Рішення № 88485276, 30.03.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4914/16-ц

Провадж. 2/202/62/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 березня 2020 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Бєльченко Л.А.

при секретарі - Нетеса Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області , про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 червня 2016 року по 29 серпня 2016 року у сумі 16 988,85 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18 серпня 2014 року відповідачем був виданий наказ про її звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору з 31 серпня 2014 року. При звільненні відповідач не здійснив з нею повного розрахунку, а саме, відповідачем не сплачена заробітна плата за липень-серпень 2013 року в розмірі 328 грн. 30 коп., що підтверджується рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року. Також відповідачем не виплачена сума моральної шкоди у розмірі 3000 грн., яка була присуджена їй, позивачеві, за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року. Тому, посилаючись на положення ст. 117 КЗпП України, позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, виходячи з розміру її середньоденного заробітку 298 грн. 05 коп., встановленого рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року, помножену на 57 робочих днів, за період з 07 червня 2016 року по 29 серпня 2016 року включно, що складає 16 988,85 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на її користь середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільнені з 07 червня 2016 року по 29 серпня 2016 року включно у розмірі 1500 грн., в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про судові витрати (а.с.110- 113 т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року вказане рішення суду залишено без змін (а.с. 180,181 т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.03.2017 року касаційна скарга ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» відхилена, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2016 року і ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року залишені без змін (а.с.217,218 т.1).

Постановою Верховного Суду України від 08.11.2017 року скасовані вищевказані рішення судів, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.263-265 т.1).

У судові засідання позивач з лютого 2019 року не з`являється, направляючи на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Іззетов проти України», «Паскал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України» суду потрібно дотримуватися розумного строку для судового провадження.

Враховуючи, що справа тривалий час знаходиться на розгляді в суді, позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи в іншому складі суду надавала пояснення по суті позовних вимог, матеріали справи містять додаткові пояснення позивача з приводу позовних вимог, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву з проханням розглядати справу без участі представника ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», врахувавши заперечення на позов, що містяться в матеріалах справи.

З наданих представником ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» пояснень на а.с. 112 т.2 вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, вказуючи, що вини роботодавця в невиплаті на користь позивача суми ненарахованої заробітної плати за липень-серпень 2013 року в розмірі 328,30 грн. немає, оскільки ОСОБА_1 з 14.12.2015 року не отримувала виконавчий лист по справі № 202/10323/14 на суму 328,30 грн. та не пред`являла його до виконання, а відповідач у добровільному порядку не може виконати рішення, оскільки порядок виконання рішень судів, який встановлений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», такої можливості відповідачеві не надає. Крім того, представник відповідача посилається на те, що позивач мала право на отримання середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку з 14.12.2015 року, а звернулась до суду з цим позовом лише у серпні 2016 року, пропустивши строк звернення до суду, не пояснивши поважність причин його пропуску.

Також відповідач просив врахувати те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року змінено рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, котрим стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2013 року по 14 серпня 2014 року в розмірі 71 532, грн., невиплачену допомогу на оздоровлення за 2014 рік у сумі 2 914 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10 315, 07 грн., недоплачену заробітну плату за період з 15 по 31 серпня 2014 року за десять робочих днів у сумі 502,09 грн., а всього стягнуто 86 103,01 грн., і ця сума перерахована на картку позивача. За результатами апеляційного перегляду цього рішення сума, стягнута на користь позивача, становила 82 175,64 грн., тобто ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_1 була здійснена переплата в розмірі 3 753,85 грн.

З огляду на зазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву з проханням відкласти розгляд справи.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Державним закладом «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», працюючи доцентом кафедри фтизіатрії.

Наказом № 576-о від 18 серпня 2014 року її було звільнено з 31 серпня 2014 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Згідно розрахункового листа за 10 відпрацьованих днів у серпні 2014 року ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата в розмірі 1 740 грн. 55 коп., виходячи з розміру посадового окладу 2 377 грн.

Разом з тим, наказ ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» № 409-о від 06 червня 2013 року, яким ОСОБА_1 було встановлено оклад в розмірі 2 377 грн., рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року визнаний незаконним. Вказаним рішенням встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 повинна розраховуватися, виходячи з окладу в розмірі 2869 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року визначено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 298 грн. 05 коп. (а.с.51-59 т.1).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року на користь ОСОБА_1 з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» стягнуто 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.70-72 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року стягнуто з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 ненараховану заробітну плату за липень - серпень 2013 року у розмірі 328 грн. 30 коп. (а.с.64-69 т.1).

Позивач неодноразово зверталась з позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.. 117 КЗпП України.

Так, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.09.2013 року по 14.08.2014 року в розмірі 71532 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 38150 грн. (а.с.12-19 т.1). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.03.2015 року по 29.04.2015 року в розмірі 11922 грн. 40 коп. (а.с.20-24 т.1). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2015 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2015 року, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 30.04.2015 року по 12.06.2015 року в розмірі 8 643 грн. 45 коп. (а.с.25-35 т.1). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.07.2015 року по 06.10.2015 року в розмірі 20 565 грн. 45 коп. (а.с.38-44 т.1). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.08.2016 року, з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2 000 грн. за період з 07.10.2015 року по 30.12.2015 року (а.с.46-48 т.1). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року, з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 900 грн. за період з 31 грудня 2015 року по 06 квітня 2016 року (а.с.49-50,101-104 т.1). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 11 922 грн. за період з 07.04.2016 року по 06.06.2016 року (а.с.4-7 т.1). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2016 року стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 1 500 грн. за період з 07 червня по 29 серпня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум – спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2015 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2013 року на 14 серпня 2014 року в розмірі 71 532, грн.., невиплачену допомогу на оздоровлення за 2014 рік у сумі 2 914 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10 315, 07 грн., недоплачену заробітну плату за період з 15 по 31 серпня 2014 року за десять робочих днів у сумі 502,09 грн., а всього стягнуто 86 103,01 грн. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині стягнення допомоги на оздоровлення за 2014 рік у сумі 2 914 грн. та недоплачених платежів із заробітної плати за червень 2013 року. Стягнуто з ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 не нараховану заробітну плату за липень – серпень 2013 року в розмірі 328,30 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Тобто загальна сума стягнення на користь ОСОБА_1 за результатами апеляційного розгляду становила 82 175,64 грн.

Із довідки № 139 від 27.02.2015 року і виписки про рух коштів за картковим рахунком на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що містяться в матеріалах оглянутої судом цивільної справи № 202/1046/17, вбачається, що 12.06.2015 року на вказаний картковий рахунок перераховано грошові кошти у розмірі 86 103,01 грн. на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2015 року.

Таким чином, сума коштів, стягнута рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2015 року на користь ОСОБА_1 , перерахована на картковий рахунок останньої, є більшою ніж сума стягнення за результатами перегляду цього рішення Апеляційним судом Дніпропетровської області, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем не виконано рішення апеляційного суду в частині стягнення 328,30 грн. від 14.12.2015 року і рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2015 року про стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн., оскільки виконанням рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2015 року поглинуто виконання рішень від 14.12.2015 року і від 03.11.2015 року.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачем пропущений встановлений частиною першою ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з даними позовними вимогами, оскільки є самостійні підстави для відмови позивачеві у позові.

З огляду на встановлене, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають прав згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають оплаті судовим збором у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при подачі позову судовий збір не сплачувала, тому, відмовляючи позивачеві у задоволенні позову, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує з останньої судовий збір у розмірі 551,20 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 4,5,10,12,13,81,259-263,265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.А. Бєльченко