Постанова № 8848025, 20.03.2009, Київський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-56/09 (2-а-125/08)

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2009 року 10:13 м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко

СВ., при секретарі: Зінов'євій А.С.,

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Фортуненко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню

соціальних виплат про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги

до 5 травня, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення в Київській області про зобов'язання виплатити на його користь щорічну разову допомогу до 5 травня за 2008 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому було виплачено не в повному обсязі щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, чим порушено" приписи Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.

На думку позивача, сума недоплати, яка утворилась за 2008 р. внаслідок неправомірних дій відповідача, повинна бути йому відшкодована відповідачем у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи за клопотанням представника позивача було здійснено заміну первинного відповідача належним - Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Одночасно представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3017, 00 грн.

Відповідач позов не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову, в яких, зокрема, вказує на відсутність законних підстав для проведення перерахунку сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та зазначає, що у разі, якщо застосування пільг.

компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь - яким іншим законом, крім Закону України «Про Державний бюджет України».

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем документи та письмові заперечення відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З'ясовуючи питання про належного відповідача, суд виходить з положень статті 17і Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою обов'язок здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги покладено на" органи праці та соціального захисту населення.

Судом встановлено, що органом праці та соціального захисту населення, який повинен здійснювати виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги на користь позивача - є Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 року №147, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.06.2006 року за №683/12557 з метою впорядкування діяльності установ системи Мінпраці щодо нарахування та здійснення соціальних виплат затверджено Типове положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Розпорядженням Київської міської адміністрації від 27.01.2007 року затверджено Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відповідно до підпунктів 3.2 та 3.3. якого до компетенції цієї установи належить підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної .допомоги, інших грошових виплат.

Головне управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є органом, якому підпорядковується Київський міський центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат, і здійснює, зокрема, функції з організації роботи зі створення системи адресної соціальної допомоги та контролю за дотриманням законодавства з питань соціальних виплат.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат і Головне управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є суб'єктами владних повноважень, які підпорядковуються Міністерству праці та соціальної політики України у питаннях реалізації державної функції з виплати соціальної допомоги, утворюючи у такий спосіб єдину ієрархічну побудовану систему органів державної влади з питань реалізації державної політики у сфері праці та соціального захисту населення. Кожен з наведених органів не має власного юридичного інтересу у відносинах з громадянами, а реалізує єдину державну політику і представляє державу у спірних правовідносинах. Фінансування витрат з виплати соціальної допомоги також здійснюється з єдиного джерела - Державного бюджету України. Фактично, звертаючись до місцевого органу праці та соціального захисту населення, громадянин вступає у відносини з усією системою органів праці та соціального захисту, які представляють у цих відносинах державу, тож найнижчий орган державної влади розглядається судом як належний відповідач.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем у цій справі є Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_3 є інвалідом III групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 10 січня 2008 року Управлінням праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації (а.с. 3).

Згідно із положеннями статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 17-1 названого Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Цією ж статтею встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу здійснена часткова виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі, передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( підпункт «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону), тобто у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини шостої резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України, рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Дії відповідача суперечать нормам Конституції України про визнання України соціальною державою. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної разової грошової допомоги будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання інвалідам певних гарантій, а саме забезпечення їх щорічною разовою грошовою допомогою, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України та не здійснено перерахунок щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2008 рік до 30 вересня відповідного року. А тому суд погоджується з позицією позивача щодо порушення його прав на отримання грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

У 2008 році розмір мінімальної пенсії за віком був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107-VI становив 481 грн. 00 коп.

Суд вважає, що застереження, наведене в частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1V відносно використання мінімального розміру пенсії за віком лише для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування цієї величини для обчислення розміру щорічної державної соціальної допомоги, що виплачується ветеранам війни відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у цих" правовідносинах використовується як коефіцієнт для визначення розміру вказаної допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за 2008 рік була виплачена щорічна разова грошова допомога у розмірі 350, 00 грн.

Таким чином, за 2008 рік позивачу до Дня Перемоги мала бути виплачена щорічна разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, що складає 3 017 грн. 00 коп.

Згідно із статтями 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. При цьому обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов ОСОБА_3 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, - задовольнити.

2. 2. Стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ідентифікаційний код 22886300, місцезнаходження - 03165, місто Київ, просп. Комарова, буд. 7) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації - АДРЕСА_1) недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у сумі 3017 (три тисячі сімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.