Рішення № 88549071, 31.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 640/13523/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію КБ «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича;

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію КБ «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач - 1, уповноважена особа Волков О.Ю.), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач - 2, Фонд) з наступними позовними вимогами:

- зобов`язати уповноважену особу Волкова О.Ю. внести зміни і доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок коштів Фонду, включивши до нього дані про рахунок ОСОБА_1 та надати до Фонду у встановленій законодавством формі вказані зміни і доповнення щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 150 000,00 грн. за рахунок Фонду;

- зобов`язати Фонд на підставі наданих уповноваженою особою Волковим О.Ю. змін і доповнень скласти і затвердити зміни і доповнення до реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «КБ «Євробанк» для здійснення виплат, включивши ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 150 000,00 грн. за рахунок Фонду та вчинити інші дії, необідні для виплати їй відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Уповноваженою особою Волковим О. Ю . протиправно не включено позивача до переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновлено строк звернення до адміністративного суду; звільнено позивача від сплати судового збору; відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від Фонду надійшли пояснення, з яких вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами у зв`язку з тим, що на дату здійснення правочину ПАТ «Євробанк» було віднесено до категорії проблемних, а правочин є нікчемним відповідно до п.7, 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 2014 року по грудень 2016 року працювала на посаді головного бухгалтера у ТОВ «Гуд Логістікс»

позивачу, як працівнику ТОВ «Гуд Логістікс», було відкрито картковий рахунок для отримання заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими відносинами в ПАТ КБ «Євробанк» в межах чинних договорів, укладених між ТОВ «Гуд Логістікс» і ПАТ КБ «Євробанк» від 09.06.2015 №ZP-19838/1 про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат працівникам клієнта в безготівковій формі та №1(ZP-19838/1) про відкриття поточних ( карткових) рахунків на користь фізичних осіб.

Згідно наказу ТОВ «Гуд Логістікс» №02-100616 від 10 червня 2016 року позивача було направлено у відрядження до м. Бішкек (Киргизстан) на термін 30 днів, та відповідно зроблено розрахунок витрат на відрядження, згідно якого загальний розмір витрат становив 193737,20 грн.

15 червня 2016 року ТОВ «Гуд Логістікс» було перераховано на картковий рахунок за НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Євробанк», що належить позивачу, 150000 гривень, що підтверджується випискою по поточному рахунку ТОВ «Гуд Логістікс».

15 червня 2016 року рішенням Правління НБУ №70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних» ПАТ КБ «Євробанк» був віднесений до категорії проблемних.

17 червня 2016 року рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» було розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 червня 2016 року по 16 липня 2016 року, та призначено уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень тимчасового адміністратора, які визначені статтей 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків Відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Кононцю Вадиму Валерійовичу.

21 червня 2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» було видано наказ № 26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», на виконання частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

07 липня 2016 року рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №1183 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» продовжено строк тимчасової адміністрації та повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 16 серпня 2016 року включно.

16 серпня 2016 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та призначено Уповноваженою особою Фонду з делегованими усіма повноваженнями ліквідатора, які визначені статтями 37, 38, 47-52.52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Кононця Вадима Валерійовича.

16 серпня 2016 року було винесено Рішення Правління НБУ №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії ПАТ КБ «Євробанк».

Починаючи з 19 серпня 2016 року, розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду через банк-агент АТ «Таскомбанк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононцем В.В. направлено позивачу «Повідомлення про нікчемність правочину» за вих. №01-24.3/3171 від 16 серпня 2016 року на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якого є нікчемним переказ коштів (транзакцій), в сумі 150000,00 гривень з призначенням платежу «Відрядження», здійсненим 15 червня 2016 року ТОВ «Гуд Логістікс» з власного рахунку на рахунок НОМЕР_1 , що належить позивачу.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

В підпункті 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (підпункт 17 частини 1 статті Закону №4452-VI).

Згідно з частини першої статті 3 вищевказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку (частина 2 статті 26 Закону №4452-VI).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) перелік рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цбого Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Аналогічні норми містяться у Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення).

Згідно пункту 1 розділу ІІІ Положення, фонд завантажує поданий уповноваженою особою Фонду Перелік до програмно-апаратного комплексу Фонду та здійснює його перевірку в частині: 1) невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку; 2) невключення до Переліку інформації про рахунки: вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону; за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону; 3) наявності необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника; 4) коректності реквізитів вкладника та іншої інформації.

Таким чином, як вбачається із змісту вищенаведених приписів чинного законодавства, підставою для затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат є надання уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

А отже, враховуючи, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» Кононцем В.В. не було внесено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок коштів Фонду, суму вкладу (відомостей) щодо рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 150000,00 гривень, то за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність порушення Фондом законних прав позивача, а відтак позовна вимога до Фонду є такою, що заявлена позивачем без належних правових підстав.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» внести зміни до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього дані про рахунок позивача та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленій законодавством формі вказані зміни і доповнення (додаткову інформацію) щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 150000,00 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то останні суд вважає такими, що підлягають задоволенню, виходячи із нижченаведеного.

В силу положень частини другої статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

З наведених положень вбачається, що перевірка правочинів на предмет їх нікчемності повинна бути проведена протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується її матеріалами, 15.06.2016 року на картковий рахунок позивача НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти в сумі 150000,00 гривень з призначенням платежу «Відрядження» ТОВ «Гуд Логістікс» з власного рахунку; 16.08.2016 року Уповноваженою особою ФГВФО повідомлено про нікчемність вказаної транзакції.

Згідно із частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 38 Закону №4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

При цьому суд зазначає, що прийняття Правлінням Національного банку України рішення №70-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних» стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів. У той же час, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодного доказу на підтвердження факту порушення вказаного рішення Національного банку України, встановленого під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку, зокрема проведення службового розслідування, факту звернення до правоохоронних органів про факт вчинення злочину тощо.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У випадку, якщо правочин порушує публічний порядок, він є нікчемним у відповідності до вимог статті 228 Цивільного кодексу України.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Для застосування санкцій, передбачених статті 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як зазначено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, відповідачем не наведено та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що правочин щодо перерахування ТОВ «Гуд Логістікс» грошових коштів в сумі 150000,00 гривень з власного рахунку на картковий рахунок позивача НОМЕР_1 з призначенням платежу «Відрядження» був спрямований на завдання шкоди державі.

Беручи до уваги викладене, суд вказує, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено правомірності віднесення правочину за операцією перерахування ТОВ «Гуд Логістік» грошових коштів в сумі 150000,00 гривень з власного рахунку на картковий рахунок позивача за 26250000646202 з призначенням платежу «Відрядження» до категорії нікчемних.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина четверта статті 55 Конституції України).

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Тобто, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)). Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення інформації про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Приписами п. 5 розділу ІІ Положення № 14 передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків, зокрема щодо переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Як наслідок, обираючи належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує про необхідність зобов`язання відповідача подати до Фонду зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків позивача, відкритих у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконав.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію КБ «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 35, код ЄДРПОУ 33305163), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію КБ «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства КБ «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у розмірі 150000,00 грн за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова