Рішення № 88536069, 30.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/66977/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Єряшевій А.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача І - Біньковської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Генеральної прокуратури Українита Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадової особи відповідача, начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури, Генеральної прокуратури України Базуркаєв О. (нині - Офіс Генерального прокурора), посилаючись на те, що 25 січня 2017 року останній без попереднього внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань безпідставно направив заяву позивача від 18 січня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення до прокуратури Полтавської області, 07 лютого 2017 року заяви від 30 січня 2017 року та 31 січня 2017 року, 27 березня 2017 року заяву від 20 березня 2017 року, 28 березня 2017 року заяву від 21 березня 2017 року, 27 вересня 2017 року заяву від 18 вересня 2017 року, 29 вересня 2017 року заяву від 22 вересня 2017 року, 18 жовтня 2017 року заяву від 09 жовтня 2017 року, 20 жовтня 2017 року заяву від 10 жовтня 2017 року та 26 жовтня 2017 року заяву від 12 жовтня 2017 року.

Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року у справі № 757/7746/17-к зобов`язано службову особу Генеральної прокуратури України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в заяві позивача від 30 січня 2017 року, від того ж дня відомості, викладені в заяві позивача від 31 січня 2017 року, від 18 квітня 2017 року у справі № 757/18202/17-к відомості, викладені в заяві останнього від 20 березня 2017 року, від 03 серпня 2017 року відомості, викладені в його заяві від 17 липня 2017 року, від 16 січня 2018 року у справі № 757/59119/17-к відомості, викладені в заяві останнього від 22 вересня 2017 року, від 07 грудня 2017 року у справі № 757/64111/17-к відомості, викладені в його заяві від 09 жовтня 2017 року та від 07 грудня 2017 року у справі № 757/64120/17-к відомості, викладені в заяві останнього від 12 жовтня 2017 року.

Позивач стверджує, що в зв`язку з тривалою бездіяльністю відповідача з невиконання приписів кримінального процесуального закону йому була завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких та довготривалих моральних стражданнях, пов`язаних з незахищеністю від свавілля, незаконного невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення, зазначених у його заявах, що виражалась у тривалій бездіяльності уповноважених осіб правоохоронного органу, зокрема у тому, що позивач не міг реалізувати своє право на розгляд своєї заяви, поданої до Генеральної прокуратури України, й вимушений був витрачати свій час і свої кошти для поновлення свого права та розгляду своєї заяви в порядку, встановленому кримінально-процесуальним судочинством та із засад розумності, виваженості та справедливості позивач оцінює розмір сатисфакції моральної шкоди у розмірі 576 000,00 грн., що відповідає тяжкості його моральних страждань, які просить стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Ухвалою судді від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

01 лютого 2018 року у встановлений законом строк від представника Державної казначейської служби України Богуш П.М. надійшов письмовий відзив на позов, згідно якого представник проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, зазначаючи, що його довіритель жодних прав та інтересів позивача, що б завдало йому шкоди не порушував.

18 квітня 2018 року разом із супровідним листом до суду надійшов відзив від представника Генеральної прокуратури України Гудзь О., у якому останній проти задоволення позову заперечив, зазначивши на відсутність судового рішення з визнання неправомірними дій, бездіяльності чи рішень його довірителя щодо розгляду заяв ОСОБА_1 , а тому вказав на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, посилаючись на можливість реалізації позивачем своїх прав в порядку кримінального процесуального законодавства.

У відповіді на відзив позивач посилаючись на імператив ст. 214 КПК України зазначає на бездіяльність відповідача щодо виконання вказаних у ній вимог про внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявами, що вказує на протиправність поведінки відповідача.

Матеріали справи також містять висновок психолога від 20 липня 2018 року про оцінку розміру моральної шкоди, завданої невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за восьми заявами ОСОБА_1 .

Відповідно до клопотання про долучення від 03 вересня 2018 року позивач просить суд при розгляді справи долучити та врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 25 червня 2018 року, провадження № 61-496св18, від 11 липня 2018 року, провадження № 61-14157св18, від 25 липня 2018 року, провадження № 61-2986св18, якими встановлено наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди за рахунок держави, завданої незаконними діями органів прокуратури.

Вислухавши позивача, який в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, представника відповідача І, яка проти задоволення позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити, а відповідач ІІ в судове засідання представника не направив, будучи належним чином повідомленим, не повідомивши причин своєї неявки, що у відповідності до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Генеральної прокуратури України (нині - Офіс Генерального прокурора) із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, однак до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені у них не внесено.

Так, листами начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури, Генеральної прокуратури України Базуркаєв О. від 25 січня 2017 року без попереднього внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань направив заяву позивача від 18 січня 2017 року, 07 лютого 2017 року заяви від 30 січня 2017 року та 31 січня 2017 року, 27 березня 2017 року заяву від 20 березня 2017 року, 28 березня 2017 року заяву від 21 березня 2017 року, 27 вересня 2017 року заяву від 18 вересня 2017 року, 29 вересня 2017 року заяву від 22 вересня 2017 року, 18 жовтня 2017 року заяву від 09 жовтня 2017 року, 20 жовтня 2017 року заяву від 10 жовтня 2017 року та 26 жовтня 2017 року заяву від 12 жовтня 2017 року про вчинення кримінальних правопорушень до прокуратури Полтавської області.

Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року у справі № 757/7746/17-к зобов`язано службову особу Генеральної прокуратури України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в заяві позивача від 30 січня 2017 року, від того ж дня відомості, викладені в заяві позивача від 31 січня 2017 року, від 18 квітня 2017 року у справі № 757/18202/17-к відомості, викладені в заяві останнього від 20 березня 2017 року, від 03 серпня 2017 року відомості, викладені в його заяві від 17 липня 2017 року, від 16 січня 2018 року у справі № 757/59119/17-к відомості, викладені в заяві останнього від 22 вересня 2017 року, від 07 грудня 2017 року у справі № 757/64111/17-к відомості, викладені в його заяві від 09 жовтня 2017 року та від 07 грудня 2017 року у справі № 757/64120/17-к відомості, викладені в заяві останнього від 12 жовтня 2017 року.

Розмір моральної шкоди, завданої невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за восьми заявами ОСОБА_1 визначається за посиланням останнього висновком психолога ОСОБА_3 від 20 липня 2018 року та становить 500 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

У цій справі судом встановлено, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена судовими рішеннями протиправна бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.

Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади (відповідачів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 червня 2018 року, провадження № 61-496св18, від 11 липня 2018 року, провадження № 61-14157св18, від 25 липня 2018 року, провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проаналізувавши мотиви прийнятих судами рішень та обставини судових справ, в яких такі рішення були прийняті за результатами розгляду скарг на бездіяльність та рішення уповноважених посадових (службових) осіб Генеральної прокуратури України, суд дійшов висновку, що неодноразове невнесення уповноваженими особами Генеральної прокуратури України в порушення вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявами ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень призвело до завдання позивачу моральної шкоди, яка на переконання суду виразилася у тривалих моральних (душевних) стражданнях, що були викликані вимушеними неодноразовими зверненнями позивача до слідчих суддів з метою захисту свого порушеного права.

При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Отже, суд констатує, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) страждання є: неодноразова невизначеність ситуацій щодо виконання вимог ст. 214 КПК України; глибоке відчуття несправедливості, викликане бездіяльністю органів досудового розслідування та постановленням незаконних рішень; витрати значних зусиль на захист своїх прав і свобод.

Таким чином, суд констатує наявність моральної шкоди, протиправність бездіяльності заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним рішеннями заподіювача, що встановленому законом порядку не спростовано відповідачами.

Зважаючи на вимоги розумності, добросовісності, виваженості, справедливості, а також встановлення розміру моральної шкоди, завданої невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за восьми заявами ОСОБА_1 висновком психолога, суд вважає за можливе та необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 500 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових (службових) осіб Генеральної прокуратури України і вважає, що саме такий розмір відшкодування відповідатиме моральним стражданням позивача.

Відповідно до Порядку виконання рішень Про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (п. 35 Порядку).

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню у спосіб стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відкритого в Казначействі відповідного рахунку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1, 13, 265, 266, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2020 року.

Суддя В. А. Писанець