Рішення № 88525194, 01.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/933/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), відповідно до якого позивач просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про накладення штрафу від 10.02.2020 у виконавчому провадженні № 60181735 та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою суду від 04.03.2020 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу,- залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.03.2020 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу.

17.03.2020 позивачем через канцелярію суду усунуто недоліки позовної заяви та надано уточнену позовну заяву разом з платіжним дорученням №3101 від 16.03.2020 про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн.

Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 10.02.2020 у виконавчому провадженні № 60181735.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 24.02.2020 на адресу головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшла постанова від 10.02.2020, винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення на головне управління за невиконання судового рішення по справі № 360/418/19 штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн, яка, на думку позивача, суперечить нормам чинного законодавства.

Підставою для визнання постанови від 10.02.2020 про накладення штрафу протиправною позивач зазначає відсутність у резолютивній частині рішення суду зазначення порядку і способу виконання цього рішення. Також, на думку позивача, в рішенні не йдеться про одноразову виплату (стягнення) заборгованості з пенсії, а тому причини невиконання позивачем судового рішення є поважними, внаслідок чого в межах спірних правовідносин відсутні підстави для накладення штрафу. Зазначає, що накладення штрафу у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Ухвалою суду від 23.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 31.03.2020 замінено неналежного відповідача у справі – Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській бластв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на належного - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Представники сторін у судове засідання не прибули.

Від представника відповідача 01.04.2020 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому просив розглянути справу без його участі та заперечував проти позовних вимог з таких підстав.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 № 360/418/19 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за вислугу років за період з 01.11.2014 по 30.11.2018.

01.10.2019 державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60181735. Копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження.

Листом від 15.10.2019 № 15407/03-01 Головне управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомило, що на виконання рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць, ОСОБА_1 здійснено виплату пенсії за листопад 2018 року у сумі 3 558, 21 грн, яку було зараховано на картковий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві “Державний ощадний банк України» разом з поточною пенсією травня 2019. Суму пенсійних коштів за період з 01.10.2015 по 31.10.2018 у сумі 88 356, 84 грн обліковано в управлінні та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Отже, щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, позивачем інформації та копій підтверджуючих документів, надано не було. Окрім того, боржник не зазначає та не надає жодних доказів вчинення будь-яких дій, направлених на отримання фінансування для виконання судового рішення в частині виплати заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати.

Державним виконавцем, керуючись ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, було направлено вимогу боржнику про надання до відділу інформації щодо повного та фактичного виконання вищевказаного рішення суду.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07.11.2019 №16824/03-01 щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів також не було надано. Станом на 10.02.2020 про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів також не надходило. Таким чином, жодних подальших заходів, направлених на виконання рішення суду, не було вжито.

24.12.2019 державним виконавцем відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн, де було зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

На підставі викладеного, представник відповідача із посиланням на норми Закону України “Про виконавче провадження”, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 360/418/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2018 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за вислугою років за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2018 року. Рішення суду звернуто до негайного виконання у межах виплати пенсії за один місяць (а.с.87-90).

Згідно з даними комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вищевказане рішення суду набрало законної сили 02.07.2019 та 13.09.2019 позивачем (стягувачем) отримано виконавчий лист.

30.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с.63-64).

Постановою від 01.10.2019 державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області відкрито виконавче провадження ВП № 60181735 з примусового виконання виконавчого листа № 360/418/19, виданого 13.09.2019 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за вислугою років за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2018 року.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем винесено постановку про стягнення виконавчого збору. Вказані постанови були надіслані позивачу (а.с.65, 65 на звороті,66, 66 на звороті).

Листом від 15.10.2019 № 15407/03-01 ГУПФУ в Луганській області повідомило відповідача, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 по справі № 360/418/19, головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області в частині негайного виконання рішення, у межах виплати пенсії за один місяць, ОСОБА_1 здійснено виплату пенсії за листопад 2018 року у сумі 3558,21 грн, яку було зараховано на його картковий рахунок разом з поточною пенсією травня 2019 року. Одночасно даним листом повідомлено відповідача, що суму пенсійних коштів за період з 01.11.2014 по 30.09.2015 в сумі 21500,82 грн буде виплачено за окремою програмою, затвердженою постановою КМУ від 22.08.2018 №649, реєстраційних № 47445; суму пенсійних коштів за період з 01.10.2015 по 31.10.2018 в сумі 88356,84 грн обліковано в управлінні та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.68-71).

25.10.2019 відповідач звернувся до позивача з запитом щодо надання інформації стосовно повного виконання рішення суду від 27.03.2019 у справі № 360/418/19 (а.с.73).

Листом від 07.11.2019 № 16424/03-01 ГУ ПФУ в Луганській області повідомило відповідача, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 по справі № 360/418/19, управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині негайного виконання рішення, у межах виплати пенсії за один місяць, ОСОБА_1 здійснено виплату пенсії за листопад 2018 року у сумі 3558,21 грн, яку було зараховано на його картковий рахунок разом з поточною пенсією травня 2019 року. Суму пенсійних коштів за період з 01.11.2014 по 30.09.2015 у сумі 21500,82 грн буде виплачено за окремою програмою, затвердженою постановою КМУ від 22.08.2018 №649, реєстраційний №47445. Суму пенсійних коштів за період з 01.10.2015 по 31.10.2018 у сумі 88356,84 грн обліковано в управлінні та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.75-78).

10.02.2020 державним виконавцем, відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн, яку було направлено боржнику (а.с.80,80 на звороті).

Вважаючи постанову відповідача від 10.02.2020 протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

З аналізу викладеної норми слідує, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.

Позивач у пред`явленому позові як на підставу для визнання оскаржуваної постанови протиправною посилається на те, що в резолютивній частині рішення суду не зазначено порядку і способу виконання цього рішення та не йдеться про одноразову виплату (стягнення) заборгованості з пенсії, що є поважною причиною невиконання рішення суду.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає таке.

Приписами абзацу другого пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 визначено, що Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами) (підпункти 2, 4 пункту 4 вказаного Положення).

Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18).

Крім того, на зазначеній судовій практиці акцентував увагу Верховний Суд при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття провадження за поданням Кіровоградського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом як зразкової адміністративної справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу як зразкової, за наслідками розгляду якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у цій справі та розгляді її як зразкової від 16.07.2019 у справі № 811/1469/18.

У вказаній ухвалі Верховний Суд зазначив: “Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів” (а.с.11).

Проте, в спірних правовідносинах суд важає неможливим застосування такої практики Верховного Суду, оскільки позовна заява ГУ ДФУ в Луганській області не містить такої підстави для звернення до суду із позовом - як відсутність фінансування.

Крім того, про відсутність фінансування позивачем жодним чином не зазначено і у листах на адресу відповідача від 15.10.2019 № 15407/03-01, від 07.11.2019 №16824/03-01, натомість позивач у них посилається на постанову КМУ від 22.08.2018 №649 та окремий порядок, який буде встановлений постановою КМУ.

В свою чергу чергу відсутність фінансування позивачем документально не доведено та не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.

Посилання позивача на те, що в резолютивній частині рішення суду не зазначено порядку і способу виконання цього рішення, не йдеться про одноразову виплату (стягнення) заборгованості з пенсії, суд вважає необгрунтованим, оскільки позивач мав право апеляційного оскарження рішення суду чи звернення до суду з заявою в порядку виконання судового рішення.

Щодо посилань позивача на те, що суму пенсійних коштів за період з 01.11.2014 по 30.09.2015 в сумі 21500,82 грн буде виплачено за окремою програмою, затвердженою постановою КМУ від 22.08.2018 №649, реєстраційних № 47445, суд зазначає наступне.

Так, Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 та визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Згідно пунктів 5, 6, 8, 10 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Тобто, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється органами Пенсійного фонду України за правилами Порядку № 649.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень.

Лише після розгляду поданих боржником (територіальним пенсійним органом) зазначених документів відповідна комісія Пенсійного фонду України може прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

В свою чергу, позивачем надано лише розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року для внесення до реєстру згідно Порядку № 649, який складено 22.07.2019 (а.с.77). При цьому, не надано доказів направлення відповідного пакету документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень, як і не надано рішення Пенсійного фонду України з приводу даного питання.

Отже, матеріали справи не містять відомостей та належних доказів на вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області дій, передбачених пунктом 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Не надано позивачем відповідних доказів і суду.

Щодо посилання позивача на те, що суму пенсійних коштів за період з 01.10.2015 по 31.10.2018 в сумі 88356,84 грн обліковано в управлінні та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суд зазначає настуне.

Судовим рішенням від 27.03.2019 у справі №360/418/19, вже була надана правова оцінка доводам органу Пенсійного фонду щодо виплати заборгованості ОСОБА_1 на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, зокрема на постанову Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365”. Так, суд у рішенні зазначив, що до спірних правовідносин щодо виплати пенсії пенсіонерам слід застосовувати норми Закону №1058-IV, які мають вищу юридичну силу.

Відтак, на думку суду, надані позивачем листи від 15.10.2019 № 15407/03-01, від 07.11.2019 №16824/03-01 не підтверджують виконання ГУ ПФУ в Луганській області рішення суду у повному обсязі.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії», заява №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

Так, у п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (д и в. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009).

Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача (стягувача). Заради цього відновлення Держава визначає пріоритет інтересів постраждалої сторони - стягувача, порушені права якої було визнано та поновлено судом і видано відповідний виконавчий документ.

Таким чином, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника.

Принцип «res judicata» (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

В силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо скасування винесеної відповідачем постанови від 10.02.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60181735.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн згідно з платіжним дорученням від 16.03.2020 № 3101 (а.с.29).

В межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень є відповідач, правомірність рішення якого оскаржено позивачем – учасником виконавчого провадження.

Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволеннні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.Є. Петросян