Рішення № 88548880, 24.03.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року справа № 580/4026/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6634-14У від 14.11.2018 на суму 10 572 грн. 54 коп.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6634-14У від 06.02.2019 на суму 2457 грн. 18 коп.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6634У від 08.05.2019 на суму 15 783 грн. 90 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 26.10.2016 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та 04.06.2019 припинив підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис. З липня 2017 року позивач не сплачував єдиний внесок у зв`язку з тим, що не здійснював підприємницьку діяльність та, відповідно, не отримував доходу від такої діяльності. Єдиний внесок має нараховуватись виключно на самостійно визначену суму доходу. Оскільки позивач доходу не отримував, у нього не виникає обов`язок сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі. Контролюючий орган мав право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. Податковий орган не проводив перевірку стосовно позивача та не витребовував документи щодо його діяльності, тому формування та надіслання позивачу податкової вимоги є протиправним, оскільки відомості з інтегрованої картки платника єдиного внеску та з Реєстру не входять до переліку «інших документів» як такі, що не підтверджують суми виплат (доходу). Крім цього зазначив, що вимога №Ф-6634У від 08.05.2019 містить не суму зростання боргу, а всю суму заборгованості з єдиного внеску. З вказаних підстав вважає оскаржувані вимоги протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив. 20.02.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач з 26.10.2016 по 04.06.2019 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, тому був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивачу з 26.10.2016 по 31.04.2019 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску, виходячи з мінімальної заробітної плати відповідних періодів. Загальна сума заборгованості позивача станом на 08.05.2019 становила 15 783 грн. 90 коп. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалась нею як фізичною особою-підприємцем. Щодо включення до вимоги №Ф-6634 від 08.05.2019 всієї суми заборгованості з єдиного внеску, а не суми зростання боргу зазначив, що вказана вимоги є неузгодженою, тому і містить всю суму заборгованості з єдиного внеску. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

05.03.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ухвалою суду від 24.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_1 в період з 26.10.2016 по 04.06.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку як платник єдиного внеску.

Згідно відомостей з інтегрованої картки платника позивачу в період з 26.10.2016 по 04.06.2019 був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 16 806 грн. 90 коп., а саме:

- 2112 грн. - за 3 квартал 2017 року, терміном сплати до 19.10.2017;

- 2112 грн. - за 4 квартал 2017 року, терміном сплати до 19.01.2018;

- 2457 грн. 18 коп. - за 1 квартал 2018 року, терміном сплати до 19.04.2018;

- 2457 грн. 18 коп. - за 2 квартал 2018 року, терміном сплати до 19.07.2018;

- 2457 грн. 18 коп. - за 3 квартал 2018 року, терміном сплати до 19.10.2018;

- 2457 грн. 18 коп. - за 4 квартал 2018 року, терміном сплати до 21.01.2019;

- 2754 грн. 18 коп. - за 1 квартал 2019 року, терміном сплати до 19.04.2019.

Згідно відомостей з інтегрованої картки позивача станом на 19.10.2017 за позивачем обліковувалась переплата у сумі 1023 грн.

З урахуванням вказаної переплати сума заборгованості позивача з єдиного внеску становить 15 783 грн. 90 коп.

З інтегрованої картки позивача вбачається, що в 2018-2019 роках він не сплачував єдиний внесок.

17.01.2018 позивач подав до контролюючого органу звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, відповідно якого визначив суми, на які нараховується єдиний внесок, а саме: по 3200 грн. щомісячно за липень-грудень 2017 року. Належна до сплати сума єдиного внеску за липень-грудень 2017 року 4224 грн. (по 2112 грн. за 3 та 4 квартали 2017 року).

14.11.2018 відповідачем відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-6634-17-У у сумі 10 572 грн. 54 коп.

06.02.2019 відповідачем відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-6634-17-У у сумі 2457 грн. 18 коп.

08.05.2019 відповідачем відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ф-6634-17 у сумі 15 783 грн. 90 коп.

Вважаючи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Позивач втратив статус фізичної особи-підприємця 04.06.2019, тому до 03.06.2019 був страхувальником в розумінні Закону №2464 та платником єдиного внеску.

Згідно частини 4 статті 6 Закону №2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції, яка діяла станом на 01.07.2017) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Судом встановлено, що 17.01.2018 позивач подав до контролюючого органу звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, відповідно якого визначив суми, на які нараховується єдиний внесок, а саме: по 3200 грн. щомісячно за липень-грудень 2017 року.

Таким чином, належна до сплати позивачем сума єдиного внеску за липень-грудень 2017 року складає 4224 грн., в т.ч. 2112 грн. 3 квартал 2017 року та 2112 грн. 4 квартал 2017 року, та не була сплачена позивачем.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції, яка діє з 01.01.2018) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Судом встановлено, що позивач в 2018-2019 роках не сплачував єдиний внесок.

Згідно частини 4 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи, що позивач не сплатив самостійно визначені суми єдиного внеску за 3-4 квартали 2017 року у сумі 4224 грн. та не сплачував єдиний внесок в 2018-2019 році, оскаржувані вимоги №Ф-6634-14-У від 14.11.2018, №Ф-6634-14-У від 06.02.2019 та №Ф-6634-17 від 08.05.2019 про сплату єдиного внеску винесені на законних підставах та скасуванню не підлягають.

Доводи позивача, що контролюючий орган мав нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується внесок та що податковий орган не проводив перевірку стосовно позивача та не витребовував документи щодо його діяльності як фізичної особи-підприємця, є необгрунтованими з огляду на таке.

Згідно частини 4 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно пункту 3 Інструкції, про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 4 Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі актів документальних перевірок є лише однією із підстав для її формування. Також Інструкцією №449 як окремо передбачено формування вимоги або на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску, або на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Доводи позивача, що вимога №Ф-6634У від 08.05.2019 містить не суму зростання боргу, а всю суму заборгованості з єдиного внеску є необгрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 7 Інструкції №449 визначено, що якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Оскільки вимога №Ф-6634-17 від 08.05.2019 на суму 15 783 грн. 90 коп. є неузгодженою, контролюючий орган правомірно включив до неї всю суму по заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску, а саме: 10 572 грн. 54 коп. - за період з 3 кварталу 2017 року по 3 квартал 2018 року, 2457 грн. 18 коп. - за 4 квартал 2018 року та 2754 грн. 18 коп. - за 1 квартал 2019 року.

При цьому до узгодженої вимоги має бути включена лише заборгованість за 1 квартал 2019 року у с умі 2754 грн. 18 коп.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу №Ф-6634-14-У від 14.11.2018, №Ф-6634-14-У від 06.02.2019 та №Ф-6634-17 від 08.05.2019 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий суддя А.В. Руденко