Рішення № 8850267, 23.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.10                                                                                           Справа № 2/39

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Чорнія М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Львівфундамент”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Західна інвестиційна група”, м. Львів про стягнення 50317 грн. 28 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Львівфундамент”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Західна інвестиційна група”, м. Львів про стягнення 50317 грн. 28 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.03.2010р. призначив справу до розгляду на 23.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 59682 грн. 60 коп., а також надав послуги на загальну суму 81444 грн. 96 коп., які останнім оплачено частково в сумі 90810 грн. 28 коп. У зв’язку з цим відповідачу було надіслано вимогу про оплату, яка залишена без розгляду. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченного товару, а також наданих послуг в сумі 50317 грн. 28 коп., покласти на відповідача судові витрати, в тому числі витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 350 грн. 00 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 09.03.2010р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач в січні 2008р. –липні 2009р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 59682 грн. 60 коп., що підтверджується накладними та виданими на отримання матеріальних цінностей довіреностями (оригінали накладних та довіреностей оглянуті в судовому засідання, належно завірені копії долучені до матеріалів справи).

Протягом листопада 2008р. –червня 2009р. позивачем також було надано відповідачу послуги технікою на загальну суму 81444 грн. 96 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін, підписи представників скріплені печатками.

Таким чином, відповідачу було поставлено товар та надано послуги на загальну суму 141127 грн. 56 коп.

У зв’язку з частковою оплатою вартості товару та наданих послуг в розмірі 90810 грн. 28 коп., позивач 3 лютого 2010р. надіслав відповідачу вимогу за вих. №01-02/02-2010 від 02.02.2010р., в якій вимагав оплатити суму заборгованості. Вказана вимога отримана відповідачем 09.02.2010р., про що свідчить відмітка в повідомленні про вручення, однак залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар та надані послуги виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 50317 грн. 28 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується належним чином оформленими накладними та довіреністями, а також надав відповідачу послуги, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття послуг. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом уповноваженої особи на накладних та передачею довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов’язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 50317 грн. 28 коп.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підтвердження оплати послуг адвоката, представником долучено копію квитанції до прибуткового касового ордеру №25/02 від 25.02.2010р. Згідно даної квитанції, адвокат Чорній М.В. прийняв від голови правління ВАТ “Львівфундамент” Павлючик Л.А. за усною домовленістю 350 грн. 00 коп. Однак, з вказаної квитанції не вбачається, що адвокатом отримана винагорода за представництво інтересів позивача у справі №2/39. Натомість інших доказів, які б підтверджували витрати позивача на оплату послуг адвоката у справі №2/39, в тому числі договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт (наданих послуг), тощо, позивачем не представлено. Таким чином, вимога про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 350 грн. 00 коп. до задоволення не підлягає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Західна інвестиційна група”, м. Львів, вул. І.Франка, 61/513 (ідентифікаційний код 34167507) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівфундамент”, м. Львів, вул. Гайдучка, 3 (ідентифікаційний код 05393760) 50317 грн. 28 коп., 503 грн. 18 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя