Рішення № 8850023, 06.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.10                                                                                 Справа № 4/40

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Бокрі”, м. Луганськ

до Приватного підприємства “Дінго”, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 4 149 грн. 76 коп.

Суддя          : Батюк Г.М.

Секретар судового засідання: Чорна І.М.

в присутності представників сторін:

від позивача - Нікітін С.В., довіреність № 7 від 15.09.09;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 3914 грн. 69 коп., пеню за прострочення оплати отриманого товару у сумі 165 грн. 55 коп., 3% річних за користування чужими коштами у сумі 24 грн. 30 коп., інфляційні нарахування у сумі 45 грн. 22 коп.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу другого відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 02.07.2007 року укладено договір поставки товару № 801/07 (надалі - Договір), відповідно до п. 1 якого, позивач (постачальник) передає у власність відповідачу (покупцю) товар, згідно видаткових накладних, які є невід’ємною частиною Договору, а відповідач зобов’язується прийняти цей товар, згідно попереднього узгодження замовлення, та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Позивачем на виконання умов Договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 4215 грн. 00 коп., за видатковими накладними:

№ Б-00104603 від 05.11.2009 року на суму 717 грн. 41 коп. (а.с. 22);

№ Б-00104605 від 05.11.2009 року на суму 581 грн. 99 коп. (а.с. 23);

№ Б-00105954 від 11.11.2009 року на суму 768 грн. 44 коп. (а.с. 24);

№ Б-00105955 від 11.11.2009 року на суму 1315 грн. 27 коп. (а.с. 25);

№ Б-00105956 від 11.11.2009 року на суму 831 грн. 89 коп. (а.с. 26).

Згідно п. 3.2 Договору оплата за товар здійснюється відповідачем у термін 7 календарних днів.

Відповідач зазначений товар прийняв, однак сплатив його вартість частково у сумі 300 грн. 31 коп., у зв’язку з чим за ним перед позивачем виникла заборгованість у сумі 3914 грн. 69 коп.

Згідно складеного сторонами акту звірення взаємних розрахунків від 11.12.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем станом на 11.12.2009 року складає 3914 грн. 69 коп.

Відповідно до п. 5.1 Договору за кожен день прострочення платежу за поставлений товар, у випадку поставки товару з відстрочкою платежу, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої у період прострочення платежу.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно Договору товар у сумі 3914 грн. 69 коп., нарахованої, відповідно до п. 5.1 Договору, пені у сумі 165 грн. 55 коп., та нарахованих, згідно ст. 625 ЦК України, 3% річних за користування чужими коштами у сумі 24 грн. 30 коп., інфляційних нарахувань у сумі 45 грн. 22 коп.

Позивачем 3% річних за видатковими накладними № Б-00104603 від 05.11.2009, № Б-00104605 від 05.11.2009 нараховані за період з 13.11.2009 по 31.01.2010 ; за видатковими накладними № Б-00105954 від 11.11.2009 , № Б-00105955 від 11.11.2009 , № Б-00105956 від 11.11.2009 –за період з 19.11.2009 по 31.01.2010.

Інфляційні нарахування позивачем за видатковими накладними № Б-00104603 від 05.11.2009 , № Б-00104605 від 05.11.2009 розраховані за період з 13.11.2009 по 31.12.2009 ; за видатковими накладними № Б-00105954 від 11.11.2009, № Б-00105955 від 11.11.2009 , № Б-00105956 від 11.11.2009 –за період з 19.11.2009 по 31.12.2009 .

Позов обґрунтований умовами Договору та положеннями ст. 625 ЦК України.

Відповідач доказів сплати боргу та заперечень проти позову не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлений факт порушення відповідачем умов Договору поставки товару від 02.07.2007 року № 801/07, щодо повної та своєчасної сплати отриманого від позивача товару на загальну суму 3914 грн. 69 коп.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на наведе вище, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, наданими розрахунками та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.04.2010 року за згодою представника позивача були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.           

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Дінго”, м. Алчевськ Луганської області, вул. Горького, буд. 49, код ЄДРПОУ 32616177 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бокрі”, м. Луганськ, вул. Руднєва, 2 А, заборгованість за поставлений товар у сумі 3914 грн. 69 коп., пеню у сумі 165 грн. 55 коп., 3% річних у сумі 24 грн. 30 коп., інфляційні нарахування у сумі 45 грн. 22 коп., державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –12.04.2010 року

Суддя                                                                                           Г.М.Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева