Рішення № 88490290, 24.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Справа № 160/812/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:головуючого судді Врони О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі – відповідач) в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 24.02.2020 року, просить скасувати постанову про накладення штрафу по виконавчому провадженню ВП 60874965 від 03.01.2020 року.

В обгрунтування позову зазначено, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства та без наявності правових підстав, не обґрунтовано, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», не було зупинено виконавче провадження №60874965 на підставі поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою на підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 року у справі № 160/8991/18 і 03.01.2020 року винесено постанову про накладення штрафу.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2020 року.

23.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому зазначено, що після отримання 17.12.2019 від представника позивача документів з долученою ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 року у справі №160/8991/18, відповідачем було перевірено 18.12.2019 року дані Єдиного реєстру судових рішень і встановлено, що Третім апеляційним адміністративним судом було винесено постанову про залишення апеляційної скарги ПрАТ «Компанія Дніпро» без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду без змін. Відтак, у державного виконавця не було підстав зупиняти виконавче провадження і у зв`язку з невиконанням рішення суду на позивача правомірно було накладено штраф.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Дніпро» (код ЄДРПОУ 02305896) є юридичною особою приватного права, головою правління якого є ОСОБА_1 , який діє на підставі статуту, виконує обов`язки керівника ПрАТ «Компанія «Дніпро».

На підставі виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року по справі № 160/8991/18, приватне акціонерне товариство «Компанія «Дніпро» було зобов`язано зупинити експлуатацію об`єктів - будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, смт. Царичанка, квартал Слави, 8а, будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна,99 Приватного акціонерного товариства «Компанія «Дніпро» до повного усунення порушень.

Зазначений виконавчий лист було видано на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/8991/18 від 14.05.2019 року.

23.09.2019 року ПрАТ «Компанія «Дніпро» звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019 року залишено апеляційну скаргу без руху і надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 року задоволено заяву приватного акціонерного товариства «Компанія «Дніпро» про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження; поновлено приватному акціонерному товариству «Компанія «Дніпро» строк на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №160/8991/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Компанія «Дніпро» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 в адміністративній справі №160/8991/18.

В подальшому 13.12.2019 року державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Абдуллаєвою С.З. було відкрите виконавче провадження ВП № 60874965 з примусового виконання виконавчого листа №160/8991/18, виданого 11.09.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, та направлено вимогу виконавця про виконання потягом 10 робочих днів рішення суду.

17.12.2019 року відповідача представником ПрАТ «Компанія «Дніпро» було повідомлено, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі №160/8991/18 прийнято до розгляду апеляційну скаргу ПрАТ «Компанія «Дніпро» і наразі справа розглядається судом апеляційної інстанції. Копію апеляційної скарги та ухвали суду апеляційної інстанції було долучено до матеріалів виконавчого провадження.

Проте, 03.01.2020 року державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Абдуллаєвою С.З. було винесено постанову про накладення штрафу у ВП №60874965 на посадову особу ОСОБА_1 у розмірі 3400 грн. за невиконання виконавчого листа №160/8991/18, виданого 11.09.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що підставою для зупинення виконавчого провадження є поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ.

Судом встановлено, що виконавчий документ видано за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/8991/18 від 14.05.2019 року, яким:

- застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єктів - будівлі за адресою: Дніпропетровська обл., Царичанський район, смт. Царичанка, квартал Слави, 8а, будівлі за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 99 приватного акціонерного товариства "Компанія "Дніпро" (код ЄДРПОУ 02305896), до повного усунення порушень;

- зобов`язано зупинити експлуатацію об`єктів - будівлі за адресою: Дніпропетровська обл., Царичанський район, смт. Царичанка, квартал Слави, 8а, будівлі за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 99 приватного акціонерного товариства "Компанія "Дніпро" (код ЄДРПОУ 02305896), до повного усунення порушень.

З аналізу наведеного рішення та норм Кодексу адміністративного судочинства України, вказане рішення не підлягає негайному виконанню, відтак примусове виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/8991/18 від 14.05.2019 року може відбуватись лише у випадку набрання таким рішенням законної сили.

Як встановлено вище, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 року задоволено заяву приватного акціонерного товариства «Компанія «Дніпро» про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження; поновлено приватному акціонерному товариству «Компанія «Дніпро» строк на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №160/8991/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Компанія «Дніпро» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 в адміністративній справі №160/8991/18.

Відповідно до ч.2 ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відтак, станом на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №60874965 від 13.12.2019 року та в подальшому встановлення позивачу строку на виконання рішення суду протягом 10 днів, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/8991/18 від 14.05.2019 року не набрало законної сили, про що відповідача було повідомлено, що не заперечується відповідачем, а тому вимоги державного виконавця про виконання рішення, викладені в постанові про відкриття виконавчого провадження, були передчасними.

Стосовно твердження відповідача у відзиві про те, що нею було перевірено 18.12.2019 року Єдиний реєстр судових рішень, з якого державному реєстратору стало відомо про наявність постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року про залишення апеляційної скарги ПрАТ «Компанія Дніпро» без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду без змін, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 160/8991/18 встановлено, що ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року (повний текст і вступна та резолютивна частини) були надіслані до Єдиного реєстру судових рішень 24.12.2019 року після виготовлення повного тексту ухвали.

Після перевірки вказаних ухвал модератором сайту, вони були опубліковані лише 26.12.2019 року.

Тобто, до 26.12.2019 року відповідач не могла жодним чином дізнатись з Єдиного реєстру судових рішень про наявність постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року про залишення апеляційної скарги ПрАТ «Компанія Дніпро» без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що штраф накладається на боржника лише у випадку невиконання без поважних причин боржником рішення суду, проте рішення суду, яке має бути виконано у вказаний строк, повинно бути таким, що набрало законної сили або таким, що звернуто до негайного виконання.

Під час розгляду цієї справи, судом не встановлено, що станом на 13.12.2019 року – винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення позивачу 10-денного строку для виконання рішення суду, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 в адміністративній справі №160/8991/18 відповідало вказаним критеріям, тобто було таким, що набрало законної сили.

Отже, судом встановлено, що оскільки державним виконавцем не було своєчасно винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, у зв`язку з отриманням інформації про відкриття апеляційного провадження на рішення суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №160/8991/18, не було зупинено перебіг строку для виконання рішення суду до набрання ним законної сили, вказане призвело до протиправного накладення штрафу на позивача на підставі постанови від 03.01.2020 року у ВП №60874965.

Відповідно до ч.2 ст. 19 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року "Брумареску проти Румунії").

Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови").

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Принцип правової визначеності у вказаних правовідносинах полягає в тому, що суб`єкт владних повноважень має діяти лише в рамках, наданих йому законодавством повноважень.

Таким чином, порушення процедури вчинення виконавчих дій, призвело до винесення протиправної постанови про накладення штрафу, у зв`язку з чим вказана постанова є такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №166 від 18.02.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 34984509) про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про накладення штрафу по виконавчому провадженню ВП 60874965 від 03.01.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 34984509) судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя О.В. Врона