Рішення № 88509776, 03.03.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3943/19

Провадження № 2/331/224/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Гнатик Г.В., за участю секретаря судового засідання Дорофєєвої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики від 28.02.2019 р. в сумі 76 181,76 грн. та від 28.03.2019 р. в сумі 107 177,94 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 28.02.2019 р. між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність позичальника, а позичальник отримала грошові кошти готівкою в сумі 36 720,00 грн., що еквівалентно 1350 доларів США зі строком виплати до 28.08.2019 року. Відповідно до п. 4 Договору, при неповерненні суми позики своєчасно або при порушенні термінів сплати щомісячних платежів, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і порядку, передбачені законодавством та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилася несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати семи відсотків неустойки від простроченої суми за кожен день прострочки. Крім того, 28.03.2019 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність позичальника грошові коти в сумі 52 650,00, що еквівалентно 1950 доларів США зі строком виплати до 28.08.2019 року. Відповідно до п. 4 Договору, при неповерненні суми позики своєчасно або при порушенні термінів сплати щомісячних платежів, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і порядку, передбачені законодавством та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилася несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати семи відсотків неустойки від простроченої суми за кожен день прострочки. Відповідач свого обов`язку за договорами позик не виконала, позику не повернула. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача суми заборгованості за договорами позики.

Ухвалою від 29.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що грошові кошти за договорами позики отримувала, позовні вимоги визнала, надала також письмову заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши думку сторін по справі, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.02.2019 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність позичальника, а позичальник отримала від позикодавця грошові кошти готівкою в сумі 36 720,00 грн., що еквівалентно 1350 доларів США зі строком виплати до 28.08.2019 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору, сума позики, зазначена в п. 1.1 цього договору, одержана позичальником при підписанні цього договору, про що він свідчить своїм підписом на тексті цього договору.

Згідно з п. п. «б» п. 2 Договору, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 28 серпня 2019 року.

Відповідно до п. п. «г» п. 2 Договору, розрахунки здійснюються сторонами у національній валюті України – гривні, але у сумі не менш ніж 36 720,00 грн., що еквівалентно 1360 доларів США, по комерційному курсу на день посвідчення цього договору, що становить 27 гривень за 1 долар США.

Згідно з п. 4 Договору, при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до 02 листопада 2019 року) або при порушенні термінів сплати щомісячних платежів, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і порядку, передбачені чинним законодавством України та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилася несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати семи відсотків неустойки від простроченої суми за кожен день прострочки.

Також, 28.03.2019 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність позичальника, а позичальник отримала від позикодавця грошові кошти готівкою в сумі 52650,00 грн., що еквівалентно 1950 доларів США зі строком виплати до 28.08.2019 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору, сума позики, зазначена в п. 1.1 цього договору, одержана позичальником при підписанні цього договору, про що він свідчить своїм підписом на тексті цього договору.

Згідно з п. п. «б» п. 2 Договору, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 28 серпня 2019 року.

Відповідно до п. п. «г» п. 2 Договору, розрахунки здійснюються сторонами у національній валюті України – гривні, але у сумі не менш ніж 52650,00 грн., що еквівалентно 1950 доларів СШ, по комерційному курсу на день посвідчення цього договору, що становить 27 гривень за 1 долар США.

Згідно з п. 4 Договору, при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до 28 серпня 2019 року) або при порушенні термінів сплати щомісячних платежів, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і порядку, передбачені чинним законодавством України та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилася несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати семи відсотків неустойки від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У строк, встановлений договорами позики від 28.02.2019 р. та 28.03.2019 р., ОСОБА_2 позику не повернула.

18.08.2019 року на адресу відповідача ОСОБА_2 направлено вимогу про усунення порушення за договорами позики від 28.02.2019 р. та 28.03.2019 р., шляхом сплати заборгованості, що підтверджується описом відправлення цінного листа та квитанцією. Однак на день звернення до суду із позовом відповідач вказані грошові кошти так і не повернула.

Проти зазначених обставин відповідач у судовому засіданні не заперечувала та визнала позов у повному обсязі, про зазначила у своїй у своїй письмовій заяві від 03.03.2020 року, отже зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК не підлягають доказуванню.

У відповідності до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ст. ст.625,1050 ЦК України в разі допущення Позичальником прострочення виконання грошових зобов`язань перед Позикодавцем, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю суму боргу та три проценти річних від простроченої суми.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Водночас, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Умовами укладених між сторонами договорів позики передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями за кредитним договором, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

Позивачем наведено розрахунок заборгованості за договором позики від 28.02.2019 року, згідно якого: період заборгованості з 29.03.2019 року по 28.08.2019 року - 153 дні

Сума заборгованості: 36720,00 грн.

Розрахунок 3% річних:

36720,00 грн. х 0,008219 % (3 % : 365 днів) х 153 дні = 461,76 грн.

Розрахунок неустойки (пені):

36720,00 грн. х 7 % х 153 днів = 393271,20 грн.

З огляду на викладене, станом на дату подання (складання) позову ОСОБА_2 повинна повернути ОСОБА_1 , суму основного боргу за договором позик у розмірі 36720,00 грн., три проценти річних з простроченої суми у розмірі 461,76 грн. та неустойку у розмірі 393271,20 грн.

Враховуючи, що сума неустойки є великою, проте відповідачем, на час подання позовної заяви, зобов`язання за договором позики не виконане, то позивач прийшов до позиції про можливість зменшення розміру пені до 39 000,00 грн., нарахування останньої є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором позики від 28.02.2019 року складає 76181,76 грн.

Також позивачем наведено розрахунок заборгованості за договором позики від 28.03.2019 року, згідно якого: період заборгованості з 29.04.2019 року по 28.08.2019 року - 122 дні

Сума заборгованості: 52650,00 грн.

Розрахунок 3% річних:

52650,00 грн. х 0,008219 % (3 % : 365 днів) х 122 дні = 527,94 грн.

Розрахунок неустойки (пені):

52650,00 грн. х 7 % х 122 днів = 449631,00 грн.

З огляду на викладене, станом на дату подання (складання) позову ОСОБА_2 повинна повернути ОСОБА_1 , суму основного боргу за договором позик від 28.03.2019 року у розмірі 52650,00 грн., три проценти річних з простроченої суми у розмірі 527,94 грн. та неустойку у розмірі 449631,00 грн.

Враховуючи, що сума неустойки є великою, проте відповідачем, на час подання позовної заяви, зобов`язання за договором позики не виконане, то позивач прийшов до позиції про можливість зменшення розміру пені до 54 000,00 грн., нарахування останньої є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Даний розрахунок відповідає вимогам законодавства та відповідачем не оспорювався.

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором позики від 28.03.2019 року складає 107177,94 грн.

На даний час відповідач не виконала зобов`язання і заборгованість за договорами не погасила, що є порушенням законних прав позивача.

Враховуючи повне визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що слід стягнути з неї на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28.02.2019 р. у розмірі 76 181,76 грн. та заборгованість за договором позики від 28.03.2019 р. у розмірі 107 177,94 грн.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 28.02.2019 року в сумі 76 181,76 грн., що складається з: 36 720,00 грн. – суми основного боргу; 413,47 грн. – суми трьох відсотків річних; 39 000,00 грн. – суми неустойки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 28.03.2019 року в сумі 107 177,94 грн., що складається з: 52 650,00 грн. – суми основного боргу; 458,70 грн. – суми трьох відсотків річних; 54 000,00 грн. – суми неустойки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 1840,18 грн.

Рішення може бути оскаржено в Запорізькій апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.03.2020 року.

Суддя: Г.В. Гнатик