Постанова № 8852852, 08.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2010 р.Справа № 24/215-09-6203

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі - Риковій О. М.,

за участю представників:

Від позивача: Дудник О.С.

Від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області

від 08.02.2010 року

у справі № 24/215-09-6203

за позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про виселення, стягнення заборгованості з орендної плати за фактичне користування приміщенням

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі - Представництво) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про виселення із займаного нежитлового приміщення загальною площею 41 кв. м., розташованого на першому поверсі будівлі в м. Одесі по вул. Заньковецькій, 7 та передачу вказаного приміщення Представництву, а також про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 2807,19 грн. та заборгованості за фактичне користування приміщенням в сумі 2522,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач неналежним чином виконує свої обовязки по договору оренди № 20/2 від 01.07.2004 року укладеному з Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради, не сплачує орендну плату тридцять вісім місяців поспіль, у звязку з чим станом на 24.11.2009 року за ним утворилася заборгованість з орендної плати в розмірі 2807,19 грн. Надіслане Представництвом в порядку ст. 782 ЦК України повідомлення № 01-15/588 від 10.06.2009р. про відмову від договору оренди та необхідність передачі приміщення відповідач одержав 12.06.2009 року, однак займане приміщення не звільнив і з цієї дати займає його без правових підстав, в результаті чого в нього утворилася заборгованість за фактичне користування обєктом оренди в сумі 2522,70 грн.

Підприємець ОСОБА_3 позов не визнав посилаючись на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009 року у справі № 12/4-09-42 визнано право власності за фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 на нежитлове приміщення загальною площею 41 кв. м. розташоване на першому поверсі будівлі в м. Одесі по вул. Заньковецькій, 7, що було обєктом оренди за договором № 20/2 від 01.04.2004р. Отже, починаючи з 17.03.2009 року (дати набрання законної сили вказаним рішенням) обєкт договору оренди не є власністю Одеської міської ради, у звязку з чим позовні вимоги Представництва про виселення підприємця ОСОБА_3 з обєкту оренди та стягнення грошових коштів за користування обєктом оренди задоволенню не підлягають, оскільки ніяким чином не повязані із захистом прав власника цього обєкту, яким фактично є підприємець ОСОБА_4

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2010 року (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено, виселено фізичну особу підприємця ОСОБА_3 з нежилого приміщення першого поверху загальною площею 41 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 7, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради суму заборгованості з орендної плати у розмірі 2809,19 грн. та суму заборгованості за фактичне користування приміщенням у сумі 2522,70 грн.

Судове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами розірвання договору оренди № 20/2 від 01.04.2004 року з моменту отримання орендарем повідомлення Представництва, тобто з 12.06.2009 року, невиконання відповідачем у 15-ти денний термін зобовязання з передачі позивачу приміщення за відповідним актом приймання передачі та наявності заборгованості за відповідачем з орендної плати у сумі 2807,19 грн.

В апеляційній скарзі Підприємець ОСОБА_3 просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому скаржник вказує те, що оскаржуване рішення було ухвалене господарським судом за умови ігнорування наведених в скарзі норм матеріального права, якими врегульовані питання підстав набуття права власності, положень ст. 35 ГПК України, помилкового ігнорування правового інституту позовної давності, умов та наслідків його застосування судом, повного ігнорування доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та поданих ним доказів на підтвердження обставин, що мають істотне значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2004 року між Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір № 20/2 оренди нежитлового приміщення загальною площею 41 кв.м., розташованого на першому поверсі будівлі в м. Одесі по вул. Заньковецькій, 7, для використання під розміщення пункту побутового обслуговування населення, строком до 30.03.2005 року.

Умовами даного договору визначено, що орендар вносить орендну плату в узгодженому розмірі щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності; після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15 - денний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) обєкта оренди; у випадку припинення дії цього договору у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання - передачі приміщення; у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу договір підлягає розірванню; за невиконання або неналежне виконання обовязків за цим договором орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством; відчуження орендованих приміщень здійснюється згідно з чинним законодавством; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження в разі належного виконання умов договору; дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу обєкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на обєкт оренди за договорами відчуження; загибелі обєкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду); банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

01.04.2005 року сторонами було укладено додаткове погодження до вказаного договору оренди, яким строк дії договору продовжено до 29.03.2006 року.

Рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року № 4236-ІV було затверджено перелік обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, розташованих у Малиновському районі м. Одеси, що підлягають відчуженню у 2005 році, у якому серед інших обєктів зазначено нежитлове приміщення 1-го поверху площею 41 кв. м., вул. Заньковецької, 7, спосіб продажу викуп орендарем за грошові кошти.

21.11.2005 року Малиновською райадміністрацією Одеської міської ради згідно із вказаним рішенням було прийнято розпорядження № 1142/01-01 здійснити відчуження індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 41 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7 на користь приватного підприємця ОСОБА_3, який орендує дане приміщення згідно з договором оренди № 20/2 від 01.04.2004 року, зобовязати приватного підприємця ОСОБА_3 не пізніше ніж за 10 днів до дати укладення договору купівлі продажу внести повну вартість обєкта 12997 грн. на рахунок продавця, зазначений в розпорядженні.

29.11.2005 року підприємцем ОСОБА_3 було сплачено продавцеві за відчужуване майно 12997 грн., що підтверджується платіжними квитанціями № 4 та № 6 від 29.11.2005 року.

27.06.2006 року Одеською міською радою було прийнято рішення № 56-V „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, яким встановлено, що єдиним уповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежилих будівель (споруд, приміщень), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, за винятком нежилих будівель (споруд, приміщень) комунальних установ та підприємств охорони здоровя, є Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та доручено виконавчим органам Одеської міської ради, які виконували функції орендодавця стосовно обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси забезпечити передачу за актами приймання передачі Представництву нежилих будівель (споруд, приміщень), що знаходяться в їх віданні, а також передачу договорів оренди на нежилі будівлі (споруд, приміщень) та орендних прав протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення.

Зазначене у договорі оренди № 20/2 від 01,04.2004 року нежитлове приміщення, а також сам договір та додатки і додаткові погодження до нього були передані Представництву від Малиновської райдержадміністрації за актом приймання передачі від 02.10.2006 року.

05.04.2007 року Одеською міською радою було прийнято рішення № 1139-V „Про перелік обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2007 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради”, пунктом 13 якого зобовязано Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради здійснити продаж нерухомого майна, згідно з розпорядженнями районної адміністрації про продаж, з покупцями, якими здійснена оплата за об'єкти нерухомого майна, а саме, зокрема, приміщення 1-го поверху площею 41 кв. м. в м. Одесі, вул. Заньковецької, 7 покупець ОСОБА_3

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради вказане рішення Одеської міської ради, а також власне розпорядження № 1142/01-01 від 21.11.2005 року не виконала та ухилилася від здійснення продажу зазначеного нерухомого майна підприємцю ОСОБА_3 та оформлення з ним договору купівлі продажу. У звязку з цим, 07.10.2008 року між підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняв на себе право вимоги виконання Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнятих на себе зобовязань з відчуження індивідуально визначеного майна комунальної власності, а саме: нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 41 кв. м., розташованого в м. Одесі, вул. Заньковецької, 7.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009 року у справі № 12/4-09-42, що набрало законної сили, за фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлове приміщення - сарай першого поверху загальною площею 41 кв. м., згідно з технічним паспортом КП „Одеське МБТІ та РОН” від 05.04.2004 року, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7, яке було обєктом оренди за договором № 20/2 від 01.04.2004 року.

Слід зазначити, що місцевий господарський суд всупереч вимогам статті 43 ГПК України, яка зобовязує суд оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, фактично взагалі ухилився від дослідження та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи.

Так, однією із вимог даного позову є вимога про повернення обєкта оренди позивачу. Однак, суд взагалі не зясовував чи є він особою, яка має субєктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого поданий позов (володіти спірним нерухомим майном).

Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обовязку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обовязку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобовязаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Між тим, з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009 року у справі № 12/4-09-42, тобто з 17.03.2009 року, спірне нежитлове приміщення, що було обєктом оренди за договором № 20/2 від 01.04.2004 року, не є власністю територіальної громади м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада, у звязку з чим позовні вимоги Представництва про виселення відповідача з цього приміщення та передачу вказаного приміщення Представництву, а також про стягнення заборгованості за фактичне користування приміщенням за період з 12.06.2009 року по 24.11.2009 року в сумі 2522,70 грн. задоволенню не підлягають, оскільки ніяким чином не повязані із захистом прав та охоронюваних законом інтересів власника цього обєкту нерухомості, яким фактично є фізична особа підприємець ОСОБА_4

Відповідно до ст. 319 ЦК України правом володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, наділено лише власника.

Таким чином, Представництво не є тією особою, яка має субєктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого поданий позов (володіти спірним майном).

Стосовно вимоги Представництва про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2006 року по 12.06.2009 року в сумі 2807,19 грн. колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За вимогами ч. 2 ст. 793, ст. 794 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення договору № 20/2 від 01.04.2004 року, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди нежитлового приміщення № 20/2 від 01.04.2004 року, що був укладений строком з 01.04.2004 року до 30.03.2005р., не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Частиною 2 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що договір оренди припиняється в разі:

-закінчення строку, на який його було укладено;

-приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

-банкрутства орендаря;

-загибелі об'єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору оренди № 20/2 від 01.04.2004 року не передбачено його автоматичної пролонгації на тих самих умовах після закінчення строку дії. Умовами п. п. 7.7 та 7.9 даного договору встановлено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження в разі належного виконання умов договору.

Дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; продажу обєкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на обєкт оренди за договорами відчуження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що після закінчення строку дії договору оренди № 20/2 від 01.04.2004 року, між орендодавцем та орендарем 01.04.2005 року було укладено додаткове погодження до даного договору, згідно з яким цей договір на інших умовах, зокрема щодо розміру орендної плати, було продовжено на новий строк, а саме: з 30.03.2005 року до 29.03.2006 року.

Належних доказів, які б свідчили про те, що у наступному сторони за домовленістю між собою на інших умовах продовжували договір оренди на новий строк, або ж що цей договір продовжував діяти на тих самих умовах, Представництвом до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Навпаки, наявні у справі копії платіжних квитанцій № 4 та № 6 від 29.11.2005 року свідчать про те, що орендарем було сплачено власнику повну вартість обєкта оренди на виконання розпорядження Малиновської райадміністрації Одеської міської ради від 21.11.2005 року № 1142/01-04.

Зазначеними платіжними документами спростовується лист департаменту фінансів Одеської міської ради від 09.11.2009 року № 2-12/4-829 про ненадходження до бюджету м. Одеси коштів від продажу обєкту комунальної власності спірного нежитлового приміщення від фізичної особи підприємця ОСОБА_3

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення № 20/2 від 01.04.2004 року припинився 30.03.2006 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а також продажу обєкта оренди орендареві, у звязку з чим передбачені законом підстави для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з жовтня 2006 року по 12.06.2009 року в сумі 2807,19 грн. відсутні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд не розібрався у виниклих між сторонами правовідносинах, однобоко, неповно та необєктивно розглянув справу, оскільки в порушення вимог ст. ст. 32-34, 43 ГПК України не зясував належним чином дійсні обставини справи, що призвело до їх неправильної юридичної оцінки, а відповідно і неправильного застосування норм матеріального права. А також оскаржуване рішення місцевого господарського суду не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України щодо змісту судового рішення. Так, згідно з п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України описова частина рішення господарського суду має містити, зокрема, стислий виклад відзиву на позовну заяву, а у мотивувальній частині вказуються, зокрема, докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Всупереч наведеним вимогам процесуального закону в описовій частині оскаржуваного рішення місцевого суду не міститься стислого викладу відзиву на позовну заяву, поданого відповідачем на вимогу суду, а у мотивувальній частині не міститься оцінки доказів, поданих відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, а також висновків суду щодо їх неприйняття до уваги. Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд фактично проігнорував відзив відповідача, який містить обґрунтовані мотиви відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, що регулює спірні правовідносини, а також подані відповідачем докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Окрім того, процесуальне порушення колегія суддів вбачає і в тому, що за вимогами частини 3 ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою місцевого господарського суду від 11.01.2010 року розгляд справи було відкладено на 20.01.2010 року, а прийняте судове рішення оголошено суддею 08.02.2010 року, проте вказівки щодо оголошення перерви в судовому засіданні у ньому не міститься.

У звязку з цим зазначене рішення підлягає скасуванню як необґрунтоване та незаконне, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 93 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2010 року у справі № 24/215-09-6203 скасувати, стягнення за ним припинити.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКУ в Одеській області, код ЗКПО 26302595) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (65005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати державного мита в сумі 93 грн. 50 коп.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.