Рішення № 88542054, 27.03.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/604/20

2-а/0203/34/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що постановою відповідача серії ЕАК №2061459 від 03.02.2020 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення вимог п.12.4 ПДР України – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год. Посилаючись на те, що він вимоги п.12.4 ПДР України не порушував, швидкість не перевищував, а також на те, що дії відповідача були незаконними, оскільки йому не було надана можливість реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, позивач просив скасувати останню та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В наданій заяві позивач просив розглянути справу за його відсутності, зазначивши про підтримання позову.

Відповідач за викликом до суду не з`явився, надав відзив на позов, в якому зазначив, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З урахуванням цього та положень ч.3 ст.194, ст.205, ч.4 ст.229, ч.3 ст.268 КАС України, суд вважає за можливе провести подальший розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та відзиві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою від 03.02.2020 року серії ЕАК № 2061459 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що водій (позивач ОСОБА_1 ) 03.02.2020 року о 11 год. 33 хв. 48 сек. у м. Києві по пр. Броварський 32А, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження руху більше як на 50 км/год. Прилад Трукам ТС00774, чим порушив п. 12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).

Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (зміни з 01.01.2018).

Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

В силу ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Суд бере до уваги, що швидкість руху транспортного засобу Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху ТгuСAМ LTI 20/20, серійний номер ТС000774, тобто такий доказ одержаний у належний спосіб та є належним та допустимим.

В разі притягнення особи до адміністративної відповідальності, досліджуються докази, що підтверджують вчинення правопорушення.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,2,5 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Зокрема, до відзиву відповідачем надано фотофіксацію, а також відеозапис лазерного вимірювача швидкості TruCam із зображенням автомобіля Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , із зазначенням швидкості 110 км/год., місце вчинення правопорушення пр. Броварський, м.Київ.

Інспектором УПП здійснено фотофіксацію правопорушення лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20, який має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012, виданий виробнику TruCam - фірмі Laser Technology, Inc., з якого видно, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Відповідно до наданого свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16436 лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 серійний номер 000774 відповідає вимогам. Свідоцтво чинне до 30.09.2020 року.

Згідно експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03-3008, виданого Національній поліції України в лазерному вимірювачі швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування. Термін дії висновку до 27. 09.2021 року.

Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 суд розцінює як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП, а також приймає до уваги, що відповідачем при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення покази приладу також правомірно оцінено як доказ.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Таким чином, сукупний аналіз усіх наявних у справі доказів, в тому числі фото- та відеофіксації, з урахуванням дати та часу зафіксованої на відеозйомці, яка співпадає з зазначеною датою та часом в оскаржуваній постанові, дає підстави для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, що в повній мірі доведено відповідачем належними доказами.

Відносно посилань позивача на ненадання йому можливості подавати докази, заявляти клопотання, скористатись правовою допомогою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, порушення приписів ст. 268 КУпАП, то суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

При цьому, частина 2 ст. 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

У частинах 1, 2 статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015).

На час розгляду конституційного подання і прийняття вказаного рішення, Кодексом України про адміністративні правопорушення не було передбачено застосування скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено частиною згідно якої зазначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2).

При цьому частина 4 статті 258 КУпАП встановлює, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у справах № 286/648/17 (постанова К/9901/23930/18 від 07 грудня 2018 року), № 489/1525/16-а (постанова К/9901/5974/18 від 31 січня 2018 року) та № 681/972/17 (постанова К/9901/17506/18 від 17 травня 2018 року) та у справі № 310/4817/17 (2-а/310/156/17) від 27.12.2019 року.

За приписами КУпАП розгляд справ про накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку та підстави для відкладення таких справ не передбачено.

При цьому, особа, що притягується до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не позбавляється права оскаржити дії/рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має можливість спростувати виявлене правопорушення в судовому порядку шляхом подання відповідних доказів. В цьому разі водій, на якого накладено адміністративне стягнення за порушення правил безпеки дорожнього руху може скористатися правовою допомогою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавством встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху), який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного спростовуються посилання позивача на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто на місці зупинки автомобіля, що позбавило позивача можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими статтею 268 КУпАП.

Частиною 3 ст.286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку відповідача при винесення постанови про накладання на позивача адміністративного стягнення за порушення встановлених обмежень швидкості руху, а отже адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2,5,6,9,72-78,122,241-248,194,205,229,250,258,268,286 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справі відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27 березня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак