Рішення № 8850135, 30.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10                                                                                           Справа№ 22/192

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Аеропорт, м.Бориспіль

до відповідача Державного авіапідприємства „Львівські авіалінії”. Аеропорт ЦА, м.Львів

про стягнення 3090739,73 грн.

Суддя М.Желік

Представники

від позивача: не з’явився

від відповідача: Пінаєва Л.В. (довіреність №17 від 21.09.09р.)

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, аеропорт м.Бориспіль до Державного авіапідприємства „Львівські авіалінії”, аеропорт ЦА, м.Львів про стягнення 3090739,73 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 04.08.2009р. призначив розгляд справи на 15.09.2009 р. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався на 29.09.09р., 03.11.09р., 03.12.2009р., 26.01.2010р., 30.03.2010р. з підстав викладених в ухвалах суду.

До прийняття рішення у справі позивач 16.09.2009р. подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме просить додатково стягнути з відповідача пеню. 98753,42 грн. В судове засідання 30.03.2010р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав повністю, в частині стягнення пені позовні вимоги заперечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Представнику відповідача роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

29 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір безпроцентної позики, відповідно до умов якого позивач (позикодавець) передає у розпорядження відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі 3000 000,00 грн. до 01 червня 2009р. у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника

На виконання умов договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 3000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 02195 від 29.04.2009р.

Проте, відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором, а саме не здійснив повернення грошових коштів, наданих позивачем, у розмірі 3000000,00 грн. у встановлений договором строк - 01.06.2009р.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 та ч.7 ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів згідно договору безпроцентної позики б/н від 28.04.2009р. у розмірі 3000000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в прорядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.6.2. договору у разі прострочення повернення позики згідно п.5.1 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від простроченої суми позики за кожен день прострочення. Згідно поданого розрахунку розмір пені за період з 21.07.2009р. по 15.09.2009 р. становить 98753,42 грн., яка підлягає стягненню.

Враховуючи наведене, суд, прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення. В порядку ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду спору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115-117 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Державного авіапідприємства „Львівські авіалінії” (79000 Аеропорт ЦА, м.Львів, п/р 260073012872 філія ЛМВ № 6319 ВАТ „Ощадний банк”, МФО 385048, код ЄДРПОУ 01130644) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (09307 Аеропорт м.Бориспіль, Київська обл., п/р 26004012826985/980 у ВАТ „Укрексімбанк” м.Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 19477064) 3000000,00 грн. отриманої позики, 98753,42 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя