Ухвала суду № 8855067, 08.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р. м. КиївК-15382/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Ялта (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007

у справі № 2-27/9056-2006А

за позовом приватного підприємства «Інтур»(далі ПП «Інтур»)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.09.2005 № 0004742301/0 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007, позов задоволено. В основу прийняття оскаржуваних судових актів покладено постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2005 у справі № 2-25/16153-2005А, якою було скасовано рішення ДПІ про продовження терміну розгляду первинної скарги від 28.10.2005 №20109/10/25-0 та зобовязано відповідача утриматися від дій, повязаних з направленням на адресу ПП «Інтур»відповідних податкових вимог та стягненням суми податкового зобовязання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2005 №0004742301/0. На підставі цього, за висновком попередніх інстанцій, оспорюваний акт індивідуальної дії слід вважати відкликаним відповідно до приписів підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти зі спору та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення ПП «Інтур»правил ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів під час обліку витрат на здійснення реконструкції та поліпшення будівлі колишнього лікувального корпусу санаторію «Севастополь», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на 543900 грн.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП «Інтур»зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення.

У судове засідання представники сторін не зявились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- в ході проведення ДПІ комплексної документальної перевірки з питань дотримання ПП «Інтур»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2005, оформленої актом від 20.09.2005 № 186/23-1/31505563, було виявлено, зокрема, факт невідображення позивачем у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів затрат на поліпшення товару будинку колишнього лікувального корпусу санаторію «Севастополь», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємства на 543900 грн.;

- за наслідками цієї перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2005 № 00004742301/0, згідно з яким ПП «Інтур»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 543900 грн. за основним платежем та 416610 грн. штрафних санкцій;

- 14.10.2005 позивач оскаржив названий акт індивідуальної дії в адміністративному порядку шляхом подання скарги до контролюючого органу про перегляд цього рішення;

- 25.10.2005 першим заступником керівника ДПІ ОСОБА_1 прийнято рішення про продовження строку розгляду названої скарги ПП «Інтур», однак постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2005 у справі № 2-25/16153-2005А зазначене рішення було скасовано, а ДПІ зобовязано утриматися від дій, повязаних з направленням на адресу ПП «Інтур»відповідних податкових вимог та стягненням суми податкового зобовязання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2005 №0004742301/0; постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 рішення суду першої інстанції у справі № 2-25/16153-2005А було залишено в силі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову у даній справі попередні судові інстанції послалися на приписи абзацу третього підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

На підставі цієї норми Закону суди дійшли висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення слід вважати відкликаним.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Так, за змістом абзацу першого підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Водночас згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 цієї ж статті Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що Законом передбачено альтернативні способи апеляційного узгодження податкового зобовязання, а саме в ході процедури адміністративного оскарження рішення податкового органу або в порядку судового оскарження такого рішення. Причому Законом не передбачено можливості апеляційного узгодження зобовязання в адміністративному та судовому порядку одночасно.

Законом надано пріоритет саме узгодженню зобовязань платників в судовому порядку шляхом встановлення обовязкового правила щодо фактичного зупинення процедури адміністративного оскарження при зверненні платника з позовом до суду.

Як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин справи, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 30.09.2005 №0004742301/0 в адміністративному порядку шляхом подання 14.10.2005 скарги до податкового органу. Однак з моменту звернення ПП «Інтур»до господарського суду з даним позовом (тобто 23.03.2006) процедуру адміністративного оскарження слід вважати закінченою.

На момент подачі цього позову рішення першого заступника керівника ДПІ ОСОБА_1 від 25.10.2005 про продовження строку розгляду скарги ПП «Інтур»було чинним з огляду на скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2005 у справі № 2-25/16153-2005А постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2006.

Тобто на момент закінчення процедури узгодження оспорюваного податкового зобовязання в адміністративному поряду податкове повідомлення-рішення, яке є предметом даного спору, не було відкликаним.

Однак судові інстанції, дійшовши помилкового висновку про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є відкликаним, ухилилися від дослідження обставин, повязаних з прийняттям цього рішення, та не перевірили доводи ДПІ про порушення позивачем правил ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів під час обліку витрат на здійснення реконструкції та поліпшення будівлі колишнього лікувального корпусу санаторію «Севастополь»тощо.

Касаційна ж інстанція в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Ялта задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 у справі № 2-27/9056-2006А скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна