Постанова № 88553162, 02.04.2020, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/550/20

Провадження № 3/935/423/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2020 року м.Коростишів

Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І. В., розглянувши матеріал, який надійшов від Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

До Коростишівського районного суду Житомирської області 16.03.2020 від Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №124822 від 29.02.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.02.2020 о 20:50 год. в м. Коростишів по вулиці Різдвяна керував мопедом Skybike, без номерного знаку, з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, при цьому не права без посвідчення водія, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130, частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, вказаною у протоколі, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с.12/.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. 41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи, ОСОБА_1 таким правом не скористався. Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним щодо складання відносно нього протоколу, ухиляється від явки у судове засідання. Відкладення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог ст. ст. 38 та 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому, відповідно до положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Факт вчинення правопорушень ОСОБА_1 , передбачених частиною 1 статті 130, частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення /а.с.2/, актом огляду /а.с.3/, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /а.с.4-5/, відеозаписом /а.с.6/.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 29.02.2020 останні було запрошені 29.02.2020 працівниками поліції як свідки, що ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд в установленому законом порядку для визначення ступеня сп`яніння відмовився, також ОСОБА_1 відмовився від підпису та дачі будь-яких пояснень /а.с.4-5/.

ОСОБА_1 повідомив, що проходити огляд не буде, так як «вживав», що підтверджується відеозаписом /а.с.6/.

ОСОБА_1 згідно бази даних національної автоматизованої інформаційно-пошукової системи «НАІС» посвідчення водія не отримував, що підтверджується довідкою від 03.03.2020 №2494/213/01-2020 /а.с.7/.

Згідно статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення оцінка доказів здійснюється органом /посадовою особою/ за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тому, вина ОСОБА_1 у вчиненні 29.02.2020 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується вказаними матеріалами справи, а ОСОБА_1 не було надано жодних переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали суду підстави поставити під сумнів правдивість обставин, викладених у матеріалах справи.

Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд у відповідності до вимог статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, роз`яснень, які викладені в пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005, враховує характер вчиненого правопорушення, рівень небезпеки, дані про особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно положень статті 25 Кодексу України про адміністративні правопорушення оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

У матеріалах справи міститься підтвердження того, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами /а.с.7/. Відповідно до абзацу 3 пункту 21 Постанови пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак, призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Тому, ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами. Також ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Отже, остаточно накласти на ОСОБА_1 на підставі статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом поглинання одного адміністративного стягнення другим адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до статті 40? Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 23, 25, 33-35, 40?, 126, 130, 283 - 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні 29.02.2020 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні 29.02.2020 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення на підставі статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, без позбавленням права керування транспортними засобами, на розрахунковий рахунок UA368999980313060149000006001, отримувач коштів – ГУК у Житомирській області, код класифікації доходів бюджету – 21081300, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, код за ЄДРПОУ 37976485.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок на користь держави на розрахунковий рахунок UА908999980313111256000026001, отримувач коштів – ГУК у м. Київ/Києві, код класифікації доходів бюджету – 22030106, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача – 899998, код за ЄДРПОУ 37993783.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. В. Щербаченко