Ухвала суду № 88496854, 27.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

м. Київ

27.03.2020Справа № 910/3927/20Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову Споживчого товариства - Колектив індивідуальних забудовників «Метролог» від 16.03.2020 року

за позовом Споживчого товариства - Колектив індивідуальних забудовників «Метролог» (юридична адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1; адреса для листування: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Шевченка, 5, офіс 3)

до відповідачів:

1. Інституту геологічних наук Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул.Олеся Гончара, 55 Б);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБуд ТМ» (03115, м. Київ, вул.Верховинна, 7, кв. 71)

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Споживчого товариства - Колектив індивідуальних забудовників «Метролог» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 16.03.2020 року до Інституту геологічних наук Національної академії наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерБуд ТМ» (відповідачі), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 27.09.2019 року, який укладений між Інститутом геологічних наук Національної академії наук України як суперфіціаром та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерБуд ТМ» як суперфіціарієм.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 27.09.2019 року було укладено Інститутом геологічних наук Національної академії наук України без необхідного обсягу цивільної дієздатності та всупереч інтересам держави, а саме було порушено положення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання вищезазначеного договору недійсним.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої позивач просить суд Накласти арешт на земельну ділянку площею 2,638 га з кадастровим номером 8000000000:79:476:0013 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в місті Київ по вулиці Метрологічна, 7, власником якої є Інститут геологічних наук Національної академії наук України (код ЄДРПОУ: 05417182). Заборонити Інституту геологічних наук Національної академії наук України, ТОВ «ІНТЕРБУД ТМ» та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:476:0013 площею 2,638 га за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 7, власником якої є Інститут геологічних наук Національної академії наук України (код ЄДРПОУ: 05417182). Заборонити Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві здійснювати будь-які реєстраційні та дозвільні дії щодо виконання будівельних робіт на земельній ділянці площею 2,638 га з кадастровим номером 8000000000:79:476:0013 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в місті Київ по вулиці Метрологічна, 7, власником якої є Інститут геологічних наук Національної академії наук України (код ЄДРПОУ: 05417182).

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, зазначає таке.

Господарський процесуальний кодекс України (в редакції з 15 грудня 2017 року) запровадив чимало нових процесуальних інститутів, які покликані удосконалити правове регулювання процесуальних відносин, збалансувати права учасників судового процесу та унеможливити зловживання процесуальними правами. До таких нових категорій належить інститут зустрічного забезпечення.

Законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов`язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати власний спосіб зустрічного забезпечення. Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Згідно з положеннями частин 1, 3 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Таким чином, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення обов`язково повинні міститися у заяві про забезпечення позову на підставі пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України. Водночас питання щодо застосування чи незастосування таких пропозиції щодо зустрічного забезпечення вирішується судом на підставі положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 року становить 2 102 грн. 00 коп.

Таким чином, за подання заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 1051 грн.

У якості доказу сплати судового збору за заяву про забезпечення позову заявник надав копію платіжного доручення № 90742 від 13.03.2020 р. на суму 1051,00 грн.

Проте, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Крім того, згідно з положеннями п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією (п. 24.3 ст. 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Також відповідно до п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р. платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.

Згідно додатку 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 51 зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Однак, копія платіжного доручення № 90742 від 13.03.2020 р. на суму 1051,00 грн. не містить обов`язкових реквізитів, визначених додатком 8 Інструкції, зокрема, відсутні відмітка банку (відбиток печатки (штампа)) та підпис уповноваженої особи банку щодо проведення (списання) грошових коштів з рахунку платника (позивача).

За таких обставин суд вважає, що надана позивачем копія платіжного доручення № 90742 від 13.03.2020 р. не є належним доказом сплати судового збору при зверненні з заявою про забезпечення позову до господарського суду міста Києва.

Натомість, подана заявником заява не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, що внормовано пунктом 6 частини 1 статті 139 ГПК України. Відповідно до даного пункту обов`язковою умовою звернення до суду із заявою про забезпечення позову є в тому числі визначення зустрічного забезпечення заявником. А вирішення питання щодо застосування зустрічного забезпечення це вже прерогатива суду.

Відповідно до частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи, заява позивача про забезпечення позову за формою та змістом не відповідає вимогам частини 1 статті 139 ГПК України, оскільки відсутня пропозиція щодо зустрічного забезпечення, у суду наявні достатні правові підстави задля застосування частини 7 статті 140 ГПК України у сукупності із статтею 139 ГПК України шляхом постановлення ухвали суду про повернення заяви позивачу (заявнику). Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення допущених порушень.

Керуючись ст.ст. 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Повернути без розгляду заяву б/н від 16.03.2020 року Споживчого товариства - Колектив індивідуальних забудовників «Метролог» про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції.

Суддя Данилова М.В.