Постанова № 8847950, 10.04.2009, Київський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-2694/09

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2009 року 9:28 м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Байрак - Рудій Д.М.,

за участю представника позивача: Гармаш В.В.

представника відповідача: Руденко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської

області до Казенного заводу порошкової металургії

про стягнення заборгованості по збору на відшкодування фактичних

витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Казенного заводу порошкової металургії заборгованості у сумі 194 972 грн. 31 коп., у тому числі по збору на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 1 - у сумі 101 090 грн. 96 коп. та по списку № 2 - у сумі 93 881 грн. 35 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області по збору на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Так, за 2008 рік у відповідача, як страхувальника, виникла заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області у сумі 194 972 грн. 31 коп., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до п. „а" - „з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначена сума відповідачем сплачена не була, що призводить до неможливості виплати пенсій з Пенсійного фонду України. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 194 972 грн. 31 коп.

Відповідач надіслав до суду відзив на адміністративний позов від 29.01.2009 № 12-126, в якому визнав позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 194 972 грн. 31 коп., у тому числі по збору на відшкодування фактичних витрат на

виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 1 - у сумі 101 090 грн. 96 коп. та по списку № 2 - у сумі 93 881 грн. 35 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на визнанні позову.

Суд у судовому засіданні пояснив представнику відповідача наслідки визнання адміністративного позову та переконався, що відповідач і надалі наполягає на визнанні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (надалі - Закон України № 400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00186192, є платником страхових внесків та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області з 19.03.1991, що підтверджується відомостями, наведеними в облікових картках.

Таким чином, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розумінні Закону України № 400/97-ВР.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХП (надалі - Закон України № 1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився і з набранням чинності з 1 січня 2004 року Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.06.2003 року № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV).

Так, приписами частини другої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-ХІІ.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Крім цього, відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини другої розділу XV «Прикінцеві положення» зазначеного Закону України, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом України № 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Зазначена норма встановила порядок відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий) та джерела їх виплати.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Тобто, грошові кошти, які сплачуються суб'єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "а"-"з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, є страховими внесками, в розумінні Закону України № 1058- IV.

Як платник страхових внесків відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області за № 03010031.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (надалі -Інструкція).

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як свідчать наявні матеріали справи, а саме - розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за списком № 1, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058- IV, розмір фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 101 090 грн. 96 коп.

Розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058- IV за списком № 2, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить 93 881 грн. 35 коп.

Таким чином, загальна сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем складає 194 972 грн. 31 коп.

Доказів щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснених позивачем відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, судом встановлено, що на день подання адміністративного позову у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та за списком № 2 в розмірі 194 972 грн. 31 коп.

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області підтверджується матеріалами справи, зокрема, відомостями облікових карток, доказами призначення і виплати пенсій певним особам.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач у судовому засіданні проти наявності зазначеної заборгованості не заперечував та визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову .відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї - небудь права, свободи або інтереси.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суми заборгованості до державного бюджету у сумі 194 972 грн. 31 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та позов визнав; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 136, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з Казенного заводу порошкової металургії (р/р 26001305340007 у філії „Відділення Промінвестбанку" в м. Бровари, Київської області, МФО 321433, код 00186192, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області (р/р 256033011028, МФО 322669, код 20577500 у Головному управлінні Ощадного банку України по м. Києву та Київській області, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 11) суму заборгованості по збору на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 194 972(сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 31 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.