Ухвала суду № 88498698, 30.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

30 березня 2020 року 320/2859/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Вишгородської міської ради, Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Вишгородської міської ради, Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації, в якому позивач просить суд визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобовязати вчинити певні дії.

27 березня 2020 року від представником позивача, через службу діловодства суду, надійшла заява про забезпечення адміністративного позову шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Ванда» та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних і вишукувальних робіт, а також дії із будівництва новобудови на земельній ділянці площею 0,3940 га з кадастровим номером 3221810100:01:92:0169, що розташована за адресою: вул. Шолуденка у м. Вишгороді;

- зупинення дії містобудівних умов та обмеженгь забудови земельної ділянки по вулиці Шолуденка, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська область, виданих Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської районної державної адміністрації від 27.01.2017 № 01-22/04.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні ТОВ «Ванда» знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належать позивачу. Існування у ТОВ «Ванда» прав на земельну ділянку свідчить про виникнення в останнього повноцінних правомочностей щодо користування нею з визначеною метою, в тому числі можливості її забудови.

Позивачу стало відомо, що відділом архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області 07.06.2017 було зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт, якою передбачено будівництво торгового комплексу на земельній ділянці площею 0,3940 га з кадастровим номером 3221810100:01:92:0169, що розташована за адресою: вул. Шолуденка, м. Вишгород. Генеральним планом майбутнього будівництва на оспорюваній земельній ділянці передбачено демонтаж існуючого нерухомого майна, яке належить позивачу на праві приватної власності.

Тобто, у ТОВ «Ванда» існує реальна можливість вчинення дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки, зокрема, знесення наявного на ній нерухомого майна належного позивачу, що у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить необхідність, з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано адміністративний позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва та/або відновлення належних заявнику знесених будівель, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладення яких на позивача буде неправомірним, а можливо і непомірним тягарем.

Крім того, відповідачем проігноровано ухвалу Господарського суду Київської області від 19 серпня 2019 року, якою вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони проведення будівельних робіт на оспорюваній земельній ділянці.

З огляду на викладене, позивач вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність зазначених заходів із заявленими позовними вимогами, а також враховує, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність ТОВ «Ванда».

Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Так, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти певні дії та зупинення дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, може призвести до порушення прав та інтересів позивача, що в подальшому ускладнить або навіть унеможливить їх поновлення.

Разом з тим, представником позивача не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, позивач просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ванда» вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних і вишукувальних робіт, а також дії із будівництва новобудови на земельній ділянці, позаяк вказане Товариство не є стороною у даній справі. Питання, щодо залучення його до участі у справі в якості третьої особи буде вирішуватися судом під час відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу, що прийняття рішення про відведення земельної ділянки, на якій знаходяться будівлі, що належать позивачу, в оренду іншій особі, видача містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, а також реєстрація декларації на початок будівельних робіт не є беззаперечними обставинами, наявність яких є підставою для вжиття заходів до забезпечення адміністративного позову.

Оцінку спірним діям відповідачів буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Важливо наголосити на тому, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб`єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.

Більш того, задоволення заяви про забезпечення позову може бути наслідком порушення прав невстановленого кола осіб, яким позивач просить суд заборонити здійснювати будівельні роботи.

Відтак, судом не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Київської регіональної спілки споживчої кооперації про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Я.В. Горобцова