Рішення № 88485483, 20.03.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

20.03.2020 Єдиний унікальний номер 205/765/20

Єдиний унікальний номер 205/765/20

Провадження № 2/205/978/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права користування, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 31 січня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідачів Виконавчого комітету Новокодацької районної у місті Дніпрі ради та Дніпровської міської ради про визнання права користування, визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 5 лютого 2020 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п. 2 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 24 лютого 2020 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2020 року позов було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2020 року позовні вимоги в частині вимог про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії було залишено без розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2020 року з числа співвідповідачів було виключено Виконавчий комітет Новокодацької районної у місті Дніпрі ради.

Позивач у своєму позові посилався на те, що на підставі ордера № 43 від 11 жовтня 1963 року ОСОБА_2 та його родині у складі дружини ОСОБА_3 , сина ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_4 було надано квартиру АДРЕСА_1 . Розпорядженням виконкому Дніпропетровської міськради № 477-р від 25 травня 2004 року номер будинку було змінено з «31» на «10». 22 липня 1978 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , яку було зареєстровано за вказаною адресою квартири. 17 липня 1980 року ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 були зняті з реєстрації за адресою квартири. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 – син ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12 грудня 1987 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_6 , якою було змінено прізвище на ОСОБА_7 . 29 березня 1988 року позивач був зареєстрований за адресою квартири. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_8 , який цього ж дня також був зареєстрований в квартирі. Спільне життя між позивачем та ОСОБА_9 не склалося, тому ОСОБА_9 разом з сином ІНФОРМАЦІЯ_5 року знялися з реєстраційного обліку та переїхали до іншого місця проживання. З часу реєстрації у спірній квартирі позивач проживає в ній, здійснює поточний ремонт, доглядає за квартирою, сплачує комунальні платежі, хоча особові рахунки за теперішнього часу оформлені на ім`я ОСОБА_2 . На теперішній час позивач має намір приватизувати квартиру, з метою зміни договору найму житлового приміщення він звернувся до виконкому Новокодацької районної у місті Дніпрі ради з відповідною заявою, але йому було відмовлено з посиланням на те, що він не є членом сім`ї ОСОБА_2 . Позивач у своєму позові просив суд визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_2 з 29 березня 1988 року. У своїй заві до суду позивач справу просив розглянути за його відсутності, ухваливши рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Дніпровська міськрада у своєму відзиві на позов позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивачем не було додано до позову письмову згоду всіх членів сім`ї наймача на його користування спірною квартирою; відсутні докази ведення спільного господарства з ОСОБА_2 ; позивачем не вказано, яким чином міськрада порушила, не визнала або оспорила права позивача; до заяви про зміну договору найму житлового приміщення позивачем не було додано такий договір. З урахуванням зазначених обставин, просила у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі ордера № 43 від 11 жовтня 1963 року ОСОБА_2 та його родині у складі дружини ОСОБА_3 , сина ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_4 було надано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Розпорядженням виконкому Дніпропетровської міськради № 477-р від 25 травня 2004 року номер будинку було змінено з «31» на «10».

22 липня 1978 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 5), яку було зареєстровано за вказаною адресою квартири.

17 липня 1980 року ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 були зняті з реєстрації за адресою квартири (а.с. 6).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 – син ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 9).

12 грудня 1987 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_6 , якою було змінено прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 10).

29 березня 1988 року позивач був зареєстрований за адресою квартири (а.с. 6).

Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_8 (а.с. 11), який цього ж дня також був зареєстрований в квартирі (а.с. 6).

Спільне життя між позивачем та ОСОБА_9 не склалося, шлюб між ними було розірвано 6 квітня 1994 року (а.с. 12), а 14 листопада 2005 року ОСОБА_9 разом з сином знялися з реєстраційного обліку та переїхали до іншого місця проживання (а.с. 6).

З часу реєстрації у спірній квартирі позивач проживає в ній, здійснює поточний ремонт, доглядає за квартирою, сплачує комунальні платежі, хоча особові рахунки за теперішнього часу оформлені на ім`я ОСОБА_2 .

На теперішній час позивач має намір приватизувати квартиру, з метою зміни договору найму житлового приміщення він звернувся до виконкому Новокодацької районної у місті Дніпрі ради з відповідною заявою, але йому було відмовлено з посиланням на те, що він не є членом сім`ї ОСОБА_2 (а.с. 13).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім`ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Як зазначалося вище, позивач в спірній квартирі проживає тривалий час та зареєстрований за її адресою з 29 березня 1988 року, заселився в квартиру після смерті головного квартиронаймача та його сина, дружина та донька ОСОБА_2 самостійно знялися з реєстраційного обліку ще до реєстрації позивача у вказаній квартирі, ОСОБА_3 згодом також померла. За таких обставин, позивач позбавлений можливості отримати згоду головного квартиронаймача чи членів його сім`ї на зміну договору найму житлового приміщення. Разом з тим, ОСОБА_1 більше тридцяти років проживає в квартирі, утримує її, займається поточним ремонтом, сплачує комунальні послуги, тобто постійно користується нею та підтримує її у належному та придатному для життя стані, за таких обставин, суд вважає можливим визнати за позивачем право користування квартирою АДРЕСА_2 з 29 березня 1988 року.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп (а.с. 25), який підлягає віднесенню за рахунок позивача, оскільки відповідач є бюджетною установою і його кошторисом не передбачено компенсування судових витрат позивачам по справах, що розглядаються судом.

На підставі викладеного, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 61, ст. 103, ч. 1 ст. 106 ЖК України, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) право користування квартирою АДРЕСА_2 з 29 березня 1988 року.

Судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп віднести за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: