Рішення № 88547193, 23.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Справа № 160/933/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/000035/2 від 26.12.2019р.,-

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ ТРЕЙД» до Дніпровської митниці Держмитслужби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/000035/2 від 26.12.2019р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2018 року ТОВ «АМТ ТРЕЙД» уклало з компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO., LTD., (Китай) зовнішньоекономічний контракт №MQ/6 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту. Партії товару поставлялись на умовах поставки CFR-Одеса, згідно правил ІНКОТЕРМС 2010, отже, складовими митної вартості за поставкою в цілому є тільки інвойсова вартість товару, вартість транспортних витрат не є складовою митної вартості. 23.12.2019 року, позивачем було задекларовано шляхом подання відповідачу електронної митної декларації, зареєстрованої за № UA110150/2019/421858 частину з партії товарів. 26.12.2019 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/000035/2 від 26.12.2019р, згідно яких митниця здійснила коригування митної вартості частини задекларованих товарів заявлених до розмитнення. При цьому, митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст.64 МК України, тобто митницею було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, шо вплинуло на збільшення відповідних платежів (мита та ПДВ) на 248732 грн 48 коп. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначені митницею у повідомлені та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, на думку позивача, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Позивач зауважує, що надані документи мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Також, звертає увагу на те, що згідно частини 5 ст.53 МКУ, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. В оскаржуваному рішенні митниці міститься посилання тільки на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами. У ході консультацій до прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів, чим, на думку позивача, було порушено принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб. При цьому, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів, цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Тому позивач вважає, що відповідач протиправно, безпідставно, в порушення діючих правових норм та висновків Верховного Суду, витребовує у ТОВ «АМТ ТРЕЙД» додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що, в свою чергу, підтверджують заявлену митну вартість та не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Позивач вважає, що надані ТОВ «АМТ ТРЕЙД» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростована контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи ві домостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17.02.2020 року на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року відповідачем у строк, встановлений судом, надано відзив, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до положень частини п`ятої ст.54 МКУ, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Вказав, що позивач 23.12.2019 року звернувся до відповідача з метою здійснення митного оформлення товарів «Мотоблок Кентавр» в асортименті згідно ЕМД №UA110150/2019/421858. Зазначені товари ввезені на митну територію України за контрактом від 23.01.2018 року № MQ/6, укладеним з компанією Chongqing Meiqi Industry CO., Ltd. Митна вартість товарів заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ. Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією № UA110150/2019/421858 від 23.12.2019р. згенеровано форми контролю: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», 117-2 «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості». За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.2, 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Відсутність у органу доходів та зборів та у декларанта необхідних документів призвела до визначення митної вартості товарів митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст.64 МКУ, що ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості товарів співставних з оцінюваним з урахуванням опису товару, сфери застосування, технічних характеристик, вагових характеристик, враховуючи заявлену одиницю виміру товару (штука), митну вартість товарів скориговано митним органом за резервним методом відповідно до вимог статті 64 МКУ. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного було прийняте рішення про коригування митної вартості № UA110000/2019/000035/2 від 26.12.2019р. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.01.2018 року ТОВ «АМТ ТРЕЙД» (м. Дніпро) уклало з компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO., LTD., (Китай) зовнішньоекономічний контракт №MQ/6, на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною вказаного контракту.

Партії товару, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 23.01.2018 року №MQ/6, додатків (специфікацій) до нього: від 23.01.2018 року №2018-1А2, від 03.05.2018 року №2018-3А, від 06.06.2018 року №2018-3С, поставлялись на умовах поставки CFR-Одеса, згідно Міжнародних торговельних правил Інкотермс 2010.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, в порядку, визначеному п. 7.2 Порядку заповнення митних декларацій, на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 р. за №1372/21684, відповідно до якого, за бажанням Декларанта товари, що ввозяться на митну територію України у складі однієї партії, можуть декларуватись за кількома МД за умови, що фактурна вартість кожної частини партії, отриманої в результаті такого розділення, перевищує суму, еквівалентну 100 євро, підприємством було задекларовано частину товарів з партії поставленого товару за окремою митною декларацією, а саме: 23.12.2019 року, до митного поста «Дніпро-Правобережний» Дніпровської митниці ДМС, задекларовано шляхом подання електронної митної декларації, зареєстрованої за № UA110150/2019/421858 частину товарів, а саме: трактори, що керуються водієм, який іде поряд, нові: мотоблоки “ДТЗ-570Б”, в кількості 100 шт., мотоблоки “ДТЗ 470Б”, в кількості 70 шт., мотоблоки “Кентавр МБ2050Д/М2/М2” в кількості 48 шт., мотоблоки “ДТЗ-585Д” в кількості 50 шт.

Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій).

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу документи, передбачені частинами 2, 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації № UA110150/2019/421858: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 23.01.2018 № MQ/6, додатки (специфікації) до нього: від 03.05.2018 № 2018-3А, від 06.06.2018, № 2018-3С; рахунки - фактури (інвойси): № МQ2018-3А від 27.08.2018р., № МQ2018-3С від 27.08.2019р.; пакувальні листи: від 27.07.2018р, від 27.08.2019р., коносаменти: від 10.08.2018 № MRFB18080912, від 07.09.2018, № MRFB18090577; додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту від 23.01.2018 № MQ/6: № 4 від 01.03.2019р., № 5 від 12.04.2019р., №7 від 29.07.2019, №8 від 14.08.2019, №11 від 24.10.2019, №12 від 08.11.2019; висновок експерта щодо визначення ринкової вартості товарів № ГО-916/4 від 16.04.2019р., лист-роз`яснення, № 558 від 20.12.2019р.; платіжне доручення в іноземній валюті № 38 від 17.04.2019р., платіжне доручення в іноземній валюті № 98 від 31.07.2019р.; комерційні пропозиції: від 25.04.2018р., від 21.05.2018р.; прайс листи на товари: від 25.04.2018р., від 21.05.2018р; запит ТОВ “АМТ ТРЕЙД” до АТ “ОТП Банк” № 191 від 17.04.2019р.; лист АТ “ОТП Банк” № 300-3-300-3-1/297 від 17.04.2019р.; лист ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED від 15.04.2019р.; технічні характеристики товарів від 23.01.2018р.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено повідомлення №1 від 24.12.2019 р., відповідно до якого були виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ «АМТ ТРЕЙД», наступні документи:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Керуючись пунктом 8 статті 55 Митного кодексу України, листом від 24.12.2019 №562 від ТОВ «АМТ ТРЕЙД» надало митниці відповідь щодо висунутих зауважень та повідомило, що усі наявні у позивача документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані разом з митною декларацією. В листі також позивачем зазначено, що ТОВ «АМТ ТРЕЙД» повною мірою підтверджують інвойсну вартість товару, як єдину складову митної вартості товару, у зв`язку з чим, будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

26.12.2019 року митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості № UA110000/2019/000035/2, згідно якого митниця здійснила коригування митної вартості частини задекларованих товарів.

Відповідно до графи 33 оскаржуваного рішення, митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту за резервним методом, відповідно до вимог ст. 64 МК України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, ТОВ «АМТ ТРЕЙД» задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачені Митним кодексом Українита іншими нормативними актами.

Так, статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 4статті 53 цього Кодексу, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, ч. 5 ст. 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно підрозділу цьогоКодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно доглави 4 цього Кодексуабо до суду.

Статтею 57 Митного кодексу Українипередбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60цьогоКодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Уразі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом фіскальної служби вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цьогоКодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів, заявлену позивачем у митній декларації, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення 2-ґ резервний метод, коригування митної вартості було здійснено згідно з положеннямист. 64 МКУ та воно ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) органом доходів та зборів митній вартості.

Так, в Рішенні про коригування митної вартості №UA110000/2019/400065/2 від 23.08.2019 року та в процесі здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, у повідомленні № 1 від 24.12.2019 р. митниця зазначає про виявлені під час митного оформлення товарів розбіжності, які, на її думку, унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування, а саме:

- ТОВ "АМТ ТРЕЙД" до митного контролю та оформлення 23.12.2019 за ЕМД №UA110150/2019/421858 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр.44) від 23.01.2018 №MQ/6 з «Chongqing MeiqiIndustry CO., Ltd». Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки CFR, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.

З наведеною підставою для витребування у позивача додаткових документів та прийняття спірного рішення, суд не погоджується, з огляду на те, що відповідно до частини 2 ст. 53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише може надаватись (за її наявності) на вимогу митного органу у разі, якщо документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або всієї інформації.

Згідно з частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України, надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв`язку з чим надання її є неможливим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, митна декларація країни відправлення Продавцем позивачу не надавалась, тому відсутня у нього, про що позивач повідомив відповідача під час здійснення митного оформлення на території України листом в ході здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості.

При цьому, процесі такого контролю відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Верховним судом, з аналогічних правовідносин, було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року по cправі №810/4116/17: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

З наведеного вбачається, що зауваження митниці щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості та її розрахунок, є необґрунтованим.

- Відповідно до п.2.2 контракту від від 23.01.2018 №MQ/6, якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. При цьому, документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, що мають вплив на його вартість, до митного контролю не надано.

Суд не погоджується з наведеною підставою відповідача для витребування у позивача додаткових документів та прийняття спірного рішення, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення позивачем були надані також наступні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, що підтверджують ціну товару, яка підлягає сплаті: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 23.01.2018 № MQ/6, додатки (специфікації) до нього: від 03.05.2018 № 2018-3А, від 06.06.2018, № 2018-3С; рахунки - фактури (інвойси): № МQ2018-3А від 27.08.2018р., № МQ2018-3С від 27.08.2019р.; пакувальні листи: від 27.07.2018р, від 27.08.2019р., додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту від 23.01.2018 № MQ/6: № 4 від 01.03.2019р., № 5 від 12.04.2019р., №7 від 29.07.2019, №8 від 14.08.2019, №11 від 24.10.2019, №12 від 08.11.2019р.; висновк експерта щодо визначення ринкової вартості товарів: № ГО-916/4 від 16.04.2019р., платіжне доручення в іноземній валюті № 38 від 17.04.2019р., платіжне доручення в іноземній валюті № 98 від 31.07.2019р.; комерційні пропозиції: від 25.04.2018р., від 21.05.2018р.; прайс листи на товари: від 25.04.2018р., від 21.05.2018р; технічні характеристики товарів від 23.01.2018р.

Суд зазначає, що надані документи мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено перелік документів, які надаються для підтвердження розрахунку митної вартості. Документи про якість товару не входять у цей перелік документів, відтак, зауваження митниці щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару, як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості, необґрунтоване і протирічить положенням митного законодавства.

Згідно частини 5 ст. 53 МКУ, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Верховний Суд з приводу ненадання документів про якість товару для підтвердження митної вартості у постанові від 16.11.2018 року по справі №813/1012/17 висловив наступну правову позицію: «Виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у ст. 53 МК України і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів».

Також, суд зауважує, що документи щодо якості товарів не підтверджують та не спростовують ціни товару, а відтак, вони не впливають на визначення митної вартості товару.

Крім того, пунктом 2.2. договору передбачена загальна вимога якості товару, який має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу-виробника. Зазначений пункт не передбачає і не вимагає від постачальника у обов`язковому порядку надавати спеціальні документи, що підтверджують якість товару.

Судом з матеріалів справи з`ясовано, що в процесі декларування товару позивачем до відповідача надано технічні характеристики поставленого товару, в яких зазначені його розпізнавальні особливості, які, на думку суду, дозволяють ідентифікувати задекларований товар, що, в свою чергу, підтверджується відомостями у графі 31 митної декларації. Зазначені характеристики задовольняють позивача, як покупця товару, і на момент декларування зауважень щодо якості товару у позивача не було.

Отже, зазначене зауваження відповідача, як підстава для витребування додаткових документів, що стосуються митної вартості, не може вважатись обґрунтованим, оскільки протирічить положенням статті 53 МК України. Документи, що підтверджують якість товару, не зазначені у переліку документів, які надаються для підтвердження митної вартості. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відсутність документів щодо якісних характеристик задекларованого товару жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару, а тому, доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

- Поставка оцінюваних партій товару здійснювалась за специфікаціями №2018-3А від 03.05.2018 та №2018-3C від 06.06.2018, які є невід`ємною частиною контракту. Згідно п.5.2 контракту, умови оплати зазначаються у специфікаціях. За специфікаціями №2018-3А від 03.05.2018 та №2018-3C від 06.06.2018 зазначено, що оплата здійснюється протягом 180 днів з моменту поставки товару. Враховуючи відмітки на коносаменті №MRFB18090577 від 07.09.2018 (за яким було здійснено поставку оцінюваної партії товару за специфікацією №2018-3C від 06.06.2018) Одеської митниці ДФС - 04.12.2018 та Дніпропетровської митниці ДФС - 06.12.2019, та відмітки на коносаменті №MRFB18080912 від 10.08.2018 (за яким було здійснено поставку оцінюваної партії товару за специфікацією №2018-3А від 03.05.2019) Одеської митниці ДФС - 14.02.2019 та Дніпропетровської митниці ДФС - 20.02.2019, оцінювана партія товару надійшла до ТОВ «АМТ ТРЕЙД» у грудні 2018 року та відповідно у лютому 2019 року та була розміщена на митному складі згідно ЕМД №UA110150/2018/234849 від 11.12.2018 та №UA110150/2019/211327 від 25.02.2019. Враховуючи зазначене, на момент подання митної декларації №UA110150/2019/421858 оплата оцінюваних товарів має бути здійснена продавцю в повному обсязі. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). Декларантом надано платіжні доручення №38 від 17.04.2019 та №98 від 31.07.2019. Платіжне доручення №38 від 17.04.2019 містить посилання виключно на контракт від 23.01.2018 № MQ/6. Платіжне доручення №98 від 31.07.2019 містить посилання на контракт від 23.01.2018 № MQ/6, специфікацію від 06.06.2019 №2018-3С та специфікацію №2018-1А2 від 23.01.2018. Специфікація №2018-1А2 від 23.01.2018 до митного оформлення за ЕМД №UA110150/2019/421858 декларантом не надано. Відповідно до п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Враховуючи вищезазначене, надані платіжні доручення неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару. Надані декларантом лист банку №300-3-300-3-1/434 від 22.08.2019 та №300-3-300-3-1/297 від 17.04.2019 не відповідають вимогам ст.53 МКУ.

З наведеною підставою для витребування у позивача додаткових документів та прийняття спірного рішення, суд не погоджується з огляду на наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено та підтверджено матералами справи, що на момент декларування товару, Покупцем (позивачем) перераховано Продавцю:

- за специфікацією від 03.05.2018, 2018-3А в редакції додаткової угоди № 4 від 01.03.2019 року: 160,00 дол. США. (відповідно до листа АТ «ОТП Банк», вих. № 300-3-300-3-1/297 від 17.04.2019р., наданого до митного оформлення) за платіжним дорученням в іноземній валюті № 38 від 17.04.2019р. Залишок коштів за товар склав 256 490,15 дол. США;

- за специфікацією від 06.06.2018, № 2018-3C - 672,00 дол. США. (відповідно до листа АТ «ОТП Банк», вих. № 300-3-300-3-1/297 від 17.04.2019р., наданого до митного оформлення ) за платіжним дорученням в іноземній валюті № 38 від 17.04.2019р. + 70 710,00 дол. США (відповідно до листа-роз`яснення АТ «ОТП Банк» № 300-3-300-3-1/434 від 22.08.2019р.) за платіжним дорученням в іноземній валюті 98 від 31.07.2019р., усього на суму 71382,0000 дол. США. Заборгованість за товар склала 210028,55 длол.США.

Згідно додаткової угоди № 11 від 24.10.2019 року, сторони Контракту домовились продовжити термін оплати товару, що поставлений за Специфікацією № 2018-3С від 06.06.2019 року у розмірі 210 028,55 дол.США - до 30.12.19року.

Згідно додаткової угоди № 12 від 08.11.2019 року, сторони контракту домовились продовжити термін оплати товару, що поставлений за Специфікацією №2018-3А від 06.06.19 у розмірі 256 490,15 дол.США - до 30.12.2019 року.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до умов зазначених додаткових угод, термін залишку оплати за товар було продовжено до 30.12.19 року і на момент декларування він не сплинув, у зв`язку з чим, позивач не міг надати відповідачу банківські та платіжні документи щодо її оплати.

Укладання додаткових угод після фактично поставлених партій не протирічить вимогам діючого законодавства, оскільки обов`язки сторін за контрактом ще не виконані.

Специфікація № 2018-1А2 від 23.01.2018 року, в даному випадку, не має відношення до задекларованих товарів, оскільки до митного оформлення надано частини з партії товарів, що тривалий час перебувала на зберіганні на митному ліцензійному складі. Частини з партії товарів, що декларується, поставлялась на підставі специфікацій № MQ 2018-3A від 03.05.2018 року та № MQ 2018-3С від 06.06.2018 року.

Платіжним дорученням № 98 від 31.07.2019р. поряд з частиною партії товарів за специфікацією № MQ 2018-3С, позивачем було також оплачено іншу частину партії товарів, яка поставлялась за специфікацією MQ 2018-1А2, тому в платіжному дорученні № 98 і міститься посилання, у тому числі, на специфікацію MQ 2018-1А2, хоча ніякого відношення до задекларованих товарів вона не має, тому її наявність не може впливати на визначення числових значень митної вартості, і вона не повинна була надаватись позивачем відповідачу в даному випадку.

Верховний Суд України щодо умов оплати, у постанові від 11.04.18 року по справі №804/4680/16, сформував наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

Як встановлено судом, під час здійснення митного оформлення товарів, позивачем були надані відповідачу платіжні доручення, відповідно до яких було здійснено часткову оплату ввезеного товару: № № 38, 98. Разом з ними позивачем надавався лист-роз`яснення АТ «ОТП Банк» щодо оплати за специфікаціями: № 2018-3А, № 2018-3С, № 300-3-300-3-1/297 від 17.04.2019року. В зазначених додаткових угодах до зовнішньоекономічного контракту № 11, № 12 зафіксовано суму заборгованості за кожною специфікацією та продовжено термін оплати саме на цю суму.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що надані до декларації додаткові угоди № 11, № 12, лист Банку АТ «ОТП Банк» № 300-3-300-3-1/297 від 17.04.19 у своїй сукупності підтверджують, що валютні кошти сплачені за відповідними Специфікаціями.

- До митного контролю декларантом надано додаткові угоди №5 від 12.04.2019, №7 від 29.07.2019, №8 від 14.08.2019, №11 від 24.10.2019, №12 від 08.11.2019, якими визначено умови оплати з урахуванням заборгованостей та визначені нові строки оплати. Додатковою угодою №4 від 01.03.2019 викладено специфікацію №2018-3А від 03.05.2018 до контракту у новій редакції та змінено умови оплати. Відповідно до наданих додаткових угод сторони домовились продовжити термін оплати товару, що поставлений за специфікаціями №2018-3А від 03.05.2018 та №2018-3C від 06.06.2018 до 30.12.2019. Вищезазначені додаткові угоди засвідчені печатками продавця «ChongqingMeiqiIndustry CO., Ltd.» та покупця ТОВ "АМТ ТРЕЙД" та підписані після фактичного відвантаження товару. Враховуючи дату подання до митного оформлення ЕМД №UA110150/2019/421858 - 23.12.2019, банківські платіжні документи щодо здійснення остаточної оплати оцінюваного товару декларантом не надано.

З наведеною підставою для витребування у позивача додаткових документів та прийняття спірного рішення, суд також не погоджується, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що поставка задекларованих товарів здійснювалась за наданими до митного оформлення: зовнішньоекономічним контрактом від 23.01.2018 № MQ/6, специфікаціями від 06.06.2019 року №2018-3С, № 2018-3А від 03.05.2018 рлоу, які є його невід`ємною частиною. Після здійснення поставки, товари були розміщенні на митному ліцензійному складі та вже після цього сторони досягли домовленості та згоди щодо зміни умов зовнішньоекономічного контракту, які і були ними узгоджені та викладені в додаткових угодах: №4 від 01.03.2019 року, №5 від 12.04.2019, №7 від 29.07.2019, №8 від 14.08.2019, №11 від 24.10.2019, №12 від 08.11.2019, якими визначено умови оплати з урахуванням заборгованостей та визначені нові строки оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Отже, зовнішньоекономічний договір (контракт) - це різновид господарського договору, що, в свою чергу, є різновидом цивільно-правового договору.

Діючим законодавством України (ст. 651 ЦКУ, ст. 188 ГКУ) передбачена можливість сторін договору вносити зміни до нього в тій же формі, в якій було укладено основний договір (в даному випадку це письмова форма).

З наведених правових норм вбачається, що зміна умов Контракту та підписання його сторонами зазначених додаткових угод відбувалися у відповідності з зазначеними правовими нормами, тому, факт підписання додаткових угод після того, як товар було відвантажено, ніяким чином за таких умов не може бути розбіжністю, яка впливає на визначення числових значень митної вартості.

Щодо доводів відповідача стосовно не надання позивачем банківських платіжних документів щодо здійснення остаточної оплати оцінюваного товару, суд також вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що, як встановлено судом під час судового розгляду, на момент декларування товарів, ТОВ «АМТ ТРЕЙД» було здійснено часткову оплату за товар відповідно до зазначених специфікацій, платіжні доручення № 38, № 98 про здійснення такої оплати надані митному органу. Відповідно до умов наданих до митного оформлення додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту: № 11, № 12, сторони погодили продовжити строк оплати залишку неоплаченої суми за товар до 30.12.2019р., тобто термін повної оплати за товар ТОВ «АМТ ТРЕЙД» на момент декларування товарів не сплинув, відповідно повна оплата за зазначеним специфікаціями здійснена не була, тому позивач не міг надати митному органу платіжні документи, підтверджуючі її здійснення.

Заявлений рівень вартості обчислюється як ціна, що підлягає оплаті за товар, що не протирічить положенням «Угоди про застосування статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» та частинам 4, 5 статті 58 МКУ, згідно яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця».

Таким чином, суд дійшов до висновку, що зазначене зауваження щодо митної вартості не є розбіжністю, та не впливає на числові значення митної вартості товарів і стосується умов оплати за товар.

У постанові від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17 Верховний Суд сформував правову позицію щодо терміну оплати за товар, відповідно до якої, суд визначив, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами позивача, що надані до митного оформлення документи, з урахуванням додатково наданих документів, підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.

- Декларантом надано рахунки-інвойси №MQ2018-3C від 27.08.2018, №MQ2018-3А від 27.07.2018 та покриваючий інвойс №MQ2018-3А-1 від 04.03.2019. Покриваючий інвойс №MQ2018-3А-1 від 04.03.2019 не містить відомостей про умови поставки, з урахуванням яких визначені ціни товарів. Надані до митного оформлення інвойси не містять посилань на специфікації, у рамках яких вони складені.

Проте, як встановлено судом з матеріалів справи, у покриваючому інвойсі №MQ2018-3А-1 від 04.03.2019 року міститься посилання на зовнішньоекономічний контракт № MQ-6 від 23.01.2019р. В свою чергу, п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту № MQ-6 від 23.01.2019р. визначено, що поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються у Специфікації (Додатку) до цього контракту. Відповідно до п. 1.1. Контракту, Специфікації (Додатки) є невід`ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до п. 5 Сецифікацій № 2018-3 від 06.06.2018 року, № 2018-3А від 03.05.2018 року, Сторонами Контракту визначено, що умови поставки - CFR-Одеса, Україна.

В свою чергу, умови поставки CFR-Одеса визначені в Міжнародних торговельних правилах “Інкотермс 2010”.

Таким чином, оскільки зовнішньоекономічний контракт та Специфікації (Додатки) до нього були надані позивачем для митного оформлення задекларованого товару, то відповідач мав можливість ідентифікувати покриваючий інвойс №MQ2018-3А-1 від 04.03.2019 року з поставкою оцінюваного товару.

Судом також встановлено, що номер кожного інвойсу, наданого відповідачу до митної декларації, включає в себе номер кожної специфікації, доданої до митної декларації. Окрім того, в кожному інвойсі зазначено найменування, кількість та ціна товару в кожній партії, що повністю співпадає з тими ж даними, зазначеними в кожній специфікації, тому шляхом співставлення номеру кожного інвойсу та специфікації, зазначених в них найменування, кількості та ціни товару, можливо ідентифікувати, до якого саме інвойсу має відношення специфікація, відповідно до якої здійснювалось формування кожної окремої партії товару.

Отже, суд вважає, що зазначений довод не впливає на визначення числових значень митної вартості, оскільки відповідач лише констатує факт, що покриваючий інвойс не містить відомостей про умови поставки, не зазначаючи при цьому, яким чином ця розбіжність впливає на визначення числових значень митної вартості.

За наведених обставин, суд вважає зазначену відповідачем розбіжність необґрунтованою та безпідставною, а також, зауважує, що ця розбіжність жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару.

- Надані до митного оформлення висновки експерта ТПП від 16.04.2019 року №ГО-916/1, від 16.04.2019 року №ГО-916/4, від 16.04.2019 року ГО-916/2 складені з урахуванням інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах made-in-china.com, що є он-лайн платформою для бізнесу, «провідним постачальником он-лайнових маркетингових послуг для імпортерів та експортерів» та globalsources. com, що є web-сайтом електронної комерції. На вказаних ресурсах можуть створювати власні профілі будь-які компанії та реєструватися будь-які користувачі. Зазначене унеможливлює перевірку ідентифікації компанії та перевірку сфери її діяльності, цінових даних, розміщених на сайті, що не дозволяє впевнитися у достовірності заявлених даних.

З цього приводу суд зазначає, що судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що надані висновки експерта містять висновки про ринкову вартість конкретних товарів за 1 штуку.

Зазначені дослідження проводилися 2-ма фахівцями в галузі визначення ринкової вартості товарів, при цьому позивачем були надані усі документи, що витребовувалися експертами з метою визначення ринкової вартості товарів. Вартість за одиницю кожного найменування товару, визначена експертами, повністю співпадає з його вартістю, зазначеною в специфікації та інвойсі до кожної партії товару, наданого до митного оформлення.

Згідно з приписами частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року №5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

У висновку експерта ТПП була проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, Міжнародний стандарт оцінки" (2003 р., 6 видання), та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету.

Суд зазначає, що висновок експертів ґрунтується на повних та об`єктивних даних, дослідження проведено у повній відповідності до вимог діючого законодавства України, відтак, митницею безпідставно поставлено під сумнів висновок фахівців в цій галузі.

Відомості, зазначені митницею, як такі, що не враховані експертами, не впливають на визначення ними ринкової вартості товарів. Дослідження проведено методом співставлення саме дійсних цін на товар у їх понятті, визначеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, тому дане зауваження митниці, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставним.

Слід зазначити, що Верховним судом з аналогічних правовідносин здійснено наступний правовий висновок, висловлений у постанові від 06.11.2018 року по справі №810/2593/15: Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала.

Таким чином, суд вважає, що у сукупності з іншими наданими документами зазначений висновок підтверджує задекларовану митну вартість.

З наведеного вбачається, що надані ТОВ «АМТ ТРЕЙД» відповідачу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари.

Так, ціна товарів та їх загальна вартість, зазначена у додатках (специфікаціях) до контракту підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), співпадає з ціною, зазначеною підприємством - виробником у своїх прайс-листах та комерційних пропозиціях, підтверджується фактом часткової оплати за товар валютних коштів за контрактом, підтвердженим платіжними дорученнями в іноземній валюті. Висновки експерта ТПП підтверджують ринкову вартість поставленого товару у КНР на рівні цін, зазначених у супровідних документах.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, суд зазначає, що, в даному випадку, їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, на думку суду, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Також, відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваних рішень митниці, в них містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами. В графі 33 оскаржуваного рішення зазначено лише номер митної декларації, за якою раніше здійснювалось митне оформлення товарів, дата її складання, порядковий номер задекларованого товару, сума митної вартості. При цьому, відповідачем не зазначені загальна кількість партії товару у штуках, вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась не виходячи з ваги товару, а з його характеристик.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 року по справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 MК України.

У постанові від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд вважає, що надані ТОВ «АМТ ТРЕЙД» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що надані позивачем в ході митного оформлення товару документи містили вказані вище розбіжності, за таких обставин, відповідач безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA110000/2019/000035/2 від 26.12.2019р., яке, за встановлених обставин, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 3898 від 17.01.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ТРЕЙД" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/000035/2 від 26.12.2019р. – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/000035/2 від 26.12.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "АМТ ТРЕЙД" (49000, м. Дніпро, вулиця Надії Алексеєнко, будинок 80, код ЄДРПОУ 41526485) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22, код ЄДРПОУ 43350935).

Рішення суду набирає законної сили відповідно дост. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник