Рішення № 88525205, 31.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/881/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Галицької митниці Держмитслужби.

Обставини справи:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000538/2 від 19.11.2019;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01301 від 19.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивачем придбано в Чеській Республіці у нерезидента - юридичної особи PROCARGO NOVAs.r.o. (Loubska 704/9, 405 02 Decin) транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Ford Tourneo Connect, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1596 см3, 2014 року випуску, та на підставі рахунку-фактури (інвойс) FV190510 від 30.10.2019 сплатив готівкою 6 800,00 євро. Також вказує, що прибутковим касовим ордером від 30.10.2019 здійснено фактичну оплату коштів за вказаний транспортний засіб у сумі 6 800,00 євро. Однак зазначає, що 19 листопада 2019 року Львівською митницею ДФС за результатами розгляду поданих митним брокером ФОП ОСОБА_2 документів прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000538/2 та видано Картку відмови у митному оформленні товарів № UA209190/2019/01301 від 19.11.2019 за митною декларацією UA209190.2019.071476 від 06.11.2019. Зазначає, що витребування відповідачем банківських платіжних документів є безпідставним, оскільки продавець і покупець автомобіля обрали спосіб розрахунку між собою готівкою, про що зазначено у рахунку - фактурі (інвойс) FV190510 від 30.10.2019, які було надані відповідачу. На підтвердження факту оплати відповідачу надано прибутковий касовий ордер від 30.10.2019, окрім цього лист від продавця підтверджує проведення оплати за автомобіль у розмірі 6 800,00 євро. Вказує, що на вимогу відповідача не можливо подати транспортні перевізні документи а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, оскільки перевезення автомобіля здійснювалось особисто позивачем, отже не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з переміщення товару до митного кордону України за допомогою перевізника. Вказує, що неможливим є також надання страхових документів, оскільки страхування автомобіля не здійснювалось, на підтвердження страхування цивільної відповідальності додається страховий поліс № НОМЕР_2 від 30.10.2019. Також вказує, що ненадання висновку про якісні та вартісні характеристики товару підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Вважає, що неподання декларантом зазначеного документа під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Враховуючи вказане, вважає Рішення коригування митної вартості товарів і Картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними та прийнятими в порушення норм статті 57 Митного кодексу України. Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.01.2020 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 № 689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. При перевірці поданої митної декларації UA209190/2019/071476 від 06.11.2019 та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Вказує, що при розгляді поданих до митного оформлення документів встановлено наступне: у фактурі № FV190510 від 30.10.2019 вказана дата першої реєстрації транспортного засобу 15.05.2015, що суперечить даті, вказаній у технічному паспорті даного автомобіля де зазначено дату 03.09.2014; у фактурі № FV190510 від 30.10.2019 вартість автомобіля вказано без VAT, однак не зазначено законні підстави для звільнення від оподаткування VAT; у поданій експортній декларації MRN JMH9CZ6200002BK57S40 від 30.10.2019, статистична вартість відрізняється від фактурної на суму 121,20 EUR (по курсу за 1 CZK - 25,545 на 30.10.2019), що не дає можливості впевнитися у достовірності числових значень митної вартості даного товару. Вказує, що Галицькою митницею Держмитслужби виставлена декларанту вимога про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Інших додаткових документів, згідно з переліком вимоги, які б підтвердили заявлену митну вартість даного автомобіля, декларантом не було надано. Вважає, що посадові особи відповідача при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Тому просить суд відмовити в задоволення позовних вимог повністю.

Представники сторін в судове засідання 18.03.2020 не прибули, хоча були повідомлені належним чином. На підставі ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України судом ухвалено справу розглядати в письмовому провадженні.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,

встановив:

ОСОБА_1 придбав в Чеській Республіці у нерезидента - юридичної особи PROCARGO NOVAs.r.o. (Loubska 704/9, 405 02 Decin) транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Ford Tourneo Connect, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1596 см3, 2014 року випуску, та сплатив готівкою 6 800,00 євро, на підставі рахунку-фактури (інвойс) FV190510 від 30.10.2019 (а.с.18).

Згідно з прибутковим касовим ордером від 30.10.2019 здійснено фактичну оплату коштів за вказаний транспортний засіб у сумі 6 800,00 євро (а.с. 20).

06 листопада 2019 року з метою митного оформлення транспортного засобу на митниці призначення (ВМО №2 митного посту «Городок» Львівської митниці ДФС) позивачем через уповноваженого представника (митного брокера) ФОП ОСОБА_2 подано відповідачу митну декларацію UA209190.2019.071476 щодо митного оформлення автомобіля у режимі імпорту та документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, для підтвердження заявленої позивачем митної вартості автомобіля в сумі 6 800,00 євро, а саме:

- Рахунок-фактура (інвойс) FV190510 від 30.10.2019;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/92323 від 03.11.2019;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.09.2014;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 30.10.2019;

- Договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.11.2019;

- Інші некласифіковані документи від 05.11.2019;

- Копія митної декларації країни відправлення 19CZ6200002BK57S40 від 30.10.2019;

- Паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 05.03.1996;

- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.061641-19 від 04.11.2019;

- Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FG 157235від 21.04.2017;

- Митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів UA209190.2019.071476 від 06.11.2019.

Відповідачем 19.11.2019 прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000538/2 (а.с. 14-15).

Відповідно до графи 33 у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач вказує, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органі доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Відповідач зазначив, що заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 12 724 євро.

На підставі рішення про коригування видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/01301 від 19.11.2019 (а.с.16-17)

У картці відмови визначено: “повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, або з таких причин : Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12,45 МД, (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2019/000538/2 від 19.11.2019). Декларантом порушено умови декларування, передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа” від 30.05.2012 № 651, невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45, ВМД, МКУ № 4495-VI від 13.03.2012 ст. 54 ,п. 6, п.п. 1».

Позивач скористався своїм правом на випуск автомобіля у вільний обіг згідно положень ч. 7 ст. 55 МК України та 20.11.2019 надав фінансові гарантії відповідно до розділу X МК України, сплативши різницю в митних платежах на рахунок Львівської митниці ДФС та подав митну декларацію МД-2 №UA209190/2019/074270 від 20.11.2019 (а.с.24).

09.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про подання додаткових документів в порядку ст. 55 МК України (а.с.26), якою просив за результатами розгляду доданих документів, скасувати рішення про коригування митної вартості від 19.11.2019, повернути Декларанту сплачену фінансову гарантію. В додатках доданої заяви надано усі документи, для спростування розбіжностей, а саме;

- договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30.10.2019;

- рахунок-фактура (інвойс) FV190510 від 30.10.2019;

- прибутковий касовий ордер від 30.10.2019;

Листом від 12.12.2019 №7.4-08-15-12/323, відповідач повідомив про відсутність підстави для скасування Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/000538/2 від 19.11.2019 та повернення грошової застави, оскільки подані додатково документи уже були подані до митного оформлення та були враховані під час винесення Рішення про коригування митної вартості (а.с.27).

Позивач, не погодившись із рішеннями відповідача, звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, у тому числі Галицьку митницю Держмитслужби. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Львівську митницю ДФС приєднано до Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» затверджено Положення про Державну податкову службу України; Положення про Державну митну службу України.

Установлено, що Державна митна служба, її територіальні органи виконують встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами функції та повноваження органів доходів і зборів до внесення до таких актів відповідних змін у частині, що стосується повноважень Державної митної служби, її територіальних органів.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою від 06.03.2019 №227 функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. З 00.00 год. 08.12.2019 згідно з даного розпорядженням Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000538/2 від 19.11.2019 з підстав того, що не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСУР ДФС та складає 12 724 євро.

Зі змісту Карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01301 від 19.11.2019 судом встановлено, що позивачем подавалися наступні документи : рахунок-фактура (інвойс) FV190510 від 30.10.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/92323 від 03.11.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.09.2014; платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 30.10.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.11.2019; інші некласифіковані документи від 05.11.2019; копія митної декларації країни відправлення 19CZ6200002BK57S40 від 30.10.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 05.03.1996; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.061641-19 від 04.11.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FG 157235від 21.04.2017; митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів UA209190.2019.071476 від 06.11.2019.

Як встановлено з матеріалів справи, декларантом надано до митного органу митну декларацію № UA209190.2019.071476 із зазначенням ціни товару 6 800 євро та на підтвердження ціни також надано рахунок-фактура (інвойс) FV190510 від 30.10.2019 де вказано вартість придбавання автомобіля 6 800 євро, а також платіжний документ прибутковий касовий ордер від 30.10.2019 що підтверджує вартість товару на суму 6 800 євро.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку рахунок-фактуру (інвойс) FV190510 від 30.10.2019 виданого нерезидентом юридичною особою PROCARGO NOVAs.r.o. (Loubska 704/9, 405 02 Decin).

Відтак, подані позивачем до митного оформлення документи, зокрема рахунок-фактура (інвойс), за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000538/2 від 19.11.2019 з підстав того, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження митної вартості та не поданням зокрема платіжних документів, однак не взято до уваги, що на час подання митної декларації № UA209190.2019.071476 рахунок-фактура (інвойс) FV190510 від 30.10.2019 є тим документом, що виданий продавцем фірмою PROCARGO NOVAs.r.o. (Loubska 704/9, 405 02 Decin) і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 6 800 євро.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Більше того, як вже встановлено судом з матеріалів справи, згідно прибуткового касового ордер від 30.10.2019 ОСОБА_3 сплатив 6 800,00 євро , призначення платежу : оплата рахунку - фактури FV190510 транспортний засіб Ford Tourneo Connect (а.с.20-21).

Разом з тим, до матеріалів справи позивачем надано лист продавця PROCARGO NOVAs.r.o. підтвердження-депозит, згідно якого вказано, що ОСОБА_4 Мова здійснив оплату 30.10.2019 за транспортний засіб Ford Tourneo Connect, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) : НОМЕР_1 , на суму 6800 євро + застава 1428 євро. Вище вказана застава 1428 євро повернута 22.10.2019 (а.с.86).

Покликання відповідача про встановлені неточності в інших поданих документах жодним чином не впливають на правові підстави заявленого позову та суть спору в цілому та в сукупності не можуть бути підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості автомобіля.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Другий та третій метод не застосовані у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; четвертий та п`ятий метод не застосовані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також: не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення та, на підставі такого, картки відмови у прийнятті митної декларації.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржувані рішення відповідача прийняті не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000538/2 від 19.11.2019.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС № UA209190/2019/01301 від 19.11.2019.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в сумі 2467,60 грн (дві тисячі чотириста шістдесят сім гривень, 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 31.03.2020.

Суддя Коморний О.І.