Рішення № 88525114, 18.03.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3280/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, просить:

1) визнати протиправними дії державного інспектора Управління щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення № 168-ДК/0180П/07/01/-19 від 14.06.2019 р. та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення № 168-ДК/0177По/08/01/-19 від 14.06.2019 р.;

2) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №168-ДК/0177По/08/01/-19 від 14.06.2019 р.;

3) визнати протиправними та скасувати припис № 168-ДК/0261Пр/03/01/-19 від 14.06.2019 р. та повідомлення про сплату шкоди №168-ДК/0102ШК/11/01/-19 від 14.06.2019 р. з розрахунком.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що жодним з актів обстеження земельної ділянки, складених інспектором відповідача 22.05.2019, так само як і актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, не встановлено факт будь-якого використання ним земельних ділянок: площею 6,5237 га, 17,1449 га, 12,5006 га, всього загальною площею 36,1692 га, розташованих на території Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської обл.. Крім того, дані земельні масиви не можуть вважатися земельними ділянками, згідно з приписами ст.ст.79,79-1 ЗК України, а отже і виступати об`єктом правопорушення "самовільне зайняття земельної ділянки".

Також позивач зазначив, що маючи намір використовувати земельну ділянку (земельний масив) загальною площею 37,95 га, 02.01.2019 р. він уклав з органом місцевого самоврядування Угоду про відшкодування втрат від неотримання коштів сільським бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою, зареєстровану за № 21, згідно з якою за річне використання даної земельної ділянки зобов`язався сплатити до місцевого бюджету грошові кошти на загальну суму 60507,48 грн.. Станом на момент складення цього позову ним сплачено до місцевого бюджету Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області грошові кошти за використання земельної ділянки протягом 2019 р. на загальну суму 50422,90 грн.. Отже, зважаючи на укладення з Новостародубською сільською радою правочину щодо спірної земельної ділянки, її використання не може кваліфікуватись як самовільне зайняття, а добросовісна оплата коштів до місцевого бюджету за вказаним правочином унеможливлює існування такої обов`язкової кваліфікуючої ознаки самовільного зайняття земельної ділянки, як спричинена такими протиправними діями шкода.

Ухвалою від 23.01.2020 р. відкрито спрощене провадження у справі. (а.с.51)

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи це тим, що в ході обстеження земельних ділянок площею 36,1692 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської обл., встановлено їх використовується позивачем без правовстановлюючих документів. Отже, в ході перевірки встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок. (а.с.68-75)

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що наведені представником відповідача у відзиві доводи не заслуговують на увагу. (а.с.120-121)

Представник відповідача заперечення на таку відповідь не подавав.

Ухвалою суду від 18.03.2020 р. залишено без розгляду позов в частині позовних вимог про визнання протиправною і скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.06.2019 р. №168-ДК/0177По/08/01/-19.

Крім того, ухвалою суду від 18.03.2020 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування повідомлення про сплату шкоди №168-ДК/0102ШК/11/01/-19 від 14.06.2019 р. з розрахунком.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Згідно наказу від 24.04.2019 р. №168-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", у зв`язку з надходженням листа Петрівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області від 09.04.2019, старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охоронною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Петрівському, Долинському, Новгородківському районах ОСОБА_2 , державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охоронною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Петрівському, Долинському, Новгородківському районах Годун Юлії Вікторівні доручено здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форма власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки земельних ділянок, зазначених у наказі, на території Новостародубської сільради Петрівського району Кіровоградської області загальною площею 36,1692 га. (а.с.77-78)

22.05.2019 р. складено три акти обстеження земельних ділянок та один акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки, які розташовані за межами населеного пункту с. Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області загальною площею 36,1692 га та розділені між собою польовими дорогами площами 17,1449 га, 12,5006 га та 6,5237 га. (а.с.79-89)

Згідно відомостей актів земельна ділянка відноситься до державної власності (сільськогосподарське призначення (пасовище)).

Огляди проводилися у присутності землевпорядника Новостародубської сільради ОСОБА_3 ..

В ході обстеження встановлено те, що документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди таких земельних ділянок відсутні. Однак, останні були засіяні озимим ячменем.

Як зазначив представник відповідача, за наданою інформацією землевпорядника земельна ділянка використовується гр. ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів.

22.05.2019 р. позивачу було направлено повідомлення про виклик до Відділу у Петрівському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства. (а.с.90)

14.06.2019 р. складено протокол №168-ДКП/0180П/07/01/-19 про адміністративне правопорушення, яке передбачено приписами статті 53-1 КУпАП, відносно позивача. (а.с.91-92).

14.06.2019 р. відповідачем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №168-ДК/0177По/08/01/-19, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 170 грн. за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, що передбачено приписами статті 53-1 КУпАП. (а.с.93-94)

Крім того 14.06.2019 р. відповідачем також було складено припис №168-ДК/0261Пр/03/01/-19, яким позивача зобов`язано в термін тридцять календарних днів отримати від розпорядника земель державної власності наказ про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду. (а.с.95-96). Разом з тим, відповідач склав розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який склав 52 823,28 грн.. (а.с.98-100).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч 1 та 2 ст.2 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст.187 Кодексу).

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель-центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

За вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 р. № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. № 963-IV (далі – Закон №963-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно ст.4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Стаття 5 Закону №963-IV встановлює, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Положеннями ст.6 Закону №963-IV визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно ст.ст. 9, 10 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У частині першій статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтями 125 та 126 ЗК України регламентовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В абзаці 7 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як , зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону № 963-IV передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Водночас, відсутність вказаних документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Перевіркою було встановлено самовільне зайняття позивачем земельної ділянки загальною площею 36,1692 га, які розташована на території Петрівського району Кіровоградської області.

Позивачем не надано суду жодного письмового доказу на спростування вищевказаного та фактично підтверджується тим, що між ОСОБА_1 (землекористувач) та Новостародубською сільською радою Петрівського району Кіровоградської області в особі сільського голови Заїки В.Г. (власник) було укладено Угоду від 02.01.2019 р. про відшкодування втрат від недоотримання коштів сільським бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно вказаної Угоди позивач, який фактично користується земельною ділянкою площею 36,1692га (рілля) зобов`язується сплачувати плату за вказане землекористування щомісячно до 20 числа поточного місяця за попередній, з розрахунку 5% від грошової оцінки. Угода діє до 31.12.2019 року або до моменту одержання землекористувачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку (пункт 4 Угоди).

Угода зареєстрована в Новостародубській сільській раді за №55 від 02.01.2019, один з примірників угоди направлено Петрівському відділенню Олександрійської МДПІ (а.с.13).

За користування вказаною земельною ділянкою у 2019 році позивачем було сплачено до місцевого бюджету Новостародубської сільської ради 50422,90 грн. (а.с.14-15).

Однак, ні рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність бо надання у користування (оренду) позивачу земельної ділянки, ні вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, позивачем не надано та відповідно в матеріалах справи такі дані відсутні.

Суд вважає помилковими доводи позивача, що зазначена земельна ділянка не належить до земель державної власності з огляду на таке.

Згідно розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (набув чинності з 01.01.2013) з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів – органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

У разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

Оскільки земельна ділянка, якою користується позивач, розташована за межами с. Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області, то вона належить до державної власності.

Крім того, згідно ст.79 ЗК України, земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В силу ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств,установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Водночас, відповідно до п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Отже, є помилковими доводи позивача про відсутність такого елементу складу правопорушення як об`єкт правопорушення, оскільки наявність чи відсутність кадастрового номеру певної земельної ділянки не є визначальним для настання відповідальності за ст. 53-1 КУпАП.

Відповідно до частини 1 ст. 144 ЗК України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Статтею 10 Закону № 963-ІV врегульовано, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного припису.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій державного інспектора, визнати протиправним та скасувати припису задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 257, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько