Постанова № 8851650, 06.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2010                                                                                           № 41/649

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Олійник В.Ю.;

від відповідача 1 – Соболєв А.М., Майданік В.В.;

від відповідача 2 – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2009

у справі № 41/649 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Вінницяоблпаливо"

до                                                   Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

                                                  Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1884,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" та колективного підприємства збагачувальна фабрика "Центральна" солідарно вартості недостачі в сумі 1884,70 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з колективного підприємства збагачувальна фабрика "Центральна" на користь відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” 1884,70 грн. збитків, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В позові до державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" відмовлено.

Рішення мотивоване доведеністю з боку позивача наявності всіх необхідних елементів для такого виду відповідальності як стягнення збитків. Спірний вантаж було відправлено в технічно не придатному до перевезення вагоні, що встановлюється та підтверджується матеріалами справи. Нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини вантажовідправника. Оскільки відповідач - 1 належними та допустимими доказами довів суду втрату прийнятого до перевезення вантажу з незалежних від нього причин, збитки завдані порушенням вимог ст. 32 Статуту покладається на вантажовідправника - відповідача - 2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року та постановити нове, яким в позові до колективного підприємства збагачувальна фабрика "Центральна" відмовити, а вартість недостачі вугілля покласти на державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця".

Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються матеріалами справи.

Відправник вжив заходів з метою забезпечення збереженості вантажу при перевезенні, а залізниця не забезпечила схоронність переданого відправником до перевезення вантажу. Тому, недостача виникла з вини перевізника, який і повинен нести відповідальність за недостачу. Перевізник не довів, що недостача виникла внаслідок обставин, яким він не міг запобігти й усунути.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 05.02.2010 року апеляційну скаргу колективного підприємства збагачувальна фабрика "Центральна" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.03.2010 року.

Розпорядженням від 09.03.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з виходом судді Студенця В.І. з відпустки та перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному, розгляд апеляційної скарги у справі № 41/649 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Калатай Н.Ф.

Представником державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу колективного підприємства збагачувальна фабрика "Центральна" без задоволення.

В судове засідання 09.03.2010 року представник позивача та відповідача-2 не з’явилися про причини неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 06.04.2010 року.

Розпорядженням від 06.04.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку із виробничою необхідністю (виходом судді Зеленіна В.О. з лікарняного та зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у розгляді інших справ), розгляд апеляційної скарги у справі № 41/649 доручено колегії суддів у складі: Студенця В.І. – головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.

Враховуючи, що відповідач 2 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника останнього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Схід Регіон» та відкритим акціонерним товариством «Вінницяоблпаливо» укладено договір № 14/01-08 1.13 (надалі - Договір), згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, зазначений в додатку до договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними в Додатку, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно умов п. 2.2 Договору, поставка товару по даному Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах РСА - станція відправлення, згідно Правил Інкотермс 2000. Мінімальна партія - вагон (65 тонн).

Пунктом 2.5 Договору приймання вугілля по кількості та якості здійснюється покупцем в місці призначення у відповідності з Інструкцією П-6, П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості та якості» затверджених Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР 15.06.1965 року, 25.04.1966 року зі змінами та доповненнями від 14.11.1974 року.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, форма розрахунків - 100 % передплата (п. 3.2 Договору).

Згідно положень п. 2.6 Договору, у випадку виявлення при прийманні продукції невідповідності кількості або якості поставленої продукції перевізним документам виклик представника продавця є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, на виконання Договору позивач, на підставі виставленого рахунку № 544 від 12.06.2009 року в порядку календарної черговості перерахував на розрахунковий рахунок постачальника кошти на загальну суму 200000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2099 від 04.06.2009 року на суму 100000,00 грн. та № 2242 від 23.06.2009 року на суму 100000,00 грн.

Згідно матеріалів справи 12.06.2009 року у напіввагоні № 67910786 зі станції Карахаш Донецької залізниці був відправлений вантаж - вугілля марки Антрацит АС. Відправником вантажу є колективне підприємство збагачувальна фабрика «Центральна» - відповідач - 2, одержувачем - позивач, постачальником - товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Схід-Регіон», що підтверджується залізничною накладною № 51619020, згідно якої вага вантажу становить 69 тонн.

Як вже зазначалось судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, на станції Знам'янка Одеської залізниці на 150 тонних вагах згідно актів загальної форми №№ 14089, 14092 від 14.06.2009 року було здійснено переважування напіввагону № 67910786 та виявлено воронкоподібні поглиблення на поверхні вантажу, вагон відчеплено на вагову перевірку при якій було виявлено, що завантаження в вагоні нижче бортів на 200 мм. Згідно документів значиться, що завантаження навалом нижче бортів, розмір відносно висоти бортів не зазначено, вага: брутто 91000 кг., тара 22000 кг., нетто 69000 кг. На поверхні вантажу міститься поглиблення справа по ходу потяга над 5, 6, 7 люками довжиною 4500 мм., шириною 1500 мм., глибиною 600 мм., скосом до борту 7 люка справа по ходу потяга. Просипання вантажу відсутнє. Наявні старі залишки просипання вантажу на поперечній балці. Виявлено щілину 7 люка праворуч по ходу потяга між кришкою люка та поперечною балкою шириною 50 мм. довжиною на всю довжину кришки люка закладено дошкою та паклею. Двері суцільнометалеві, інші люки щільно закриті. Об'єм кузова 73 м. куб. Каток не застосовувався.

При переважуванні виявилось вага брутто 86300 кг., тара з бруса 22000 кг., нетто 64300 кг., що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 4700 кг. Перевірка проводилась двічі. Недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж у вагоні вміститися міг про, що зазначено в комерційному акті АЭ № 891672/477/1 від 14.06.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач обраховує втрату вантажу з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження в масі вантажу у розмірі 1884,70 грн. та просить суд стягнути її з відповідачів солідарно та долучає до матеріалів справи копії договору № 14/01-08 1.13 від 14.01.2008 року, рахунок № 544 від 12.06.2009 року, платіжні доручення № 2099 від 04.06.2009 року, № 2242 від 23.06.2009 року.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги, зважаючи на викладене та враховуючи наступні обставини.

При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (надалі – Статут) вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника.

У відповідності до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах (сухе вугілля).

Згідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Як встановлено статтею 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника.

Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу.

Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Зі змісту ч. 2 ст. 32 Статуту слідує, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з додержанням технічних умов.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04-5/601 від 29.05.2002 року у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи залізничної накладної № 51619020 завантаження вантажу проводилось засобами вантажовідправника - відповідача - 2, маса вантажу визначена відправником і підтверджена підписом його уповноваженого представника, відповідно придатність рухомого складу для перевезення вантажу в розумінні ст. 31 Статуту в даному випадку покладено на відправника.

Вагон № 67910786 надійшов на станцію Знам'янка Одеської залізниці з технічними недоліками, зокрема з деформованою кришкою 7 люка справа по ходу потяга між кришкою люка та поперечною балкою наявна щілина довжиною на всю довжину кришки люка та шириною 55 мм. Деформування старого походження покрито іржею, що вбачається з акту № АЭ 891672/477/1 та акту про технічний стан вагону № 230 від 14.07.2009 року, наявність воронкоподібного поглиблення, відсутність захисного маркування в місцях поглиблення, а також наявність щілини 7 люка праворуч по ходу потяга між кришкою люка та поперечною балкою шириною 50 мм. довжиною на всю довжину кришки люка, свідчить про завантаження вугілля у технічно-несправний вагон, тобто опис стану вагону свідчить про явно видимі технічні несправності які було виявлено візуально та без застосування додаткових вимірювальних пристроїв чи дій. Проте, вантажовідправник від завантаження технічно не придатного вагону до перевезення не відмовився.

Відповідно до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата сталася через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. Додаткових заходів, щодо усунення та ущільнення технічних непридатностей вагону вантажовідправник також не вжив.

Крім того, ст. 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, вагон № 67910786 було надано під завантаження в технічно несправному вигляді, однак у залізничній накладній № 51619020 /графа 1, 4/ даних вбачається, що відправником були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і зазначено, що вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно (графа 1); вантаж марковано вапном (графа 4), що в свою чергу свідчить про не достовірне викладення відомостей у накладній щодо технічного стану вагону.

У Пункті 3.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» № 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п. 3.2).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань. Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як вже було встановлено судом першої інстанції, спірний вантаж було відправлено в технічному не справному вагоні, вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини вантажовідправника. Оскільки відповідач - 1 належними та допустимими доказами довів суду втрату прийнятого до перевезення вантажу з незалежних від нього причин, збитки завдані порушенням вимог ст. 32 Статуту покладається на вантажовідправника - відповідача - 2.

Отже, проаналізувавши вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено безпосередній причинний зв'язок між понесеними збитками у вигляді дійсної вартості нестачі вантажу та неналежним виконанням відповідачем - 2 своїх обов'язків, і відповідно, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача - 2 збитків у сумі 1884, 70 грн., що виникли під час перевезення вантажу, підлягають задоволенню повністю.

Проте слід зазначити, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково зазначено про повне задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги було заявлено солідарно до обох відповідачів, проте, суд першої інстанції задовольняє позовні вимоги до відповідача 2 в повному обсязі, а в позові до відповідача 1 відмовляє, тому фактично позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року у справі № 41/649.

Доводи наведені відповідачем 2 в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованми та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2009 року у справі № 41/649 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна» (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Старокамінна, 1, код ЄДРПОУ 32226023) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 01880670) 1884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. 70 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В позові до Державного Територіально - Галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» відмовити.

2. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

3. Справу №41/649 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.04.10 (відправлено)