Рішення № 88549075, 31.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 640/25005/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В. В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О.

третя особа ПАТ "Альфа-банк"

про скасування постанов від 04 жовтня 2019 року ВП № 60235559 та

ВП № 60233425,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О., третя особа - ПАТ "Альфа-банк" про скасування постанов від 04 жовтня 2019 року ВП № 60235559 та ВП № 60233425.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 03 грудня 2019 року знайомився з матеріалами виконавчого провадження, за результатами чого йому стало відомо, що приватним виконавцем Фесик М.О. 04 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 60235559 про примусове виконання виконавчого листа № 751/8117/14, виданого 17 вересня 2014 року (про стягнення 34513,04 доларів США) та виконавче провадження ВП 60233425 про примусове виконання виконавчого напису № 13744, виданого 4 липня 2016 року (про стягнення 34542,04 доларів США).

Щодо виконання виконавчого листа № 751/8117/14 позивач зазначив, що не знає про існування такого виконавчого документу.

Щодо виконання виконавчого напису № 13744, позивач зазначає, що згідно вказаного виконавчого напису строк пред`явлення його до виконання складає один рік і відраховується від 04 липня 2016 року. Відповідно строк пред`явлення зазначеного виконавчого напису до виконання сплив 03 липня 2017 року. Всупереч прямій нормі Закону «Про виконавче провадження» відповідачем прийнято до виконання документ з пропуском строку пред`явлення його до виконання на п`ять з половиною років. Також, позивачем зазначено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації по справі № 2345-12/606/13 вже стягнуто з позивача на користь третьої особи заборгованість за кредитом, про що 29 вересня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист. Заборгованість стягнуто у повному обсязі і вона за судовим рішенням становить 223 086, 86 грн. Після стягнення в судовому порядку заборгованості по кредиту дія кредитного договору припиняється і банк втрачає право на нарахування відсотків та будь-яких штрафних санкцій, виконавчий напис взагалі є безпідставним та незаконним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання. Зобов`язано відповідача надати суду до 20 січня 2020 року відзив на позовну заяву і всі письмові докази, наявні у відповідача та належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчих проваджень № 60235559 та № 60233425.

22 січня 2020 року представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року клопотання відповідача - задоволено. Продовжено строк приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. на виконання ухвали суду від 16 січня 2020 року до 27 січня 2020 року.

28 січня 2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, до вказаного відзиву додано копії виконавчого напису від 04 липня 2016 року № 13744, постанови про відкриття виконавчого провадження № 60233425 від 04 квітня 2019 року, витяг щодо інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження № 60235559, копії запитів від 12 листопада 2019 року.

У відзиві на позовну заяву позивачем щодо виконавчого провадження № 60235559 зазначено, що вказане провадження не здійснюється щодо позивача, а проводиться щодо іншої фізичної особи, що підтверджується інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 60235559. Також, зазначено, що у зв`язку з великою завантаженістю приватного виконавця, у запитах від 12 листопада 2019 року по виконавчому провадженні № 60235559 були допущені технічні помилки (описки) та випадково невірно вказані дані про фізично особу, та реквізити документу на підставі чого здійснюється вказане виконавче провадження, замість правильних даних.

Щодо виконавчого провадження № 60233425 відповідачем зазначено, що згідно з відмітки на виконавчому написі № 13744 від 04 липня 2016 року у відповідності до вимог статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» Ірпінським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 09 липня 2019 року повернуто виконавчий документ за заявою стягувача, отже строк пред`явлення виконавчого напису № 13744 виданого 04 липня 2016 року необхідно обчислювати з 04 липня 2019 року. Стягувач подав виконавчий напис № 13744 до виконання в межах трирічного строку, виконавче провадження відкрито 04 жовтня 2019 року, отже виконавчий напис був пред`явлений у строк. Також, відповідачем зазначено, що виконавчий напис не визнано таким, що не підлягає виконанню, не скасовано у судовому порядку. Таким чином, у приватного виконавця станом на день винесення постанови ВП №60233425 про відкриття виконавчого провадження не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.

28 січня 2020 року, представником третьої особи подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що позивачем не надано доказів того, що виконавчий напис не визнавався у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.

У відповідному судовому засіданні суд на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи по суті позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем постановою від 04 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60235559 за виконавчим листом № 751/6038/14 виданим 17 вересня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь Пат «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 490081827 від 11 липня 2008 року у сумі 3 745 315 грн 92 коп, судові витрати - витрати по сплаті третейського збору в сумі 400 грн та судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

Також, в межах вказаного провадження відповідачем зроблено запит приватного виконавця від 12 листопада 2019 року № 479 до Київського міського бюро технічної інвентаризації, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпродспоживслужби України, Регіонального сервісного центру МВС в Київській області.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем постановою від 04 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60233425 за виконавчим написом № 13744 виданим 04 липня 2016 року ПН КМНО Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості по кредитному договору № 700005862 від 18 квітня 2008 року у розмірі 34 512,04 доларів США.

Вважаючи постанови від 04 жовтня 2019 року № 60233425 та № 60235559 протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі по тексту - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Щодо виконавчого провадження № 60235559, суд встановив наступне.

Постановою приватного виконавця від 04 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60235559 за виконавчим листом № 751/6038/14 виданим 17 вересня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь Пат «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 490081827 від 11 липня 2008 року у сумі 3 745 315 грн 92 коп, судові витрати - витрати по сплаті третейського збору в сумі 400 грн та судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

У запиті приватного виконавця від 12 листопада 2019 року № 479 зазначено, що в провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 60235559 з примусового виконання виконавчого листа № 751/8171/14 виданого 17 вересня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість по кредитному договору № 700005862 від 18 квітня 2008 року у розмірі 34 513, 04 грн.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у справі № 751/8171/14 ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова задоволено заяву ПАВ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання третейського суду задоволено, видано ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" винесеного у складі судді Веремій Т.М. (одноособово) від 10 червня 2014 року по цивільній справі № 1435/2/275/14 третейського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 260391 грн 21 коп, судові витрати - витрати по сплаті третейського збору у сумі 400 грн.

Отже, з врахуванням викладено, суд погоджується з поясненнями відповідача, що по виконавчому провадженні № 60235559 були допущені технічні помилки (описки) та те, що виконавче провадження № 60235559 не здійснюється щодо позивача, а проводиться щодо іншої фізичної особи, а саме ОСОБА_2 , що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження.

Такими чином, позовна вимога про скасування постанови від 04 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження не підлягає задоволенню, оскільки не порушує права позивача та не несе жодних наслідків для позивача.

Щодо виконавчого провадження № 60233425, суд встановив наступне.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 вказаного Закону, у виконавчому документі зазначаються строк пред`явлення рішення до виконання.

Аналогічна норма міститься в статті 89 Закону України «Про нотаріат», у виконавчому написі повинні зазначатися строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Як вбачається з напису від 04 липня 2016 року № 13744, напис набирає чинності з моменту його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та має бути пред`явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

В матеріалах справи наявна постанова від 19 серпня 2016 року головного державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження № 51994247 щодо примусового виконання виконавчого напису № 13744 виданого 04 липня 2016 року ПН КМНО Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 34 542,04 доларів США.

Постановою державного виконавця від 09 липня 2019 року № 51994247 про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий напис від 04 липня 2016 року № 13744 повернуто стягувачу та одночасно роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 09 липня 2022 року.

Отже з вказаного слідує висновок, що виконавчий напис від 04 липня 2016 року № 13744 пред`явлений до примусового виконання в межах строку визначеного чинним законодавством, а тому твердження позивача, що відповідачем прийнято до виконання документ з пропуском строку пред`явлення його до виконання спростовуються матеріалами справи.

Щодо тверджень позивача, що виконавчий напис від 04 липня 2016 року № 13744 є безпідставним та незаконним, суд зазначає, що матеріали справи не містять докази того, що вказаний напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно частини другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Так, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Інших доказів на підтвердження місця проживання, перебування, роботи позивача або місцезнаходження його майна матеріали справи не містять.

Отже, за вказаних обставин, відсутні законні підстави прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи заборгованості, місце проживання якої є Київська область.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові виконавчим округом відповідача є місто Київ, а не Київська область.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняла до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в неї достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 20, кв. 5), третя особа - ПАТ "Альфа-банк" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714) про скасування постанов від 04 жовтня 2019 року ВП № 60235559 та ВП № 60233425) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни від 04 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №60233425.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова