Ухвала суду № 8855035, 08.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р. м. КиївК-8049/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»(далі ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010

у справі № 23/564/07-АП-13/663/07-АП-11/246/08-АП

за позовом ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»

до державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області (далі ДПІ)

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Савенка О.О.,

відповідача Агапової А.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.08.2007 № 0000262301/2 та № 0000252301/2 з мотивів їх прийняття з порушенням податкового законодавства України.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04.07.2008 позов задоволено з тих підстав, що:

позивачем було правомірно включено до складу валових витрат підприємства витрати на оплату послуг з транспортного експедирування товару, понесені позивачем в рамках виконання зобовязань за укладеними договорами купівлі-продажу, тоді як пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових;

виконані субєктами підприємницької діяльності фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роботи з миття водою та білування вапном внутрішніх приміщень зернових складів ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів» не є ремонтом у розумінні Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, а тому висновок податкового органу про необхідність включення витрат на оплату цих робіт до валових витрат підприємства з урахуванням обмежень, установлених підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є невірним;

здійснення позивачем операції з експорту металопродукції за зовнішньоекономічним контрактом підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, що обґрунтовує правомірність застосування ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»нульової ставки ПДВ під час оподаткування фінансово-економічних результатів цієї операції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 рішення суду першої інстанції зі спору скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цього судового акта апеляційний суд виходив з того, що:

збитковий характер витрат на оплату транспортних послуг з перевезення соняшника, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімус», виключає можливість віднесення таких витрат до складу валових витрат підприємства, позаяк основною ознакою валових витрат є їх використання у господарській діяльності, яка передбачає отримання доходу;

включення до складу валових витрат вартості ремонтних послуг, яка перевищує установлений підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ліміт, є порушенням податкової дисципліни;

неправильне заповнення позивачем граф 2, 9 та 44 вантажно-митних декларацій під час застосування нульової ставки ПДВ по експортним операціям з поставки металопродукції призвело до заниження ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»податкових зобовязань з ПДВ за червень 2006 року на 207945грн. та за липень 2006 року на 3331910грн.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду з даного спору, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та невідповідність висновків названого суду дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

експорт товару за прямим договором (який було безпосередньо укладено позивачем як постачальником та нерезидентом як покупцем) обумовлює зазначення у графі 2 відповідних вантажно-митних декларацій відправника відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»(далі ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»), у графі 9 позивача як особу, відповідальну за фінансове врегулювання, та у графі 44 відомості про відповідні контракти з нерезидентом під кодом 4010 Класифікатора документів («Зовнішньоекономічний договір на відшкодувальній основі»);

негативний фінансовий результат понесених витрат на транспортування соняшника не є свідченням неправомірності включення таких витрат до валових витрат підприємства, позаяк Законом не передбачено обовязковість компенсації транспортних витрат на перевезення товару доходом від реалізації цього товару як необхідний критерій для формування валових витрат; до того ж, як зазначає скаржник, податковим органом не було встановлено факту продажу позивачем соняшнику за ціною нижчою, ніж звичайна.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2006, оформлену актом від 26.03.2007 № 7/23-00951579;

- в ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, зокрема:

факт укладення позивачем договору транспортного експедирування від 04.01.2006 № 8 з товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімус»(далі ТОВ «Оптімус»), умовами якого передбачено надання останнім транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажу; названий договір було укладено позивачем на виконання своїх зобовязань з перевезення товару (насіння соняшника) за договорами купівлі-продажу, за якими витрати з транспортування покладено на постачальника ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»; надання ТОВ «Оптімус»позивачеві транспортних послуг за вказаним договором призвело до виникнення у позивача збитків у сумі498988,33 грн.;

укладення позивачем (замовник) та субєктами підприємницької діяльності фізичним особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (підрядники) договорів підряду від 01.06.2006 №1 та № 2 відповідно, на підставі яких підрядники виконали роботи з миття водою та білування вапном внутрішніх приміщень зернових складів ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»на загальну суму 498200 грн. (з урахуванням ПДВ); витрати на оплату виконаних робіт у повному обсязі було включено позивачем до складу валових витрат підприємства, тим самим перевищивши установлений підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ліміт на 272223грн.;

застосування позивачем нульової ставки ПДВ під час оподаткування операції з експорту металопродукції за зовнішньоекономічним контрактом від 19.04.2006 № 19/04М, укладеним ВАТ «Орхівський комбінат хлібопродуктів»(продавець) та фірмою «VISIC INVESTMENTS LIMITED»(покупець) з огляду на відсутність у позивача належним чином оформлених вантажно-митних декларацій; так, у графі 2 вантажно-митних декларацій «Відправник-експортер», де вказується власник товару, було зазначено ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», а ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»вказано у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове регулювання»; на підставі цього ДПІ дійшла висновку про відсутність у позивача права на оподаткування названої операції за нульовою ставкою ПДВ;

- названі висновки було покладено контролюючим органом в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.08.2007 №0000252301/2, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 4315232,56 грн. (у тому числі 2876821,71 грн. за основним платежем та 1438410,85 грн. штрафних санкцій), та податкового повідомлення-рішення від 28.08.2007 № 0000262301/2, відповідно до якого ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»зобовязано сплатити податок на прибуток у розмірі 15144 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правильності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у період, охоплений названою перевіркою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

Одним з основним мотивів для відмови у задоволенні позову апеляційним судом зазначено неправомірність віднесення витрат по збиткових операціях до складу валових витрат та податкового кредиту.

Втім з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Адже відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому Законом не передбачено обовязковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Адже окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій. Наведене підтверджується і визначенням поняття валового доходу, що міститься у пункті 4.1 статті 4 названого Закону, відповідно до якого валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Тобто Законом передбачено розрахунок прибутку від господарської діяльності платника (тобто сукупності операцій, деякі з яких, можливо, і не були прибутковими з певних причин) за певний період, а не з окремої операції.

Таким чином, право на включення витрат до податкового кредиту та валових витрат підприємства безпосередньо визначається зв'язком цих витрат з господарською діяльністю, спрямованістю цих витрат на отримання доходу, але не обовязково прибутковістю кожної окремої операції.

ДПІ ж не було подано жодних доказів на підтвердження обставин, які виключають можливість віднесення витрат за збитковими операціями з транспортування товару до валових витрат та податкового кредиту, як-от завідоме ненаправлення операції на отримання доходу, вчинення цієї операції виключно з метою отримання податкової вигоди, фіктивність операції тощо.

За таких обставин слід погодитися з наданою місцевим судом правовою оцінкою обставин, відповідно до якої позивачем було обґрунтовано віднесено до валових витрат та податкового кредиту витрати на оплату наданих ТОВ «Оптімус»транспортних послуг з перевезення соняшника у сумі 498988,33 грн.

Не можна погодитися і з висновком апеляційного суду про необхідність застосування приписів підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під час включення до валових витрат підприємства витрат на оплату підрядних робіт з миття водою та білування вапном приміщень позивача.

Так, за змістом цієї норми Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Водночас підпунктом 5.2.6 підпункту 5.2 пункту 5 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 №228, передбачено, що при утримуванні території зернового складу необхідно дотримуватися вимог чинних правил безпеки праці, пожежовибухобезпеки, виробничої санітарії, мати подекадні графіки очищення території, зерносховищ і обладнання.

За змістом підпункту 6.11.1 підпункту 6.11 пункту 6 названого Технічного регламенту для зберігання зернових культур використовують зерносховища підлогового та силосного типів, що повинні забезпечити, зокрема, відповідність зерносховищ виробничим санітарним нормам. Відповідно до підпунктів 5.4.4, 5.4.6 підпункту 5.4 пункту 5 цього ж Технічного регламенту до об'єктів виробничого призначення висуваються такі вимоги: внутрішня поверхня стін і стелі у виробничих приміщеннях повинна бути зручною для санітарної обробки та пофарбованою; зерносховище підлогового зберігання зернових культур повинно мати внутрішню поверхню стін без щілин, тріщин, виступів, западин (кам'яні стіни всередині штукатуряться і біляться).

Таким чином, білування вапном зерносховищ, як і миття їх водою, є заходами, здійсненими позивачем на забезпечення дотримання установлених чинним законодавством санітарних норм в процесі організації виробництва, а тому витрати підприємства на оплату названих робіт є валовими витратами відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виключає правомірність висновку ДПІ про необхідність включення таких витрат до складу валових лише у межах ліміту, установленого підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону.

Необґрунтованим є і висновок апеляційного суду про неправомірність застосування позивачем нульової ставки ПДВ під час оподаткування операцій з експорту металопродукції з огляду на відсутність у ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»належним чином оформлених вантажно-митних декларацій.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

В силу вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 цієї ж статті товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно з пунктом 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Отже, в даному разі для застосування позивачем нульової ставки ПДВ визначальним є саме факт експорту товару, при цьому належним чином оформлена вантажна митна декларація є свідченням такого вивезення товару за межі митної території України.

Як вбачається із зясованих судами обставин справи, власне факт здіснення позивачем названої експортної операції підтверджується документально та відповідачем не заперечується. Наявними у матеріалах доказами підтверджується факт попереднього придбання позивачем у ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»товару, який виступив обєктом спірної експортної операції.

Що ж до правильності заповнення позивачем вантажної митної декларації підчас експорту металопродукції, то слід зазначити таке.

У розділі 2 «Опис граф вантажної митної декларації»Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, передбачено, що у графі 2 "Відправник/Експортер" зазначаються відомості про відправника, а саме:

індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності) - у правому верхньому кутку;

найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, її місце проживання та відомості про документ, що посвідчує особу;

ідентифікаційний номер відправника (у нижній частині графи після знака "N"), що формується за схемою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

При цьому у пункті 1.7 названої Інструкції відправника визначено як особу, що передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу і що зазначена в транспортному документі або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Таким чином, з огляду на те, що фактично експортований товар було вивезено зі складу ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», зазначення позивачем у графі 2 спірних декларацій ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» є правильним.

Відповідає вимогам названої Інструкції і зазначення у графі 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" позивача, який безпосередньо уклав зовнішньоекономічний контракт, оскільки вказаним нормативно-правовим актом передбачено зазначення у цій графі відомостей про резидента України, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера - при митному оформленні товарів за договором комісії, повіреного (агента) - при митному оформленні за договором доручення (агентським договором).

ДПІ не заперечується власне факт здійснення позивачем названих експортних операцій, тоді як навіть наявність у ВМД помилок за умови належного підтвердження факту експорту товару платником не може бути підставою для висновку про відсутність у такого платника права на застосування нульової ставки ПДВ.

З урахуванням викладеного у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та обґрунтованого рішення господарського суду Запорізької області.

За таких обставин відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова місцевого суду зі справи залишенню в силі як скасована помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Оріхівський комбінат хлібопродуктів» задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 у справі №23/564/07-АП-13/663/07-АП-11/246/08-АП скасувати.

3. Постанову господарського суду Запорізької області від 04.07.2008 у справі № 23/564/07-АП-13/663/07-АП-11/246/08-АП залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна