Ухвала суду № 8849774, 08.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ УХВАЛА

08.04.10                                                                                 Справа № 5/540.

За позовом Незалежної профспілкової організації «ОКТАН»працівників закритого акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», м. Лисичанськ Луганської області

до Редакції регіональної суспільно-політичної газети «Новий путь», м. Лисичанськ Луганської області

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача –Закрите акціонерне товариство «ЛИНІК», м. Лисичанськ Луганської області

про зобов’язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 100000 грн. моральної шкоди           

Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув;

від 3-ї особи –Старченко Я.Г., представник, довіреність № 64 від 01.01.2010.

Суть спору: позивач звернувся з вимогами про зобов’язання відповідача спростувати перед читачами недостовірні відомості викладені про незалежну профспілкову організацію «ОКТАН»закритого акціонерного товариства «ЛИНІК», поширені 04.04.2007 (36-37 (13759-13760) від 04.04.2007), в статті «Новые профсоюзы на службе рабочих? Нет, на службе политиков!», шляхом опублікування в найближчому випуску газети спростування недостовірної інформації в подвійному обсязі від об’єму недостовірної інформації та зобов’язання відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, яка полягає в заподіянні шкоди діловій репутації в розмірі 100000 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у жодне судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Причиною виникнення даного спору стало намагання Незалежної профспілкової організації «ОКТАН»працівників закритого акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»(позивач у справі) спростувати недостовірну інформацію, викладену в газеті «Новий шлях»в статті «Новые профсоюзы на службе рабочих? Нет, на службе политиков!»автора під псевдонімом Олексій Ніколаєв, та зобов’язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч. 1 ст. 91 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця). Право юридичних осіб, державних органів і органів місцевого самоврядування на спростування недостовірної інформації передбачено приписами статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та статті 33 Закону України «Про інформаційні агентства».

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»(далі –Закон № 2782-ХІІ) передбачено, що громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Заявник має право оскаржити відмову в публікації спростування або порушення порядку його публікації до суду, який приймає скаргу до розгляду протягом року з дня публікації спростовуваних відомостей (ч. 10 ст. 37 Закону № 2782-ХІІ).

Водночас за загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов’язаними суб’єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.

При цьому під поняттям «спростування»розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов’язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання своєї думки тощо.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини 1, 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 ЦК України).

За змістом статей 23 та 201 ЦК України, а також статті 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»право на повагу до ділової репутації може за своєю природою належати будь-якому господарюючому суб’єкту (підприємцю). Згідно зі статтею 55 ГК України суб’єктами господарювання можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Тому усі підприємці - як фізичні, так і юридичні особи, - мають право на відшкодування моральної шкоди внаслідок приниження їх ділової репутації та на звернення до господарського суду з відповідними позовами з додержанням визначених Господарським процесуальним кодексом вимог щодо підвідомчості господарських спорів.

В пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлено, що відкриваючи провадження у справі, суд має з’ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява.

При цьому слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ, зазначеної в статті 15 ЦПК ( 1618-15 ), та враховувати положення статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб’єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України»).

За змістом ст.ст. 1, 21 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 у справі № 10/732.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України, суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Відповідно до абзацу 2 ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»(далі - Закон № 1045-ХІV), професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ч. 1 ст. 2 Закону № 1045-ХІV).

Законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об’єднання громадян», цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них (ч. 1 ст. 4 Закону № 1045-ХІV).

Таким чином, позивач є об’єднанням громадян, який не є суб’єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність, а правовідносини, щодо яких виник спір, не носять господарський характер.

За таких обставин даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді, та відповідно до п.1 ст.80 ГПК України провадження у даній справі підлягає припиненню.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93 державне мито в сумі 1085 грн. 00 коп., сплачене за квитанцією № 00382 від 11.07.07 підлягає поверненню з державного бюджету України.

Позивачу також повертаються 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись п.1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», суд

у х в а л и в:

1.          Провадження у справі припинити.

2.          Повернути Незалежній профспілковій організації “ОКТАН” працівників закритого акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, м. Лисичанськ-17 Луганської області, ідентифікаційний код 34403719, з Державного бюджету України державне мито в сумі 1085 грн., сплачене за меморіальним ордером № 1506 від 12.07.2007, видавши його з матеріалів справи.

3.          Повернути Незалежній профспілковій організації “ОКТАН” працівників закритого акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, м. Лисичанськ-17 Луганської області, ідентифікаційний код 34403719, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., сплачені за меморіальним ордером № 1575 від 12.07.2007, який також видати з матеріалів справи.

Підставою для повернення державного мита є дана ухвала, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Суддя О.С. Фонова