Рішення № 88519615, 11.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 755/1136/19

Провадження № 2/761/987/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Гриб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2019 року до Дніпровського районного суду м.Києва надійшла зазначена позовна заява.

На підставі ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 24.01.2019 року, 19.02.2019 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва.

В позовних вимогах позивач просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. щодо стягнення з позивача суми боргу в розмірі 77 875,43 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що 14.10.2014 року між позивачем та АТ «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником якого став відповідач) був укладений кредитний договір та договір страхування за умовами якого сума споживчого кредиту становить 49 398,55 грн. з яких: 45 071,67 грн. - спрямовані на рефінансування та 4 326,88 грн. на оплату договору страхування. Кошти були надані на 48 місяців зі сплатою 9% річних та 1,5% комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Як зазначає позивач, у вересні 2018 року їй стало відомо щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів так як для вчинення виконавчого напису не було надано додатків до кредитного договору, які є його невід`ємними частинами; не надано первинних документів, що підтверджують видачу кредиту; не встановлено безспірності вимог; не перевірено наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень; позивач не погоджується із сумою боргу, зазначену у виконавчому написі; положення про нарахування комісії не відповідають положенням Закону України «Про захист прав споживачів»; з наданого Банком розрахунку не можна встановити чи пропущено строк позовної давності по стягненню суми боргу, з нього не можна встановити початок виникнення прострочення платежів, динаміку утворення заборгованості.

Крім того позивач зазначає, що в 2016 році вона звернулася до суду з позовом про визнання недійсним Кредитного договору від 14.10.2014 року (справа №360/1165/16-ц), хоча рішенням суду від 07.09.2016 року було відмовлено в задоволенні позову, проте на час вчинення виконавчого напису існував спір між сторонами щодо дійсності договору.

В судове засідання позивач не з`явилась, звернулась до суду із заявою про слухання справи в її відсутність та зазначає, що просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив до суду не направив.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про слухання справи в її відсутність та просила постановити рішення згідно чинного законодавства.

А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 14.10.2014 року між позивачем та АТ «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником якого став відповідач) був укладений кредитний договір та договір страхування за умовами якого сума споживчого кредиту становить 49 398,55 грн. з яких: 45 071,67 грн. - спрямовані на рефінансування та 4 326,88 грн. на оплату договору страхування. Кошти були надані на 48 місяців зі сплатою 9% річних та 1,5% комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» із зверненням в якому просила надати виписку (рух коштів) по кредитному договору та довідку про розмір заборгованості та з чого вона нарахована.

Листом від 27.01.2016 року відповідач як правонаступник ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» повідомив ОСОБА_1 , що копія довіреності підтверджуючого повноваження представника ТОВ «ФГ-Олімп» не завірена нотаріально, а тому не може бути прийнята в якості документа, підтверджуючого повноваження представника. В той же час повідомили, що на дату складання листа ОСОБА_1 має прострочену заборгованість у розмірі: заборгованість по основній сумі боргу - 10 116,18 грн., проценти - 3 406,57 грн., комісія - 7 224,35 грн., пеня - 12 486,59 грн.

19.03.2018 року уповноважений представник ПАТ «ПУМБ» звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

Як вбачається, до заяви були додані: оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; документи стягувача та представника стягувача за довіреністю.

19.03.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис яким запропоновано звернути стягнення з громадянки ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №GР-6894488 від 14.10.2014 року, укладеним нею та АТ «Банк ренесанс капітал» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», заборгованість за кредитним договором №GР-6894488 від 14.10.2014 року:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 36 425,62 грн..;

- прострочена заборгованість за комісією - 23 430,27 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами - 7 845,34 грн.,

- строкова заборгованість за сумою кредиту - 9 514,68 грн.,

- строкова заборгованість за комісією - 595,25 грн.,

а всього заборгованість становить 77 875,43 грн.

Також у виконавчому написі зазначено, що строк платежу за Договором настав, Боржником допущено прострочення платежів. З виконавчого напису вбачається, він вчинений за період з 12.03.2017 року по 12.03.2018 року.

Постановою від 20.08.2018 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. відкрила виконавче провадження №57037373 з примусового виконання виконавчого напису №1274 виданого 19.03.2018 року.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Слід зазначити, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог п. 2.3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Як вбачається з копії документів, які надані приватним нотаріусом на виконання ухвали суду про витребування доказів, ПАТ «ПУМБ» для вчинення виконавчого напису було надано письмову вимогу-повідомлення в якому повідомлено ОСОБА_1 про існування заборгованості за кредитним договором станом на 01.02.2018 року в загальному розмірі 76 878,44 грн. Також повідомлено, що у випадку невиконання вимоги протягом 30 днів може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса.

Також надано реєстр відправленої кореспонденції, проте відсутні відмітки поштового відділення про прийняття даного відправлення; з копії списку згрупованих відправлень не можливо встановити дату направлення письмової вимоги позивачеві.

Докази одержання або неодержання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень в копіях документів наданих нотаріусом Хара Н.С. не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 1 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Окрім того, як передбачено ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушила норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку позивача приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису не було надано, а тому відповідно нотаріус не міг встановити безспірність заборгованості.

Також позивач зазначала, що на час вчинення виконавчого напису існував спір між сторонами щодо дійсності кредитного договору, який розглядався Бородянським районним судом Київської області (справа №360/1165/16-ц), проте суд не може взяти до уваги зазначене позивачем, оскільки позов було розглянуто та ухвалено рішення 07.09.2016 року, а виконавчий напис вчинено 19.03.2018 року, тобто на час вчинення виконавчого напису в суді не перебувало спору щодо дійсності кредитного договору.

Крім того позивач зазначала в позовній заяві, що листом відповідача було підтверджено, що заборгованість становила 10 116,18 грн., а у виконавчому написі заборгованість стягнута в значно більшому розмірі, проте суд не може взяти до уваги зазначене позивачем, оскільки листом відповідача від 27.01.2016 року було зазначено про прострочену заборгованість, а виконавчий напис вчинено 19.03.2018 року та позивач не надала суду доказів сплати заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 7, 10, 76, 81,133-141, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України,суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: м.Київ, вул.Андріївська, буд.4), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівнивід 19 березня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за №1274.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь держависудовий збір в розмірі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула