проти України". Наголошує, що ОСОБА_1 вважається не винуватим в розумінні діючого законодавства України та міжнародного права, а тому утримання його під вартою є грубим порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та кримінального процесуального кодексу України. З урахуванням того, що більшості інших фігурантів по даному кримінальному провадженню (навіть тим хто був раніше під вартою) обрано більш м`які запобіжні заходи (хоча сторона обвинувачення постійно, під час всього судового та досудового слідства вважала, що існують ризики і вживання ними заходів для запобігання правосуддя, неявки до суду, вчинення інших кримінальних правопорушень та порушення правопорядку), при цьому такі ризики не підтвердились, підстав вважати, що такі ризики є обгрунтованими відносно виключно ОСОБА_1 без надання фактичних доказів, немає. Навпаки, особи відносно яких розглядається дане кримінальне провадження зацікавлені, у як найскорішому завершенні відносно них кримінального переслідування. Вважає, що наявні ризики передбачені ст.177 КПК України, та як наслідок обрання ОСОБА_1 найсуворішої міри запобіжного заходу, буде вчиненням відносно нього порушень його прав і свобод, такі порушення вже були визначені відносно інших осіб у справах "Ноймастер проти Австрії", "Гарицький проти Польщі", "Ідалов проти Росії", "Белевецький проти Росії". Також у рішеннях ЄСПЛ "Ілійков проти Болгарії", "Панченко проти Росії", "Летел`є проти Франції" визначено, що продовження терміну тримання під вартою може застосовуватись лише з тієї підстави, що у справі можливо очікується позбавлення волі. Крім того низкою рішень ЄСПЛ встановлено, що обгрунтування ризиків впливати на хід судового чи досудового слідства тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є протиправним, підтверджується у рішеннях: за скаргою № 33579/04 від 16 грудня 2010 року по справі "Боротюк проти України", п.62; за скаргою № 37466/04 від 20 травня 2010 року по справі "Москаленко проти України", п.37; за скаргою № 38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі "Хайредінов проти України", п.29; за скаргою № 26772/95 від 06.04.2000 року по справі "Лабіта проти Італії", пп.162 - 165. Загальний строк судового й досудового слідства триває вже майже п`ять років, що свідчить про відсутність безапеляційних доказів причетності ОСОБА_1 до злочинів які йому інкримінуються. Суду органом обвинувачення було надано низку письмових "доказів" по справі. Всі вони, мають суттєві порушення вимог КПК України, при цьому жоден з письмових доказів не вказує на вчинення ОСОБА_1 інкримінуємих йому кримінальних правопорушень. Відсутні будь-які фактори вважати, що ОСОБА_1 буде уникати від судового слідства, впливати на свідків чи знищувати докази, останні перебувають у сторони обвинувачення, і будь якого доступу до них ОСОБА_1 немає. На користь звільнення ОСОБА_1 свідчить наявність постійного місця проживання, усталений спосіб життя, наявність матері похилого віку, яку необхідно утримувати, відсутність спроб ухилятися від правосуддя (Cправа Європейського суду з прав людини "Пунцельт проти Чехії"). При обранні/продовжені/зміні запобіжного заходу необхідно взяти до уваги й те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, проживає разом з матір`ю похилого віку, інших близьких родичів окрім сина вона не має. Перебуваючи на запобіжному заході у вигляді застави ОСОБА_1 зможе вести соціальний образ життя, працювати, з метою забезпечення побутових потреб матері. З метою захисту основоположних прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_1 вважає, що станом на поточну дату, можливо надати можливість обвинуваченому на альтернативний запобіжний захід - заставу, та просив змінити запобіжний захід, продовжений ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області, з можливість внесення застави в розмірі восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, враховуючи зміст заяви потерпілої про розгляд у їх відсутності, дослідивши подані клопотання сторони обвинувачення, сторони захисту з додатками, які направлені на адресу суду 30.03.2020 року, матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора слід задоволити, як обґрунтоване, в силу наступного.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ст.331 КПК України).

На даний час, розгляд кримінального провадження не завершений, у зв`язку з чим виникла необхідність розгляду клопотань доцільності продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до положень ст.331 КПК України.

Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст.199 КПК України), з огляду на те, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч.1 ст.203 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку, суд, зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу і в компетенції суду, згідно ч.1 цієї ж статті, за клопотанням учасників судового провадження обрати, змінити, чи скасувати запобіжний захід щодо обвинувачених.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, колегія суддів виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: впливати на потерпілих, свідків, які не допитані в ході судового розгляду, відсутність і належних гарантій та підтвердження соціальних зв`язків, які б переважали наявні ризики його ухилення від суду або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так, згідно ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено обраний запобіжний захід на 60 днів до 02 квітня 2020 року. Станом на 30 березня 2020 року судовий розгляд у кримінальному провадженні триває і виникла необхідність щодо вирішення питання про продовження чи зміну обраного виду запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження не можливо завершити з об`єктивних причин, в тому числі, поданої заяви потерпілою, та з урахуванням визначеного обсягу доказів, що підлягають дослідженню, порядку їх дослідження, та запровадження до 24.04.2020 року карантину в країні, з метою недопущення поширення коронавірусної інфекції COVID-19.

Приймаючи рішення, про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, колегія суддів, відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності (1), про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів, виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (2). Визначення таких прав, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ст.194 КПК України).

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом встановлено: наявність, без оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбчених ч.3 ст.146, п.п. 3, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про необхідність продовження запобіжного заходу, та ураховує: характер, обставини вчинення інкримінованих йому у обвинувальному акті діянь, їх чисельність, у вчиненні тяжкого насильницького кримінального правопорушення у вигляді незаконного позбавлення волі або викрадення людини, умисного вбивства викраденої людини за попередньою змовою групою осіб, замах на знищення чужого майна, незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, а також, обставини, які враховувались під час обрання (продовження) запобіжного заходу, вчинив спробу втечі при затриманні, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти життя особи, та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення, та приходить до висновку, про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, які зазначені у клопотанні прокурора та доведені в суді, на даній стадії судового розгляду кримінального провадження, і виходячи з вказаних міркувань, наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання під вартою, та приймаючи рішення за заявленим клопотанням сторони обвинувачення враховує не лише інтереси конкретної особи, але й загальносуспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінального провадження, що продовжують існувати ризики переховування від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає, що мета і підстави до продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою і надалі є актуальними.

Підстави, на які посилається сторона захисту, щодо можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , не доводять підстав для обрання інших більш м’яких запобіжних заходів.

На думку колегії суддів, прокурором доведено, що ризики, які існували та передбачені ст.177 КПК України на час продовження дії запобіжного заходу, на даний час, не зменшились.

Колегія суддів, при прийнятті рішення, доцільності продовження обраного запобіжного заходу обвинуваченому, зміни запобіжного заходу на більш м`який, бере до уваги, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення. Разом з тим, всі доводи, які наводить захисник Романченко В.В. вже є оцінені судом, та обгрунтовані у змісті попередніх ухвал колегії суддів Городищенського районного суду Черкаської області, за результатами розгляду клопотань щодо дії (продовження, зміни) запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , нових, як того вимагаю Закон, стороною захисту не наведено та не надано.

За нормами п.2 ч.4 ст.183 КПК України, з урахуванням п.3 ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ст.6 Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй у відношенні заходів, не пов`язаних з триманням під вартою (Токійські правила), прийнятих Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 року, Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 65 (11) від 9 квітня 1965 року «Взятя під варту» та Рекомендації 80 (11) від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», колегія суддів не вбачає правових підстав для визначення розміру застави, так як один із злочинів спричинив загибель людини.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду. Даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено. При цьому, колегією суддів, враховано доводи клопотання сторони захисту та докази, що надані на підтвердження, які видані на ім’я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, пенсійне посвідчення від 21.08.2007, епікриз (виписка) з історії хвороби від 05.11.2011 виданої ДП "Медичне науково-практичне об’єднання "МЕДБУД", виписка з медичної картки стаціонарного хворого, виданої Олександрівською клінічною лікарнею м. Києва, щодо перебування на обстеженні від 04.08.2015, індивідувальна програма реабілітації інваліда від 02.10.2015, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.10.2015, які вказують на її вік та стан здоров’я, та є такими, що заслуговують на увагу, проте, на даний час не можуть бути підставою для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 (сина) з-під варти. Даних про те, що обвинувачений утримував та здійснював догляд, як і те, що являється єдиним піклувальником, суду не надано. Обставини справи, що розглядаються, дають підстави не сумніватись, що межі та порядок застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 з його продовженням, на сьогодні, є достатньо чітко визначеними, щоб не допускати свавілля.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 199, 201, 206, 331, 350, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання захисника Романченка В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на більш м`який, відмовити.

Клопотання прокурора Прокуратури Черкаської області Дидич В.В. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою, без можливості внесення застави, обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, на 60 днів, до 28.05.2020 року, включно, з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_1 під розпис з ухвалою суду.

Повідомити родичів ОСОБА_1 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Копію ухвали суду направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», для виконання.

Копію ухвали вручити прокурору Прокуратури Черкаської області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , захиснику (адвокату) Романченко В.В., шляхом направлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з моменту вручення її копії до Черкаського апеляційного суду.

Головуючий суддя Л. П. Синиця Судді Л.В. Подорога В.О. Черненко