Рішення № 88500538, 31.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 826/11635/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Аудиторська фірма "Аналітик" доПублічного акціонерного товариства "Київенерго" Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" провизнання протиправними дійВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» (далі - позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - відповідач 1), Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - відповідач 2), у якому просить суд:

- визнати дії (бездіяльність) відповідача 1, відповідача 2 щодо відмови в укладенні договору на постачання теплової енергії неправомірними та незаконними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06 лютого 2018 року о 09.30 год.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що дії відповідачів є неправомірними та незаконними щодо відмови позивачу в укладенні прямих договорів про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води та призводить до порушення його прав як споживача одержувати вчасно та відповідної якості послуги централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву та долучені до матеріалів справи.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивачу належить на праві власності приміщення у нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44. Вказаний будинок обладнано вузлом обліку теплової енергії відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Включно до опалювального сезону 2015-2016 років теплопостачання зазначеного будинку здійснювалося Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» на підставі договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів. Листом від 27.07.2016 року № 155/1/23-4612 відповідач 2 повідомив позивача про розірвання даного договору у зв`язку із розірванням договору на теплопостачання, укладеного між відповідачем 2 як споживачем та відповідачем 1 як теплопостачальною організацією, оскільки нежилі приміщення будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44 викуплені (приватизовані) іншими підприємствами та організаціями або знаходяться в оренді.

У вказаному листі від 27.07.2016 року відповідач 2 посилається на частину 2 пункту 5 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 (далі - Правила №1198), що у разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником; що згідно частини 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) та на ст.ст.25-26 Закону України «Про теплопостачання», які зазначають, що договори на теплопостачання укладаються енергопостачальною організацією саме зі споживачами теплової енергії.

Листом №53 від 01.08.2016 року позивачем було направлено пропозицію відповідачу 1 укласти договір на теплопостачання зазначених нежитлових приміщень.

Листами від 22.08.2016 року №36КД/2/22/346, від 25.10.2016 року №36КД/2/22/591 відповідачем 1 було роз`яснено, що укладення вказаного договору можливе лише за умови відокремлення системи опалення приміщень від загальної системи теплопостачання адміністративної будівлі, для чого необхідно отримати технічні умови на реконструкцію системи теплопостачання (СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго», вул. Набережно-Хрещатицька, 13), розробити проектну документацію, погодити її із службою технічних приєднань СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» та отримати Акт здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю) Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в місті Києві (вул. Кирілівська, 62Б) на проведену реконструкцію.

Також, у зазначеному листі від 25.10.2016 року №36КД/2/22/591 відповідачем 1 було зазначено, що Договір на постачання теплової енергії з відповідачем 2 є чинним.

Судом встановлено, що листом від 29.11.2016 № 155/1/23-7095 відповідач 2 повідомив позивача, що передати на баланс чи в тимчасове користування вузол обліку немає змоги, та зазначив, що відповідач-1 чітко визначив, що позивач може укласти окремий договір лише після від`єднання від загально будинкової системи центрального опалення.

Листом № 155/1/23-7505 від 19.12.2016 відповідач 2 повідомив, що абонентський увід нежилого будинку за адресою: вул. Хрещатик, 44 знаходиться на балансі КП «Київжтлоспецексплуатація».

При цьому, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом від 03.07.2017 року №7254/18/7-17 повідомила позивача, що пунктом 5 Правил №1198 за наявності технічної можливості споживач має право після погодження з теплопостачальною організацією приєднувати до своїх теплових мереж інших споживачів, які укладають договори безпосередньо з теплопостачальною організацією. У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником.

Якщо відбулася зміна власника окремо розташованого будинку, то теплопостачальна організація укладає договір з новим власником.

У разі реорганізації юридичної особи шляхом поділу кожна нова юридична особа повинна укласти договір з теплопостачальною організацією.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вважає, що укласти договір на постачання теплової енергії без участі відповідача 1 та відповідача 2 неможливо, оскільки відповідач 2 є балансоутримувачем внутрішньодворових та внутрішньобудинкових мереж і приладів обліку теплової енергії, власником яких є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, у зв`язку з цим звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Згідно статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Судом встановлено, що згідно Статуту відповідача 1, що знаходиться в матеріалах справи, відповідач 1 є юридичною особою із новим найменуванням, а саме: зміна найменування з АКЦІОНЕРНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВЕНЕРГО» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КИЇВЕНЕРГО».

АКЦІОНЕРНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВЕНЕРГО» заснована відповідно до Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №177 від 31.08.1995 року.

На дату заснування АКЦІОНЕРНОЇ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНОЇ КОМПАНІЇ «КИЇВЕНЕРГО» кількість акції засновника - держави (України) в особі Міністерства енергетики та електрифікації України складає 100 % (відсотків) статутного капіталу.

Суд звертає увагу, що відповідно до Статуту відповідача 2, розпорядженням Представника Президента України від 29.05.1992 року №368 «Про створення державного комунального виробничого житлово-ремонтного об`єднання» утворено державне комунальне виробниче житлово-ремонтне об`єднання, яке реорганізовано шляхом перетворення в Державне комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» Київської міської державної адміністрації розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.09.1996 року №1397 «Про Головне управління житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.11.2000 року №2074 Державне комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» перейменовано у комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - Підприємство).

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» засновано на комунальній власності територіальної громади міста Києва, засновником якого є Київська міська державна адміністрація. Власником Підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24-25 Закону України «Про теплопостачання» та є обов`язковим для сторін на підставі закону. Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право, укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 і 14 Правил №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Зазначеною нормою визначено, що теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання людиною, а визначає перелік господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів.

Зазначеною вище статтею також визначено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Ця норма чітко розмежовує відносини - окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг.

Так, у сфері теплопостачання встановлюються відносини шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між ліцензіатом комісії (НКРЕКП) і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем (ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання (Закон України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198), з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України.

У сфері надання житлово-комунальних/комунальних послуг встановлюються відносини шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). Такий договір укладається відповідно до типового договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Тобто, у контексті Закону України «Про теплопостачання» споживачем є власник або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), який використовує теплову енергію для господарських і технологічних потреб, таких як опалення, підігрів питної води та для інших господарських і технологічних потреб, і не є споживачем, власником окремого приміщення (кінцевим споживачем), який в результаті господарської і технологічної діяльності балансоутримувача отримує відповідні житлово-комунальні послуги.

Також, статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов`язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа, теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Враховуючи зазначене вище, за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі, до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Слід також зазначити, що відповідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання», зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що: комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством:,

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Тобто, кінцевий споживач отримує не теплову енергію, а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу.

Слід зауважити, що відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

З огляду на зазначене вище, чинними нормативно-правовими актами чітко розмежовано відносини, які регулюються договором постачання теплової енергії, та відносини, які регулюються договором про надання житлово-комунальних послуг, а саме встановлено, що відносини у сфері теплопостачання регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії, який укладається між теплопостачальною організацією та фізичною особою, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридичною особою, яка використовує теплову енергію, а відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який укладається між суб`єктом господарювання, визначеним у встановленому законодавством порядку виконавцем відповідних житлово-комунальних послуг, та фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати зазначені послуги.

Оскільки позивач та інші співвласники нежитлового приміщення отримують в даному випадку житлово-комунальну послугу, то до даних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Таким чином, суд зазначає, що укладення договору на постачання теплової енергії можливе або з експлуатуючою організацією (управителем), що укладе договір на постачання теплової енергії до будівлі в цілому або безпосередньо з відповідачем за умови забезпечення технічних умови на реконструкцію системи теплопостачання, розроблення проектної документації, погодження її зі службою технічних приєднань СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» та отримання акту здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю) Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в місті Києві на проведену реконструкцію для укладення окремого договору на постачання теплової енергії безпосередньо до нежитлового приміщення.

Крім того, в газеті «Хрещатик» від 04.05.2018 року №48 (5099) опубліковано, що « 24.04.2018 року Київською міською радою прийнято рішення №517/4581 про завершення укладеної з ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2011 року.

Майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте з володіння та користування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» після припинення вищезазначеної Угоди, буде закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго», в експлуатацію якого з 01.05.2018 року переходять котельні, теплові мережі, теплові пункти, лічильники та інше допоміжне майно.

На підставі зазначеного вище, починаючи з 01.05.2018 року ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» припиняє діяльність у сфері теплопостачання та повідомляє про припинення дії пропозиції (публічної оферти) мешканцям житлових будинків м. Києва відносно укладення Договору по надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, текст якого було опубліковано в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511) та від 12.06.2015 №83 (4679)».

Таким чином, суд зазначає, що виходячи з наявних матеріалів справи наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 73, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська