Рішення № 8850010, 06.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.10                                                                                 Справа № 1/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газстрой-Луганськ", м. Луганськ

до Приватного підприємства "Укрвосток Автогаз", м. Луганськ

про стягнення 65537 грн. 08 коп.

Суддя Н.М.Зюбанова

П р е д с т а в н и к и:

від позивача –Бузовський І.М., дов. № 33571748/21/11-2007-2 від 21.11.07;

від відповідача –не прибув;

Суть спору: про стягнення 65537 грн. 08 коп. збитків.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник у судове засідання не прибув.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 договору оренди землі, укладеного 24.09.07 між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газстрой-Луганськ" позивачем прийнято у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул.. Красно донська, 19, площею 1,2227 га.

За умовами п. 8 вказаного договору оренди землі орендар мав сплачувати щомісячно орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі, що дорівнює 250% земельного податку у гривнях.

Позивач зазначає, що у вересні 2007 року відбулося рейдерське силове захоплення території ТОВ "Газстрой-Луганськ" та рішенням третейського суду, яке на даний час скасоване, було переоформлено право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на орендований позивачем земельній ділянці.

Як свідчать матеріали даної справи, ухвалою Верховного Суду України від 26.11.09 касаційну скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та касаційну скаргу Приватного підприємства "Укрвосток-автогаз" відхилено. Справа в жовтневому районному суді м. Луганська закрита, рішення від 02.0408 про скасування рішень третейських судів залишено без змін та набрало законної сили.

У якості доказів по справі в обґрунтування стягнення збитків позивач посилається на наступні судові акти, які набрали законної сили:

- постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.09 по справі № 2а-2024/09/1270 за позовом прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі ДПІ в Артемівському районі м. Луганська до ТОВ "Газстрой-Луганськ" про стягнення податкової заборгованості шляхом звернення стягнення на активи вказаного товариства на суму 21601 грн. 85 коп., у т.ч. з земельного податку у сумі 21597 грн. 57 коп. та з податку на прибуток у сумі 4 грн. 28 коп.;

- рішення господарського суду Луганської області від 02.07.09 по справі № 4/102 за позовом прокурора м. Луганська і інтересах держави в особі Луганської міської ради до ТОВ "Газ строй-Луганськ" про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у сумі 41163 грн. 57 коп. та пені у сумі 2219 грн. 83 коп. та судових витрат по справі.

Тому з посиланням на ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 156, 211, 212 Земельного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 65537 грн. 08 коп. загальної суми, стягнутої за вказаними вище рішеннями судів, яку позивач вважає для себе збитками.

Відповідачем, який належним чином повідомлений про день засідання суду, позов не ос порений.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права /реальні збитки/, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене /упущена вигода/; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі; розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором; при визначенні неодержаних доходів /упущеної вигоди/ враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як звісно, для настання деліктної відповідальності та відповідальності у вигляді збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків /шкоди/, протиправна поведінка заподіювача збитків /шкоди/, причинний зв"язок між збитками /шкодою/ та протиправною поведінкою заподіювача та вина.

За листом від 07.04.10 позивач надав додаткове обґрунтування позовних вимог, яке було витребуване судом з огляду на необхідність чіткого визначенням складу правопорушення.

Так, позивач зазначає, що майнова шкода, завдана йому неправомірними діями відповідача, полягає у зменшенні його майнової сфери на суму 65537 грн. 08 коп., що тягне за собою негативні майнові наслідки.

Але суд звертає увагу позивача, що на час пред'явлення позову та слухання справи ним не виконані рішення судів по справах № 2а-2024/09/1270 та № 4/102 на загальну суму 65537 грн. 08 коп., що не відповідає суті реальності збитків /шкоди/.

Позивач вказує, що з огляду на ст. 22 ЦК України за матеріалами справи йдеться про відшкодування витрат, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Вочевидь, що порушеним правом позивача є неможливість ним займати відповідні приміщення та відповідно орендовану земельну ділянку, на якій вони розташовані, та, як наслідок, неможливість здійснювати товариством господарську діяльність за час захоплення об'єктів нерухомого майна.

Тому господарський суд вважає, що при такій ситуації, яка склалася, коли користування майном /землею/ є річчю безповоротною, єдиною можливістю відновлення порушеного права позивача є відшкодування неодержаних доходів, які б він міг набути у разі здійснення господарської діяльності.

Але за матеріалами справи відсутні такі докази та пояснення. Стягнуті з позивача за рішеннями судів суми земельного податку, податку на прибуток та орендної плати є такими, що мають сплачуватися саме позивачем, як орендарем та належною стороною у зобов'язанні, тому позивач має виконувати рішення судів. На час спірних відносин право користування позивача за договором оренди землі не припинялось.

З наявних у справі доказів не вбачається факту відсутності доступу працівників позивача до орендованої земельної ділянки та протиправної діяльності відповідача у цій частині.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач також посилається на приписи земельного законодавства.

Так, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, яка визначає підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

У відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затв. постановою КМ України від 19.04.93 № 284 /далі –Порядок № 284/ розміри збитків, заподіяних власникам землі й землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям у встановленому порядку земельних ділянок, визначаються комісіями, створеними, зокрема, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Результати роботи цих комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Порядком № 284 передбачено визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості грунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв‘язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

При цьому у Порядку визначено, що неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Цим актом законодавства встановлено, що розміри збитків, заподіяних власникам землі й землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям у встановленому порядку земельних ділянок, визначаються комісіями, створеними, зокрема, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

У відповідності зі ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 3 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.04 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що у справах про відшкодування збитків або шкоди судам необхідно витребувати: акт відповідної комісії, створеної Київською, Севастопольською міськими радами, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного значення) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію; проект заходів для приведення у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, земельних ділянок, наданих у тимчасове користування, та кошторис витрат на це; документи про вартість робіт з приведення у попередній стан зіпсованих або пошкоджених земель; довідку належної служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур; довідку про ринкову ціну цих культур.

Матеріали даної справи свідчать, що позивачем не надано акт комісії, передбачений Порядком № 284.

За таких обставин позивачем не доведено факт понесення ним шкоди /збитків/, тому у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно зі ст. 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.          

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення - 12.04.10.

Суддя Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова