Рішення № 88549007, 27.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 року м. Київ № 640/2566/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

до Бочковського Тараса Олександровича, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві

третя особа ОСОБА_1

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бочковського Тараса Олександровича, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві, третя особа - ОСОБА_1 , в якому просить: визнати дії головного державного виконавця Бочковського Тараса Олександровича Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві неправомірними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2019 року ВП №60547136 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваною ухвалою про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2019 року ВП №60547136 з нього, як боржника у виконавчому провадженні, стягнуто виконавчий збір в сумі 16 692,00 грн. Проте, позивач вважає, що рішення підлягає виконанню в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», отже відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 12 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що зазначення про стягнення з боржника виконавчого збору в ухвалі про відкриття виконавчого провадження прямо передбачено частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», що, на думку представника відповідача, вказує на безпідставність позовних вимог.

В судове засідання 19 березня 2020 року жодна зі сторін не з`явились, хоча і були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Від представника позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на запровадження у місті Києві карантину.

Так, суд зауважує, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до якої установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

При цьому, суд звертає увагу, що протоколом Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 березня 2020 року № 8 визнано, що на території міста Києва існує потенційна загроза виникнення надзвичайної ситуації природного характеру (відповідно до Класифікатору надзвичайних ситуацій, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457 відноситься до категорії «Надзвичайна ситуація природного характеру» код 20711 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з екзотичним та особливо небезпечними захворюванням людей (окремі випадки)», яка може набути регіонального рівня (відповідно до пунктів 4 та 9 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24березня 2004 року № 368).

Як вбачається з пункту 1 рішення Постійної комісії з питань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій «Про додаткові заходи запобігання поширенню нової коронавірусної інфекції (COVID 19)» від 11 березня 2020 року (протокол № 9), з метою попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції (COVID-19) на території міста Києва, з урахуванням ймовірного розвитку складної епідемічної ситуації, відповідно до статей 28, 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», введено обмежувальні заходи на території міста Києва з 00 год.00хв. 12 березня 2020 року до 31 березня 2020 року, а саме: призупинено освітній процес у закладах загальної середньої, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти усіх типів, форм власності міста Києва; призупинено освітній процес у вищих навчальних закладах;

обмежено проведення спортивних заходів на території м. Києва; призупинено роботу театрів, кінотеатрів, музеїв, культурно-масових заходів, тощо; призупинено роботу розважальних центрів; призупинено роботу розважальних зон в шопінг молах; забезпечено обмеження проведення масових заходів на території м.Києва (більше 60 осіб), до участі в заходах допускати лише осіб, які пройшли термометрію; забезпечено недопущення до роботи працівників підприємств та установ міста Києва з ознаками інфекційного захворювання.

Одночасно головний санітарний лікар України та заступник міністра охорони здоров`я Віктор Ляшко заявив, що карантин в Україні через коронавірус триватиме до 3 квітня, але його можуть і продовжити. За його словами, продовження карантину буде залежати від епідемічної ситуації на території України (https://www.rbc.ua/ukr/news/minzdrave-nazvali-usloviya-prodolzheniya-1584297932.html).

Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоро`я (ВООЗ) - спеціалізованої установи ООН.

Статут ВООЗ підписаний Україною 22 липня 1946 року, згідно якого уряди несуть відповідальність за здоров`я своїх народів, і ця відповідальність вимагає прийняття відповідних заходів соціального характеру і в галузі охорони здоров`я (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_599).

Відповідно до статті 2 Статуту основними функціями ВООЗ, зокрема, є: А) діяти в якості керівного і координуючого органу в міжнародній роботі з охорони здоров`я; (B) встановити і підтримувати ефективну співпрацю з Об`єднаними Націями, зі спеціалізованими установами, з урядовими установами з охорони здоров`я, з професійними групами і з іншими організаціями, які для цього виявляться придатними; (F) забезпечити і підтримувати таке адміністративне і технічне обслуговування, включаючи епідеміологічний та статистичне, яке може знадобитися; (G) заохочувати і розвивати роботу по боротьбі з епідемічними, ендемічними та іншими хворобами.

12 березня 2020 року ВООЗ оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www.euro.who.int/ru/health-topics/health-emergencies/coronavirus-covid-19/news/news/2020/3/who-announces-covid-19-outbreak-a-pandemic).

13 березня 2020 року Генеральний директор ВООЗ на брифінгу для ЗМІ по COVID-19 оголосив, що в даний час Європа стала епіцентром пандемії, де реєструється більше випадків і смертей, ніж в решті світу, за винятком Китаю. В даний час щоденно реєструється більше випадків, ніж в Китаї в розпал епідемії.

Досвід Китаю, Республіки Корея, Сінгапуру та інших країн ясно показує, що активне тестування і відстеження контактів в поєднанні із заходами соціального дистанціювання і мобілізацією громади можуть запобігти зараженню і врятувати життя людей.

Наведене свідчить, що на даний час в Україні досить нестабільна ситуація, пов`язана з поширенням смертельно небезпечного вірусу. При цьому, дистанціювання громади може суттєво зменшити випадки зараження.

При цьому, Рада суддів України 11 березня 2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (https://legalhub.online/sudova-praktyka/rada-suddiv-ukrayiny-zrobyla-zayavu-shhodo-karantynnyh-zahodiv/).

Також, листом №186/20 від 16 березня 2020 року Рада суддів України звернулася до голів судів з рекомендацією запровадити особливий режим роботи на період карантинних заходів.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено дій суду щодо здійснення судочинства під час пандемії. З урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню вірусу та дотримання правил дистанціювання громади та з метою недопущення затягуванню розгляду справи та відкладення їх на дати після стабілізації епідеміологічного стану в країні, суд приходить до висновку про застосування положення статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України та перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бочковським Т.Ю. від 11 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження №60547136 з примусового виконання виконавчого листа №2-а/759/127/13, виданого 13 березня 2014 року Святошинським районним судом міста Києва, про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району місті Києві і Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячні виплати на дітей шкільного віку: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відповідно до статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2010 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

Також пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

Незгода позивача із стягненням з нього виконавчого збору зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VIII (далі - Закону України «Про виконавче провадження»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З системного аналізу викладеного вбачається, що державний виконавець в силу згадуваних норм Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у відповідній сумі.

Одночасно пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується: якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Так, статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктами 13-15 Порядку № 440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи. До рішень зобов`язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.

Отже, з аналізу вказаних норм випливає, що держава встановлює гарантії виконання судового рішення як про стягнення коштів так і зобов`язального характеру щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, передбачених Порядком №440, а саме передачі згадуваного виконавчого листа до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Суд зауважує, що предметом розгляду даної справи є виключно постанова від 11 листопада 2019 року в частині стягнення виконавчого збору, інші дії/бездіяльність відповідача не є предметом розгляду даної справи.

З урахуванням наведеного, оскільки виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинського району місті Києві і Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячні виплати на дітей шкільного віку: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відповідно до статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2010 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період, підлягає виконанню за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», отже виконавчий збір в даному випадку стягненню не підлягає.

Суд зауважує, що бездіяльність відповідача щодо вчинення дій, передбачених Порядком №440, не є підставою для стягнення з боржника (позивача у даній справі) виконавчого збору.

Одночасно суд зазначає, що пункт 3 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бочковського Т.Ю. від 11 листопада 2019 року ВП №60547136 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн є наслідком оскаржуваних дій відповідача, отже належним способом захисту прав позивача є саме скасування такої поставної (в частині стягнення виконавчого збору).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено протиправність оскаржуваної постанови в частині стягнення виконавчого збору, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати пункт 3 постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бочковського Т.Ю. від 11 листопада 2019 року ВП №60547136 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7, код ЄДРПОУ 22886300) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві (03056, місто Київ, вулиця Олекси Тихого, будинок 32, код ЄДРПОУ 34691374) судовий збір в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко