Рішення № 88542059, 30.03.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/225/20

Провадження № 2/210/910/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"30" березня 2020 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (далі - КП «Кривбасводоканал») звернувся до суду 16.01.2020 року з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення в сумі 7734,26грн., 3% річних - 161,18грн., втрати від інфляції - 322,73грн., відшкодувати судові витрати - судовий збір 2102,00грн.

В обґрунтування позову зазначає, що надає послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу 31.10.2018 року щодо стягнення з відповідача заборгованості видано судовий наказ, який за заявою відповідача скасовано ухвалою суду від 17.12.2018 року. Відповідач є споживачем послуг, зобов`язана здійснювати оплату наданих послуг згідно з встановленими тарифами, проте оплату за отримані послуги здійснювала не в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 7734,26грн. за період з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року, у зв`язку з чим нараховано 3% річних та інфляційні витрати. Останній платіж в розмірі 500,00грн. відповідачем внесено у грудні 2019 року. Договір між сторонами не укладено, проте те це не є підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг, тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року відповідачу відмовлено у клопотанні про розгляд справи з викликом сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач ОСОБА_1 надала заперечення на позовну заяву, в якій позов не визнала, зазначила, що період, за який позивач має намір стягнути заборгованість значено перевищує загальну позовну давність; сума заборгованості не відповідає періоду з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року, оскільки на кінець липня 2015 року в бухгалтерській довідці наявна заборгованість в сумі 1527,74грн.; вона не є власником квартири, а лише членом сім`ї власника - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому як і ті особи, що були зареєстровані за даною адресою станом на липень 2015 року - ОСОБА_3 , 1987 року народження та ОСОБА_4 , 1654 року народження, має сплачувати з ними житлово-комунальні послуги нарівні. Вона не заперечувала проти укладення договору про реструктуризацію боргу на строк 36 місяців, проте позивач вимагав укладення договору на всю суму боргу, що вона вважає неприйнятним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Просила у позові відмовити у повному обсязі. Відповідачем подано письму заяву про застосування позовної давності.

Позивачем подано відповідь на відзив 26.03.2020 року, в якому позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 на час звернення до суду є єдиною особою зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 ; не заперечує факт, що заборгованість по оплаті за спожиті послуги має місце, оскільки періодично вносить платежі. Строк позовної давності не пропущено, оскільки він переривається зверненням позивача до суду з судовим наказом у 2018 році. Також, є припущення, що відповідач є спадкоємицею колишнього власника ОСОБА_2 , а тому має утримувати належне їй майно. У раз сплати всієї суми боргу може скористатися правом зворотної вимоги до осіб, які були зареєстровані протягом спірного періоду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 є побутовим абонентом за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), за якою КП «Кривбасводоканал» надає послугу з централізованого постачання холодної води і водовідведення (а.с.8).

Квартира перебуває у приватній власності, кількість зареєстрованих осіб - 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4).

Власник квартири - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації місця проживання 04.10.2016 року (а.с.8, 24).

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області від 03.02.2020 року ОСОБА_1 зареєстрованою в Дніпропетровській області не значиться (а.с.13), проте копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками отримано нею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31), що підтверджує факт її проживання у спірній квартири. Крім того, цей факт відповідачем не заперечується, зазначена адреса вказана нею у запереченнях на позов, як місце проживання, тому суд вважає ОСОБА_1 належним відповідачем у справі відповідно до положень ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» .

Правовідносини з приводу водопостачання та водовідведення регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та « Про питну воду та питне водопостачання».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законом.

Згідно із п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Договір між сторонами у справі щодо надання послуг централізованого постачання холодної води і водовідведення не укладався.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом є обов`язком споживача відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Інформація щодо відключення споживача від системи централізованого постачання холодної води і водовідведення в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, відсутність укладеного між сторонами договору на надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати своєчасну оплату за отримані послуги.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 року №2918-III споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснювала оплату за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення в повному обсязі, за період з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року виникла заборгованість за спожиті послуги - 7734,26грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (а. с.5).

Отже спір стосується заборгованості за послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року.

Відповідачем подано письмову заяву про застосування строків позовної давності, в якій вона посилається на те, що з позовної заяви та доданої до неї бухгалтерської довідки вбачається, що позивач має намір стягнути з неї заборгованість, яка утворилась за період, що суттєво перевищує загальну позовну давність, встановлену статтею 257 ЦК України тривалістю в три роки. Розрахунок заборгованості виконано за період з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року, але сума заборгованості не відповідає зазначеному періоду, оскільки в бухгалтерській довідці заборгованість на кінець липня 2015 року становить 1527,74грн. тобто значно перевищує зазначений в довідці період та суттєво перевищує строк позовної давності. В позовній заяві позивач не надав доказів про наявність обставин, які б перешкоджали йому своєчасно звернусь до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №369/6892/15-ц).

Судом встановлено, що несплатою відповідачем в повному обсязі отриманих нею послуг порушено права позивача, тому суд при вирішенні питання застосування строку позовної давності виходить з наступного.

Позивачем заявлено про видачу судом судового наказу, проте копії судового наказу та ухвали про скасування судового наказу суду не надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу від 31.10.2018 року видано судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» стягнуто заборгованість за отримані послуги з централізованого постачання холодної води в сумі 5122,83грн., 3% річних у розмірі 177,31грн., втрати від інфляції в розмірі 605,08грн. та судовий збір в розмірі 176,20грн. (справа №210/5333/18, провадження №2-н/210/769/18). Ухвалою суду від 17.12.2018 року судовий наказ скасовано (справа №210/5333/18, провадження №2-с/210/54/18).

Слід зазначити, що судовий наказ відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Враховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Скасування судового наказу свідчить лише про те, що між сторонами у справі виник спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, та жодним чином не звільняє боржника від виконання зобов`язань щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, враховуючи, що судовий наказ винесено 31.10.2018 року (дата звернення до суду з заявою про видачу судового наказу 20.09.2018 року), судовий наказ в подальшому ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.12.2018 року скасовано, а також заяву відповідача про застосування строків позовної давності, заборгованість за спожиті комунальні послуги в межах строків позовної давності має обраховуватись за період - 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2019 року.

Разом із цим, відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Так, з бухгалтерської довідки до розрахунку суми боргу в частині сплати за послуги водопостачання та водовідведення станом на 31.12.2019 року вбачається, що споживачем у рахунок сплати заборгованості за надані позивачем послуги вносилися періодично грошові кошти, зокрема у липні 2015 року - 300,00грн. та останній раз у грудні 2019 року - 500,00грн., а всього за спірний період на загальну суму 1798,81грн., а також здійснювалася оплата за рахунок субсидії за спірний період - 379,46грн. (а.с.7).

Отже, строк позовної давності переривався подією - сплатою в липні 2015 року 300,00грн. в рахунок наданих позивачем житлово-комунальних послуг, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відтак, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, тому суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

Однак, на думку суду, заслуговує на увагу заперечення відповідача щодо розрахунку заборгованості за період з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості в межах спірного періоду з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року, але відповідно до з бухгалтерської довідки позивачем у липні 2015 року нараховано до сплати 295,22грн., з урахуванням сплаченої відповідачем суми 300,00грн. борг на кінець місяця складає 1527,74грн. (борг на початок місяця 1532,52грн.), що свідчить про наявність боргу, який виходить за межі спірного періоду, тому суд вважає, що борг в сумі 1532,52грн., який утворився до 01.07.2015 року, слід виключити із суми заборгованості за спірний період (а.с.7).

Отже, заборгованість за надані послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року складає 6201,74грн. ( 7734,26-1532,52=6201,74).

Щодо наявності до 21.09.2015 року (дата реєстрації невідома) зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 дієздатних повнолітніх осіб - ОСОБА_3 , 1987 року народження та ОСОБА_4 , 1954 року народження, які користувалися послугами централізованого постачання холодної води і водовідведення протягом трьох місяців у спірному періоді, слід зазначити, що суд позбавлений можливості залучати співвідповідача з власної ініціативи, оскільки це є правом позивача відповідно до положень ст.51 ЦПК України.

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).

Таким чином, питання про залучення співвідповідачів позивачем не ставилося. Разом із цим відповідач ОСОБА_1 не позбавлена права звернення до суду за захистом своїх прав згідно з ч.1 ст.544 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача з 01.03.2017 по 31.12.2019 року - 3% річних складають 161,18грн., втрати від інфляції - 322,73грн. (а.с.6).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували незаконність вимог позивача або їх необґрунтованість.

На підставі викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року складає 6201,74грн., за період з 01.03.2017 по 31.12.2019 року - 3% річних -161,18грн., втрати від інфляції - 322,73грн. (загалом 6685,65грн.), в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подається юридичною особою, судовий збір дорівнює 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн.)

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, за принципом пропорційного розподілу судових витрат до задоволених позовних вимог, на користь КП «Кривбасводоканал» з ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні до суду 1710,02грн. (2102,00х 6685,65:8218,17=1710,02 грн.) (а.с.1).

Керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (місцезнаходження: 50027 м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а, р/рНОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», м. Київ, вул. Андріївська, буд.№4, код ЄДРПОУ банку 14282829, МФО 334851, свідоцтво платника ПДВ №200105753), заборгованість за отримані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01.07.2015 року по 31.12.2019 року в сумі 6201,74грн. (шість тисяч двісті одну гривню 74 коп.), 3% річних у сумі 161,18грн. (сто шістдесят одна гривня 18 коп.), втрати від інфляції у сумі 322,73грн. (триста двадцять дві гривні 73 коп.).

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (місцезнаходження: 50027 м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а, р/рНОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», м. Київ, вул. Андріївська, буд.№4, код ЄДРПОУ банку 14282829 ), судовий збір в сумі 1710,02грн. (одна тисяча сімсот десять гривень 02 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», місцезнаходження: 50027 м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а, р/рНОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», м. Київ, вул. Андріївська, буд.№4, код ЄДРПОУ банку 14282829 ;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , року народження, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович