Ухвала суду № 88503964, 30.03.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5499/17

6/357/141/20

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Альфа Банк», ОСОБА_1 , про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2017 року по цивільній справі № 357/5499/17, було задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 592076821 від 05.10.2016 р. в сумі 18 938,74 грн. та судового збору в розмірі 1 820,00 грн., всього 1 600,00 грн., всього 20 538,74 грн.

18.03.2020 р. до суду надійшла заява від ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником. Заявник посилається на те, що він набув права вимоги за кредитним договором № 592076821 від 05.10.2016 р.

Суд, дослідивши заяву про заміну сторони стягувача, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1,5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч. 1 ст. 446 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2017 року із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитними договорами 592076821 від 05.10.2016 р. в сумі 18 938,74 грн. та судового збору в розмірі 1 820,00 грн., всього 1 600,00 грн., всього 20 538,74 грн.

28 січня 2019 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» було укладено договір факторингу № 2019-1АБ/ВЕСТА, за умовами якого відбулося відступлення до ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» права вимоги, у тому числі, за кредитним договором № 592076821 від 05.10.2016 р.

29 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 29-01/19/2, відповідно до якого відбулося відступлення до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги заборгованості за кредитними договорами, у тому числі, за кредитним договором № 592076821 від 05.10.2016 р.

Вирішуючи питання про заміну сторони стягувача його правонаступником, суд виходить з такого.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час розгляду справи) у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час розгляду справи), статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) мала імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, суд робить висновок, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 6-1355/10, № 61-1207св18.

Отже, суд вважає, що є всі підстави для задоволення заяви про заміну сторони стягувача його правонаступником.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити.

Замінити стягувача – Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) у справі № 357/5499/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 592076821.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяЛ. М. Кошель