Рішення № 88547240, 02.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Справа № 160/1558/20 Дніпропетровській окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1558/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнаня дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням уточнень від 26.02.2020 року, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційий номер НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, починаючи з 18.12.2019 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, який діяв на час призначення пенсії, на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зп. від 15.11.2019 року, без обмеження її максимального розміру;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду Укаїни в Дніпропетровській області б/н від 21.02.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку раніше призначеної йому пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, починаючи з 18.12.2019 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, який діяв на час призначення пенсії, на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-194зп від 15.11.2019 року, без обмеження її максимального розміру, та провести відповідні виплати, з урахуванням виплачених сум; виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку, та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду»;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, постановленого за результатом розгляду цього адміністративного позову.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 10.02.2020 року вказана справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.

4. 26.02.2020 року позивач усунув недоліки, викладені в ухвалі суду від 11.02.2020 року.

5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/1558/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 02.03.2020 року витребувано у відповідача належнии чином засвідчені копії таких документів:

- пенсійну справу позивача;

- заява позивача про здійснення перерахунку пенсії від 21.01.2020 року;

- рішення Пенсійного фонду від 21.02.2020 року про відмову позивачу в перерахунку пенсії згідно заяви від 21.01.2020 року;

- лист Пенсійного фонду №44/03/22-19 від 21.02.2020 року;

- лист Пенсійного фонду № 9534/К-09 від 03.01.2020 року;

- звернення позивача від 18.12.2019 року про здійснення перерахунку пенсії вх.№9534/К-09 від 20.12.2019 року та інші наявні докази щодо суті спору.

7. 20.03.2020 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов по справі, разом із витребуваними судом доказами по справі №160/1558/20.

8. 30.03.2020 року позивачем була надана відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській обалсті по цій справі.

9. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощенl6;го позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.04.2020 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

13. У позовній заяві, зазначено про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з 22.04.2014 року у зв`язку з призначенням йому пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року), який був чинним на той час, у розмірі 80% від розміру його місячної заробітної плати.

14. Позивач вказав, що після призначення пенсії він більше п`яти років продовжував працювати в Генеральній прокуратурі України і сплачував установлені законом податки та обов`язкові платежі, у тому числі страхові внески до Пенсійного фонду України.

15. 18.12.2019 року він звернувся до Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де він фактично перебуває на обліку, із заявою про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-194зн від 15.11.2019 року та додатку до цієї довідки.

16. Проте, листом № 9534/к-09 від 03.01.2020 року Пенсійний фонд фонд повідомив позивачу про те, що йому необхідно надати оригінал довідки про його доходи.

17. Також, позивач вказав про те, що у лютому 2020 року під час спілкування з працівниками Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу перерахунку пенсії він отримав усну відповідь про те, що його заяву про перерахунок пенсії не задоволено.

18. У подальшому, позивач отримав офіційну відповідь Пенсійного фонду України №44/03/22-19 від 21.02.2020 року та прийняте відповідачем рішення без номеру від 21.02.2020 року, відповідно до яких йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що Кабінет Міністрів України не розробив методику перерахунку пенсії прокурорам.

19. Позивач вважає, що такі дії та прийняте відповідачем рішення щодо відмови у здійсненні перерахунку його пенсії порушують вимоги Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення, в частині законодавчо закріпленого права позивача на перерахунок пенсії, у зв`язку з чим є протиправними і підлягають скасуванню, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

20. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що згідно частини двадцят;ої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

21. Відповідач вказав, що бездіяльність Кабінету Міністрів України, який протягом тривалого часу не визначає умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено статтею 86 Закону України «Про Прокуратуру», не може вважатися доказом протиправності дій Пенсійного фонду України і покладати обов`язки, не передбачені законодавством.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

22. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , працював та працює в органах прокуратури та з 22.04.2014 року отримує пенсію за вислугою років відповідно да Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 80% від заробітної плати, що також підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.

23. 18.12.2019 року позивач звернувся до Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зн від 15.11.2019 року та додатку до цієї довідки.

24. Листом №9534/к-09 від 03.01.2020 року ГУ ПФУ у Дніпропетрвоській області повідомив позивачу про те, що позивачу необхідно надати оригінал довідки про його доходи.

25. 21.01.2020 року позивач вдруге звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зн від 15.11.2019 року та додатку до цієї довідки.

26. Так, за наслідками розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було прийнято рішення б/н від 21.02.2020 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії згідно заяви від 21.01.2020 року.

27. Вищезазначена відмова також була викладена у листі Пенсійного фонду №44/03/22 -19 від 21.02.2020 року, яким було повідомлено позивача про те, що станом на 21.02.2020 року Кабінетом Міністів України не визначено порядок проведення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому підстави для перерахунку пенсії за вислугу років з використанням наданих довідок про складові заробітної плати позивача на посаді прокурора від 15.11.2019 року №18-194зн. відсутні.

28. Не погодившись із вищевказаними діями Пенсійного фонду щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, починаючи з 18.12.2019 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, який діяв на час призначення пенсії, на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зп від 15.11.2019 року, без обмеження її максимального розміру, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав на належне соціальне забезпечення.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

29. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

30. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

31. Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).

32. Згідно із частинами першою-третьою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції чинній на момен;т призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класс чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

33. Частиною тринадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

34. Відповідно до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

35. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підльг, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

36. 14.10.2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015 року

37. Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

38. Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VІІІ (далі - Закон № 76-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015 року) до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ та до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ внесено зміни, зокрема, вказані частини викладено у однакових редакціях: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

39. Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

40. Крім цього, 11.10.2017 року набрав чинності Закон № 2148-VІІІ, яким викладено у новій редакції, зокрема, пункт 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

41. Відповідно до частин другої, третьої статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

42. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

43. Дослідивши матеріли справи, судом встановлено, що на момент призначення позивачу пенсії, її порядок та підстави для перера;хунку пенсії прокурорів були визначені у частинах тринадцять та вісімнадцять статті 50-1 Закону України «Про Прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ.

44. Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 22.04.2014 року отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ із розрахунку 80% складових заробітної плати.

45. Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах тринадцять та вісімнадцять статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком, а також те, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

46. У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

47. Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

48. Те саме стосується і положень пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

49. З огляду на викладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії в редакції на момент її призначення позивачу.

50. Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

51. У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

52. Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 28.12.2014 року № 76-VІІІ та від 14.10.2014 року № 1697-VІІ не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до цих спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.

53. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

54. Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

55. Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

56. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

57. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

58. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

59. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom №44277/98).

60. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 року № 17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10-рп/2011).

61. Виходячи з викладеного, суд вважає, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

62. Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

63. Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

64. При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

65. Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

66. Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

67. Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

68. У своєму рішенні від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

69. Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

70. Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

71. До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

72. Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

73. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у рішенні про відмову в перерахунку пенсії на відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка б надала можливість здійснення перерахунку пенсії.

74. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача та документів пенсійної справи, довідки Генеральної прокуратури України №18-194зп від 15.11.2019 року та у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, з розрахунку 80% від загальної суми складових місячного заробітку, а тому рішення відповідача про відмову йому у перерахунку пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

75. За таких обставин, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, який діяв на час призначення пенсії, на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зп від 15.11.2019 року, та в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду Укаїни в Дніпропетровській області б/н від 21.02.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії.

76. Щодо позовної вимоги про виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, то суд зазначає, що на момент призначення позивачу пенсії, частина п`ятнадцять статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

77. Виходячи з вищенаведеного, відсутні підстави вважати, що подальші проведення перерахунку пенсії позивача з обмеженням максимальним розміром пенсії звужують зміст та обсяг існуючих прав позивача або погіршують його становище, яке існувало на момент призначення пенсії.

78. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висноску про задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 18.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% від загальної суми складових місячного заробітку на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-194зп від 15.11.2019 року та додатку до довідки №18-194зп з урахуванням раніше проведених виплат.

79. Щодо позовних вимог позивача про виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», слід зазначити про таке.

80. Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

81. На думку суду, такі вимоги позивача є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, у зв`язку із чим позовні вимоги і цій частині задоволенню не підлягають.

82. Щодо вимог встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, слід зазначити про таке.

83. Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

84. Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

85. Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано, а тому суд не вбачає підстав для застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

86. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

87. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

88. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

89. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

90. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

91. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

92. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

93. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

94. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

95. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії за спірний період.

96. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнаня дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, слід задовольнити в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, який діяв на час призначення пенсії, на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зп від 15.11.2019 року та в частині визнання протиправним та скасуваннярішення Головного управління Пенсійного фонду Укаїни в Дніпропетровській області б/н від 21.02.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 18.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% від загальної суми складових місячного заробітку на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зп від 15.11.2019 року та додатку до довідки №18-194зп з урахуванням раніше проведених виплат.

97. Щодо розподілу судових витрат.

98. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

99. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

100. Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

101. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

102. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

103. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнаня дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

104. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, який діяв на час призначення пенсії, на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зп від 15.11.2019 року.

105. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду Укаїни в Дніпропетровській області б/н від 21.02.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії.

106. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 18.12.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% від загальної суми складових місячного заробітку на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 18-194зп від 15.11.2019 року та додатку до довідки №18-194зп з урахуванням раніше проведених виплат.

107. У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

108. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 630,60 гривень.

109. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

110. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

111. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

112. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

113. Повний текст рішення складено 02.04.2020 року.

Суддя В.В Ільков