Рішення № 88500166, 10.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року м. Київ № 640/22130/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053,

місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16)

про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: зобов`язати Пенсійний фонд України прийняти надану копію диплома та призначити ОСОБА_1 пенсію з 25 липня 2018 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві безпідставно не враховано до наявного страхового стажу період навчання на денному відділенні Ворошиловградського промислово-економічного технікума на підставі копії диплома НОМЕР_1 . При цьому, позивач стверджував, що ним вживались заходи щодо отримання довідки про період навчання, однак розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р м. Луганськ (колишній Ворошиловград) віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві стверджував, що ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою від 03 серпня 2018 року щодо видачі довідки про наявний страховий стаж, з результатами розгляду якої Головним управлінням надано довідку про наявний страховий стаж №18 від 03 серпня 2018 року. При цьому, документи на первинне призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачем не подавались і рішення про відмову Управлінням не приймалось, відтак спірні правовідносини щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком - відсутні.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою №22, на підставі якої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1098 «Про затвердження Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату» просив видати довідку про наявний страховий стаж.

До вказаної заяви позивачем додано: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки, копію військового квитка.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві видало довідку про наявний страховий стаж №18 від 03 березня 2018 року, зі змісту якої вбачається, що наявний страховий стаж ОСОБА_1 становить 22 роки 3 місяці 28 днів. Дата, з якої особа має право на пенсійну виплату 25 липня 2021 року.

До вказаної довідки надано розрахунок стажу, відповідно до якого Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві до нього не включено період навчання ОСОБА_1 .

Незарахування відповідачем до загального страхового стажу періоду навчання позивача зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Вимогами статті 2 Закону №1788-ХІІ передбачено за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

При цьому, згідно статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-VI).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як визначено законодавством, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наявним у матеріалах справи розрахунком пенсії позивача підтверджується, що при розрахунку наявного страхового стажу позивача не враховано період навчання. При цьому, відомості про період та місце навчання позивача у трудовій книжці не зазначені, однак у військовому квитку НОМЕР_2 , копія якого була надана відповідачу, містяться відомості про середню спеціальну освіту у Ворошиловградському промислово-економічному технікумі на спеціалізації бухгалтерський облік.

Тобто, у відповідача була наявна інформація про період навчання позивача.

У законодавстві, що діяло раніше до 01 січня 2004 року, зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як зазначалось вище, копією диплома НОМЕР_1 підтверджується, що в 1973 році ОСОБА_1 вступив до Ворошиловградського промислово-економічного технікуму і в 1976 році закінчив курс по спеціальності «Бухгалтерський облік», тобто вказана копія містить всі необхідні відомості про період навчання для зарахування його до страхового стажу, а відтак, на думку суду, інші додаткові довідки про такий період непотрібні.

В той же час, суд звертає увагу, що позивачем вживались заходи щодо підтвердження періоду навчання шляхом звернення до Міністерства освіти і науки України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Так, листом від 05 листопада 2018 року Міністерство освіти і науки України повідомило, що вся інформація про осіб, які навчалися у вищих навчальних закладах України до 2000 року, знаходиться в архівах відповідних навчальних закладів. В описах документів, що знаходяться в архіві Міністерства освіти і науки України немає інформації щодо видачі документів про вищу освіту вищими навчальними закладами, в т.ч. Ворошиловградським промислово-економічним технікумом, яка б підтверджувала роки навчання у зазначеному закладі освіти. При цьому, до завершення збройного конфлікту не має можливості видати позивачу необхідну довідку.

Також листом від 05 листопада 2018 року №05/16-9492 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зазначило, що Міненерговугілля не наділене правами оформлення довідок та підтвердження трудової діяльності чинних та колишніх працівників державних підприємств, установ та організацій. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р місто Луганськ (колишній Ворошиловград) віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За приписами частини 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами частини 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Суд зазначає, що позивач у період з 1973 року по 1976 рік навчався в Ворошиловградському промислово-економічному технікумі, що підтверджується копією диплому та копією військового квитка.

Тобто, всі первинні документи, які підтверджують навчання у Ворошиловградському промислово-економічному технікумі, були сформовані до 20 лютого 2014 року (початок тимчасової окупації, згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії в повному обсязі, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж за період навчання у закладі освіти.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності інформації, у зв`язку з наданням довідки закладом освіти, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Таким чином, незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві в наявний страховий стаж ОСОБА_1 періоду його навчання у Ворошиловградському промислово-економічному технікумі є протиправним.

Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, та враховуючи, що пенсійний орган не включив у підрахунок страхового стажу період навчання у Ворошиловградському промислово-економічному технікумі у період з 1973 року по 30 червня 1976 року, суд вважає за можливе задовольнити адміністративний позов шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити в підрахунок трудового стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії період його навчання у Ворошиловградському промислово-економічному технікумі у період з 1973 року по 30 червня 1976 року.

При цьому, в частині позовних вимог щодо призначення ОСОБА_1 пенсії з 25 липня 2018 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846) передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяви до пенсійного органу про призначення йому пенсії, як і не містять доказів відмови Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 , а відтак позовні вимоги в даній частині суд вважає передчасними та не вбачає підстав для їх задоволення в цій частині.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача судом звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення витрат, підстави для здійснення розподілу судовит витрат - всуд не вирішує питання стягнення судових витрат з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити в підрахунок трудового стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії період його навчання у Ворошиловградському промислово-економічному технікумі у період з 1973 року по 30 червня 1976 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук