Постанова № 8851698, 08.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2010                                                                                           № 16/616

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Соболєва Т.О.;

від відповідача – Рогач В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2009

у справі № 16/616 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Євробуд Україна"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 85154,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Євробуд Україна" пред’явлені позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" 79216,84 грн. основного боргу - заборгованості за виконані роботи по договору субпідряду № 22/07-08-П24 від 22.07.2008 року на виконання робіт.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт»(03062, м. Київ, вул. Стрийська, 4; 01032, Київ, вул. Вєтрова, 11; код ЄДРПОУ 30023823) на користь Приватного підприємства «Компанія «Євробуд» (03094, Київ, пр-т. Гагаріна, 12/1 кв. 93; код ЄДРПОУ 33633809) 79216,84 (сімдесят дев’ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 84 коп. основного боргу, 5938 (п’ять тисяч дев’ятсот тридцять вісім) грн. пені, 851 (вісімсот п’ятдесят одна) грн. 55 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення мотивовано доведеністю з боку позивача належного виконання своїх зобов’язання згідно укладеного договору та укладеній додатковій угоді, але всупереч домовленостям, відповідач лише частково здійснив оплату виконаних позивачем робіт, отже прострочив виконання грошового зобов’язання і відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 5938,00 грн., і відповідно підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що суд допустив порушення застосування норм процесуального права. Суд вирішив господарський спір без участі представника відповідача оскільки ухвала про порушення провадження у справі на адресу відповідача не надходила, і відповідно суд, винісши рішення по даній справі, допустив грубе порушення норм процесуального права. Відсутність періоду за який стягується пеня в сумі 5938,00 грн. позбавляє можливості обґрунтовувати її нарахування.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 16/616.

          На адресу Київського апеляційного господарського суду 10.02.2010 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Розпорядженням від 01.03.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з виходом судді Студенця В.І. з відпустки та перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги у справі № 16/616 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.

          В судовому засіданні 02.03.2010 року представником відповідача надано письмові пояснення до апеляційної скарги, в якому останній просить суд, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

          В судовому 02.03.2010 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.03.2010 року.

          Розпорядженням від 16.03.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку із виробничою необхідністю (виходом судді Зеленіна В.О. з лікарняного та зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у розгляді інших справ) керуючись статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, внесено зміни до складу та розгляд апеляційної скарги у справі № 16/616 здійснювати у наступному складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.

          В судовому 16.03.2010 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.04.2010 року.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Пред’явлені позовні вимоги про стягнення 79216,84 грн. основного боргу - заборгованості за виконані роботи по договору субпідряду № 22/07-08-П24 від 22.07.2008 року на виконання робіт (надалі – Договір).

П. 1.1 Договору сторони погодили, що позивач за завданням відповідача на свій ризик зобов’язався власними і залученими силами та засобами виконати і здати відповідачу роботи у визначений строк відповідно до проектно-кошторисної документації на будівництві об’єкту: «Блок обслуговування на ділянці № 24 з підземним паркінгом в 3-му мікрорайоні житлового масиву Позняки Дарницького району м. Києва», а відповідач, в свою чергу, зобов’язався передати затверджену проектну документацію, надати будівельний майданчик, координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи у встановленому порядку та оплатити їх вартість.

          Як вбачається з пункту п. 3.1 Договору вартість робіт складає 47652,60 грн.

          Умовами договору передбачено, що відповідач здійснює оплату виконаних робіт у наступному місяці за звітним на підставі Довідок про вартість виконаних робіт (типова форма КБ-3) та Актів приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в) за фактично виконанні роботи по договору. Оплата здійснюється упродовж 15-ти робочих днів з дати підписання зазначених Довідок та Актів (п. 3.2.2 Договору).

          Додатковою угодою № 1 від 03.11.2008 до Договору у сторони збільшили обсяг робіт, у зв’язку з чим змінили п. 3.1 договору субпідряду, збільшивши договірну ціну до 112543,80 грн.

          Позивач виконав роботи за договором, а відповідач прийняв виконані роботи, про що свідчать підписані сторонами Акти приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 25.09.2008 та № 2.

          Листом № 20 від 15.06.2009 року позивач звернувся до відповідача з проханням погасити заборгованість до 01.09.2009 року, на що відповідач у своєму листі № 09-1/42-752 від 19.06.2009 року погодився.

          Відповідач здійснив оплату виконаних відповідачем робіт частково. Сума боргу становить 79216,84 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 03.04.2009 року.

          Як вбачається з матеріалів даної справи позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 13.4 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5938,00 грн. за весь період прострочення

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Як визначено в статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

          Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 13.4 Договору передбачено відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених (недоплачених) платежів за кожний день прострочення перерахування остаточних платежів.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем щодо правомірності нарахування пені, відповідно до розмірів облікових ставок Національного банку України, задовольнив останній, проте з даним висновком колегія суддів не може погодитись, оскільки розмір пені не відповідає законодавчо закріпленим нормам з огляду на наступне.

Пунктом 3.2.2. Договору передбачений термін оплати за фактично виконані роботи упродовж 15 робочих днів з дати підписання Довідки (ф. КБ-3) та Актів (ф. КБ-2в).

Згідно п. 15.8. зазначеного Договору сторони визначають, що у разі, якщо ними не укладаються Акт (ф. КБ-2в) та Довідка (ф. КБ-3), то приймання-передача виконаних робіт здійснюється за актами приймання-передачі робіт довільної форми, з обов'язковим відображенням у них обсягу виконаних робіт. їх вартості та якості. У цьому випадку на такі акти поширюються усі положення цього Договору, що стосуються Актів (ф. КБ-2к) та Довідок (ф. КБ-3).

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підставі пункту 15.8. Договору уповноваженими сторонами особами 25.09.2008 року та 27.02.2009 року підписані відповідно Акти приймання - передачі виконаних робіт № І та № 2.

Відсутність в рішенні суду першої інстанції вказівки про період нарахування пені не може бути підставою для відмови в її стягненні. Позивач уточнив в письмових поясненнях, що сума пені нарахована за період з 23.03.2009 року по 14.07.2009 року. Кількість прострочених днів - 114.

Отже, граничний строк оплати виконаних робіт - 23.03.2009 року на цей день заборгованість становила 79 216,84 грн. згідно Акту звірки розрахунків. Тому, сума пені має нараховуватись за період з 23.03.2009 року по 14.07.2009 року (що складає 114 днів), з моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано згідно умов Договору, до моменту подачі в суд позовної заяви, і відповідно згідно законодавчо закріпленим нормам становить 5807,78 грн. (Пеня = С х 2УСД / 365 х Д, облікова ставка НБУ на час прострочення з 23.03.2009 року по 14.06.2009 року становила 12 %, з 15.06.2009 року по 14.07.2009 року становила 11 %).

Нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання проведено у відповідності з п. 13.4 Договору і складає 114 днів. Тобто, термін обумовлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не порушений.

Застосування судом позовної давності можливе лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а не під час апеляційного провадження.

П. 4 ст. 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” щодо не здійснення нарахування та виплати забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів не може бути застосовано до стягнення позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору враховуючи виконання позивачем робіт на будівництві об’єкту.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-комерційна фірма „Граніт” було належним чином повідомлено ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2009 року про дату, час і місце судового засідання, що відбулося 08.12.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 08436758.

Тому, суд першої інстанції мав право розглянути справу без участі представника відповідача.

Також, слід зазначити наступне, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 23.10.2009 року, тобто до оголошення судом першої інстанції рішення, сплатив заборгованість в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 172, отже в частині стягнення 20000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмета спору підлягає припиненню.

З огляду на викладене, у зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, то стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» підлягає 59216 грн. 84 коп. основного боргу та 5807,78 грн. пені.

          Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з частковим її задоволенням на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

          Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2009 року у справі № 16/616 змінити та викласти в наступній редакції

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 4; 01032, Київ, вул. Вєтрова, 11; код ЄДРПОУ 30023823) на користь Приватного підприємства «Компанія «Євробуд» (03094, Київ, пр-т. Гагаріна, 12/1 кв. 93; код ЄДРПОУ 33633809) 59216 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 84 коп. основного боргу, 5807 (п’ять тисяч вісімсот сім) грн. 78 коп. пені, 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. 27 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В частині стягнення 20000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

          В іншій частині позову відмовити.

          2. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Євробуд» (03094, Київ, пр-т. Гагаріна, 12/1 кв. 93; код ЄДРПОУ 33633809) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 4; 01032, Київ, вул. Вєтрова, 11; код ЄДРПОУ 30023823) 0,64 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

          3. Справу № 16/616 повернути до господарського суду міста Києва.

          4. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.04.10 (відправлено)