Рішення № 88547876, 02.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2020 року Справа № 280/1053/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн: НОМЕР_1 ), поданого адвокатом Корнієнко Андрієм Андрійовичем на підставі ордеру №1019995 від 18.01.2020, до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69058, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 16, код ЄДРПОУ 37573780) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району відповідно до якої просить визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району №445530 від 27 грудня 2019 року по відмові у призначенні ОСОБА_1 допомоги по народженню дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн.

Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а справу призначено до розгляду на 24 березня 2020 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач 04.01.2017 народила доньку. У зв`язку з перебуванням на окупованій території, а саме в місті Ясинувата Донецької області, лише 04.12.2019 звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Проте відповідач, листом від 30.01.2020 повідомив адвоката про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку із тим, що сплило більше 12 місяців з дня народження дитини. Вважає дії відповідача протиправним, такими що порушують чинне законодавство України, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а позбавлення дитини відповідної допомоги, відповідач фактично порушив інтереси дитини, що є неприпустимим. В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району проти позову заперечує з підстав наданого до суду відзиву (вих.№12986 від 19.03.2020), відповідно до якого зазначено, що відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон) та абзацу 7 п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (далі - Порядок), допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Крім того зазначає, що пересування з тимчасово окупованої території України на підконтрольну територію відбувається вільно за умови пред`явлення необхідних документів, визначених Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженим наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 14.04.2017 № 222 - ог, у тому числі для дітей, які народились на території не підконтрольній Україні та на них не отримано свідоцтво про народження. Цим порядком встановлено також строки отримання дозволу фізичної особи - до 13 діб, разом із передачею інформації до Державної прикордонної служби України. Таким чином, доводи позивачки про те, що вона у зв`язку з окупацією м. Ясинувата не мала можливості виїхати до підконтрольної території до грудня 2019 року є не обґрунтованими та не можуть враховуватись при розгляді справи. З урахуванням доводів, викладених у відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі частини четвертої статті 229 КАС України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяви, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_1 згідно паспорту громадянина України проживає та зареєстрована з 03.05.1995 у м. Ясинувата Донецької області.

25.10.2017 Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області видано Свідоцтво про народження у м. Ясинувата Донецької області 04.01.2017 ОСОБА_2 (актовий запис №740 від 25.10.2017).

04.12.2019 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується Довідкою від 04.12.2019 №2303-5000241451.

04.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі із заявою про призначення виплати допомоги при народженні житини.

27.12.2019 Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району прийнято рішення №445530 про відмову в призначенні виплати допомоги при народженні дитини на підставі п.12. Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 (допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини).

19.01.2020 на підставі договору про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_3 направлено адвокатський запит до відповідача за вих.. №05/01 , відповідно до якої просить надати інформацію щодо причин невиплати допомоги при народженні дитини та копії рішень, просить призначити та виплатити допомогу по народженню дитини зі сплатою заборгованості з допомоги.

30.01.2020 за вих.№К-174 Управлінням соціального захисту населення по Шевченківському районі Запорізької міської ради надано відповідь, відповідно до якої повідомлено про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі – Закон № 2811-XII).

Згідно статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

До видів державної допомоги сім`ям з дітьми згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-XII належить допомога при народженні дитини.

За приписами статті 12 Закону № 2811-XII, допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі – Порядок № 1751).

Пунктом 10 Порядку № 1751 визначено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно пункту 11 Порядку № 1751 для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (п. 12 Порядку № 1751).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що допомога при народженні дитини призначається за заявою одного з батьків, з яким проживає дитина, не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

При цьому, подання до органу соціального захисту населення копії свідоцтва про народження дитини є обов`язковою передумовою для отримання допомоги при її народженні.

Як вже зазначалося вище, дитина позивача народилася на території міста Ясинувата Донецької області.

Місто Ясинувата Донецької області віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р.

Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей визнано тимчасово окупованими територіями.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

В силу частини 1 статті 18 вищезазначеного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Матеріалами справи підтверджено, що дитина позивача – ОСОБА_2 , народилася на території України в м. Ясинувата Донецької області.

Суд наголошує, що позивач та її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а зроблено висновок, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 по справі № 462/431/17 (№ в ЄДРСР 81431666), постанові Верховного Суду від 02.10.2018 по справі № 495/3711/17 (№ в ЄДРСР 76884600)

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), враховуючи той факт, що позивач отримала свідоцтво про народження дитини державного зразка із пропуском строку – лише 25 жовтня 2017 року з незалежних від неї причин, а саме народження дитини на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а наявність такого свідоцтва є обов`язковою, невід`ємною передумовою для звернення до органу соціального захисту населення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини; беручи до уваги, що статус внутрішньо переміщеної особи позивач отримала лише 04.12.2019, при цьому допомога при народженні дитини вважається власністю дитини, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині скасування рішення відповідача від 27.12.2019 та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 та виплачувати допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .

Крім того суд зазначає, що згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що невчасне звернення за допомогою не є передбаченою законом підставою для відмови в призначенні та виплати допомоги при народженні дитини, а Постанова КМУ №1751 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання допомоги при народженні дитини позивачем.

У рішенні Верховного Суду у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі від 03.05.2018 у справі № 805/402/18 суд докладно проаналізував статус внутрішньо переміщеної особи та дійшов висновку, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації (п. 50, 51).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп., що сплачені відповідно до квитанції №28282 від 21.02.2020, підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн: НОМЕР_1 ), поданого адвокатом Корнієнко Андрієм Андрійовичем на підставі ордеру №1019995 від 18.01.2020, до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69058, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 16, код ЄДРПОУ 37573780) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району №445530 від 27 грудня 2019 року по відмові у призначенні ОСОБА_1 допомоги по народженню дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 квітня 2020 року.

Суддя О.О. Артоуз