Рішення № 88536026, 04.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33859/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Печерський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі Ткаченко Ю.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» в особі директора ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, про захист права на вільний вибір роду занять право на захист честі, гідності та недоторканості ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про захист особистих немайнових прав: про захист права на вільний вибір роду занять право на захист честі, гідності та недоторканості ділової репутації . Свої позовні вимоги мотивував тим, що 19.04.2019 року надіслав поштою заяву про припинення трудових відносин з ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", датовану тим же днем, в якій просив відповідача звільнити його з 19.04.2019 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням Відповідачем умов трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 01.02.2016 року, а саме п. п. 1.5, 3.1, 3.5, 4.1, 7.1 "в", 7.2 та 8.2 цього договору, та Відповідач не розглянув цю заяву і не видав наказ про звільнення Позивача на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у визначений строк, чим порушив вказану норму КЗпП України та п. п. 7.1 "в" та 7.2 Трудового договору.

Враховуючи зазначене в позовній заяві, позивач вважає, що його права, що гарантовані Конституцією України та Законами було порушено, оскільки законодавством надано працівнику право вільно розпоряджатися своїми правами, зокрема щодо розірвання трудового договору, тому просив заборонити відповідачу , в особі Генерального директора ОСОБА_2 вчиняти дії, які полягають у порушенні його особистих немайнових прав, а саме заборонити примушувати його виконувати свої трудові обов`язки у ТОВ ЛДКУ проти його волі, відбирати пояснення щодо його особистого життя, витребувати особисті документи, що стосуються його здоров`я та застосовувати до нього дисциплінарні стягнення, бо такі дії вочевидь порушують його право вільно обирати собі працю, його честь , гідність та недоторканість ділової репутації. В судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача надав відзив , в судовому засіданні проти позову заперечував.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 5.07.2019р. відкрито провадження по справі за правилами загального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2019 року ОСОБА_1 надіслав поштою заяву про припинення трудових відносин з ТОВ "ЛДК УКРАЇНА", датовану тим же днем, в якій просив відповідача звільнити його з 19.04.2019 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням відповідачем умов трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" 01.02.2016 року.

У своїй заяві ОСОБА_1 повідомив про припинення виконання обов`язків за Трудовим договором у порядку, передбаченому підп. "в" п. 7.1 Трудового договору, без жодного посилання на норми ст. 38 КЗпП України, у тому числі частину третю цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний подати суду всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, разом з позовною заявою, а якщо певний доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, то він повинен про це письмово повідомити суд у порядку, визначеному у ч. 4 ст. 83 ЦПК України.

Всупереч вищенаведеним вимогам ЦПК України до своєї позовної заяви ОСОБА_1 не долучив жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у позовній заяві як на підтвердження порушення Відповідачем законодавства про працю .

Разом з тим, позивач не повідомляє у позовній заяві, які саме немайнові права по відношенню до нього були порушені відповідачем. Всі інші порушення, описані в позовній заяві, зокрема, начебто порушення ТОВ "ЛДК Україна" Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про запобігання корупції", не підкріплені жодними доказами, не визнаються відповідачем та не посяганням на його честь, гідність та ділову репутацію.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29.01.2020р. відмовлено в позові ОСОБА_1 про зобов`язання видати наказ про звільнення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, у ході розгляду даної справи позивачем, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин.

Таким чином, суд не знаходить жодних правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано доказів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» його немайнових прав , тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,11-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» в особі директора ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, про захист права на вільний вибір роду занять право на захист честі, гідності та недоторканості ділової репутації.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва.

Дата скаладання повного тексту рішення 23.03.2020р.

Суддя Остапчук Т.В.