Вирок № 88471886, 30.03.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/16131/16к

Провадження № 1-кп/263/37/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: судді Папаценко П.І., при секретарях Масюк М.С., Шеремети А.С., Чапни А.К., Диміч Т.М., Коваленко В.В., Шамбелан К.О., Кирилюк В.В., Момот А.М., за участю прокурорів Пилипенко Д.В., Левченко А.В., Танаджі В.Г., Сухорученко М.В., Севальникова Д.В., захисника Оснач Л.О., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її спадкоємця - потерпілого ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201605077000399458 від 2.11.2016 року та №12017050770000871 від 17.03.2017 року, відносно :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполя Донецької області, громадянина України, з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , не одруженого, із середньою освітою, в силу ст.89 не судимого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час у іншому кримінальному провадженні відносно нього обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор»,

що обвинувачується за ч.1 ст.185, ч.1 ст.286 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

01 листопада 2016 року близько 17 години ОСОБА_4 умисно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу зі столу, розташованому у дальньому куті зали, таємно викрав майно яке належить ОСОБА_2 , а саме телевізор «Вravis», вартістю 3600 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.

Він же, 16 березня 2017 року о 18 годині 04 хвилини, керуючи справним автомобілем марки ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , здійснюючи рух по пр.Миру зі сторони вул.Леваневського в районі перехрестя з пр.Будівельників у Центральному районі м.Маріуполя, діючи у порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, який передбачає:

«12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

будучи неуважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїзну частину пр.Миру зліва направо відносно руху транспортного засобу.

У результаті дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основи V плюснової кістки лівої стопи, гематоми лівої стопи, садна лівої кісточки, гематоми лівої молочної залози, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад двадцяти один день.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не визнав себе винним у вчиненні інкримінованих правопорушень за ч.1 ст.185, ч.1 ст.286 КК України та позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 в установі охорони здоров`я. В листопаді 2016 року він прийшов за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_2 , щоб забрати речі - одежу ОСОБА_1 , внучки потерпілою, з якою проживав та яка померла. Одежу останньої, що залишились, він вирішив роздати сусідам. Коли зайшов у будинок там знаходились ОСОБА_2 та сусідка ОСОБА_6 . Він забрав одежу ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_2 сама віддала йому телевізор «Вravis», який стояв в залі. Коли він проживав з ОСОБА_1 у ОСОБА_2 у них були спільні гроші. Телевізор він разом з ОСОБА_1 купив, можна сказати купили навпіл з ОСОБА_2 . Телевізор він заклав у Ломбард, так як змушений був повернути гроші. У потерпілої був плохий зір, вона телевізор не гляділа, користувалися їм ОСОБА_1 та він.

В березні 2017 року він працював водієм служби таксі, виконуючи заказ, їхав по пр.Миру, під`їжджав до перехрестя з пр.Будівельників в м.Маріуполі. На дорогу вибігла жінка на червоний сигнал світлофора для пішохода, її побачив в останній момент, його осліпив зустрічний автомобіль, який здійснював поворот ліворуч на пр.Будівельників. На перехрестя він виїхав на зелений сигнал світлофора, рухався по середній полосі руху. Його автомобіль збив жінку лівим крилом, після зіткнення він викликав швидку допомогу. Потерпілій ОСОБА_1 він ніякої шкоди не відшкодовував, на наступний день приїздив до неї у лікарню.

Незважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо заперечення своєї вини, суд вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо належних, допустимих та безсумнівно переконливих доказів, що підтверджують винність обвинуваченого у вчинені злочинів поза розумним сумнівом, в обсязі обвинувачення, який суд вважає доведеним.

По епізоду крадіжки майна у потерпілої ОСОБА_2 :

Показами потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка неодноразово в судових засіданнях під присягою надавала свідчення, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненому злочині, пов`язаного із крадіжкою у неї телевізора. Зокрема пояснила, що в будинку АДРЕСА_2 вона проживала разом з онукою ОСОБА_8 . Обвинувачений ОСОБА_4 роки три дружив з онукою, залишався з нею ночувати. З онукою, яка працювала кондуктором, у них був спільний бюджет, гроші зберігали в серванті. Нею за особисті кошти від паю був придбаний телевізор. У придбанні телевізора онука та ОСОБА_4 участі не приймали. Гроші на придбання телевізора вона дала ОСОБА_10 , який і купив телевізор за 3600 грн. Стояв телевізор на тумбочці в зальній кімнаті. Після смерті онуки у серпні 2016 року вона була проти щоб у будинок приходив ОСОБА_4 . На початку листопада 2016 року ОСОБА_4 у будинок впустила ОСОБА_6 , яка допомагала їй та проживала з нею, хоча вона заборонила їй впускати обвинуваченого. ОСОБА_4 ходив по кімнатах, після того, як він пішов, вона виявила крадіжку телевізора, про що повідомила до поліції. Допускає, що ОСОБА_4 міг через решітку на вікні передати телевізор спільнику, але це тільки її припущення. Про крадіжку вона зразу повідомила до поліції, на теперішній час вимагає, щоб ОСОБА_4 повернув їй гроші за телевізор.

Під час судового розгляду у кримінальному провадженні, згідно актового запису про смерть №743 від 27.03.2019 року, потерпіла ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 87 років. /т.3, а.п.103-104/

Згідно повідомлень Першої маріупольської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Одерій А.С., Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), в провадженні мається спадкова справа 42/2019 до майна померлої ОСОБА_2 , спадкоємцем за заповітом до майна померлої є ОСОБА_3 . /т.3, а.п.180-182,197/

За ухвалою суду від 14.11.2019 року ОСОБА_3 у кримінальному провадженні визнано потерпілим.

Показами потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який засвідчив, що ОСОБА_2 його тітка, проживала вона разом з його племінницею ОСОБА_1 . За життя тітка говорила, що була крадіжка, у неї вкрали телевізор, хто вкрав він не знає. На теперішній особисто претензій не має.

Показами свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні, який пояснив, що рік тому раніше невідомий ОСОБА_4 , не торгуючись, під вечір заклав в Ломбард, розташований по вул. Гагаріна, 2 в м.Маріуполі телевізор «Вravis» чорного кольору, без документів, без права викупу. Його особу було встановлено за паспортом, за телевізор він отримав гроші біля 1500 грн., в подальшому телевізор був реалізований, поліція його не вилучала. ОСОБА_4 не казав звідки він у нього, телевізор був у робочому стані, його вартість встановив представник Ломбарду . У договорі ОСОБА_4 розписався, йому видали фіскальний чек. Ознайомившись в судовому засіданні з копією договору про надання фінансового кредиту та заст №ДОН0540005828 від 1.11.2016 року, з анкетними даними ОСОБА_4 , даними його паспорту зазначеними в договорі та копією паспорту ОСОБА_4 свідок зазначив, що саме ОСОБА_4 заклав до ломбарду телевізор марки «Вravis», серійний номер G917A5QM5RP249394, оскільки вказаний договір складався за його участі та він за паспортом встановив особу ОСОБА_4 .

Показами свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого знає, але особисто з ним не знайомий, потерпілу ОСОБА_2 знає з 2016 року, він у неї лікувався, за її зверненням купував їй продукти харчування. Крім того у лютому 2016 році вона попросила його купити їй телевізор, на придбання якого дала 3600 грн., за її словами гроші вона зібрала за паї. В магазині ОБІ по пр.Миру в м.Маріуполі він купив за 3600 грн. телевізор «Вravis», який привіз за місцем проживання ОСОБА_2 , підключив його та встановив на тумбочці в зальній кімнаті. Разом з телевізором він передав потерпілій товарний чек, гарантійний талон. Після смерті онуки потерпілої він дізнався від ОСОБА_2 , що телевізор у неї вкрав ОСОБА_4 . В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 ознайомившись з гарантійним талоном на телевізор марки «Вravis», серійний номер G917A5QM5RP249394 заявив, що саме цей гарантійний талон був виданий до телевізора, купленого ним для ОСОБА_2 і переданий останній разом з телевізором, в цьому гарантійному талоні мається прізвища його, ОСОБА_2 та особисто його підпис.

Винуватість ОСОБА_4 за цим епізодом також, підтверджується письмовими доказами:

- рапортом чергового Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, за яким 1.11.2016 року о 19 годині 45 хвилин до чергової частини від оператора «102» надійшло повідомлення про звернення ОСОБА_2 , яка повідомила, що близько 20 хвилин тому виявила крадіжку телевізора, у вчиненому підозрює знайомого її онуки. /т.1, а.п.43/;

- заявою ОСОБА_2 , адресованою начальнику Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.ст.383,384 КК України просила притягнути до кримінальної відповідальності чоловіка на ім`я ОСОБА_4 , який 1.11.2016 року у вечірній час, шляхом вільного доступу вкрав у неї телевізор, спричинивши шкоду на суму 3600 грн. /т.1, а.п.44/;

- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12016050770003994, відповідно до якого за заявою ОСОБА_2 відомості про кримінальне правопорушення передбачене ст. 185 ч. 1 КК України внесені до ЄРДР 02.11.2016 року о 11 годині 06 хвилин. /т.1, а.п.42/;

- протоколом огляду місця події від 01.11.2016 року, з фототаблицею до нього, яким встановлено місце крадіжки телевізора «Вravis», що стояв на тумбі в залі будинку АДРЕСА_2 . Зі слів господарки будинку ОСОБА_2 телевізор вкрав чоловік на ім`я ОСОБА_4 . /т.1, а.п.120-122/;

- протоколом огляду місця події від 26.11.2016 року, за яким ОСОБА_2 у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , надала слідчому поліції документ на вкрадений ОСОБА_4 телевізор, а саме: оригінал гарантійного талону, на якому у верхній частині мається дата його придбання 12.02.2016 року, назва, марка телевізора «Вravis», серійний номер G917A5QM5RP249394, дата виготовлення 15.10.2015 року, вартість 3600 грн. У нижній частині гарантійного талону мається прізвище, підпис відповідальної особи, печатка ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», в графі: Підпис покупця зазначені прізвища: ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та підпис напроти ОСОБА_10 /т.1, а.п.47-49,51/;

- відповіддю директора ПТ «ДОНКРЕДИТ» за вихідним №6085 від 29.11.2016 року на запит слідчого поліції та наданою копією договору про надання фінансового кредиту та заст №ДОН0540005828 від 1.11.2016 року, за якими кредитодавець (заставодержатель) - ПОВНЕ ТОВАРИСТВО «ЛОМБАРД ДОНКРЕДИТ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ «ІНТЕР-РІЕЛТІ» І КОМПАНІЯ» в особі ОСОБА_13 та позичальник (заставодавець) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий Жовтневим РВ в м.Маріуполі ГУДМС України в Донецькій області, 25.01.2016 року, уклали вказаний договір. За умовами договору ОСОБА_4

передав у заставу без права викупу телевізор марки «Вravis», серійний номер G917A5QM5RP249394 та отримав кредит у розмірі 1485 грн. /т.1, а.п.52-54/;

Що стосується розбіжностей в моделі телевізора «Вravis», пов`язаної в описці відносно однієї цифри, зазначеної в гарантійному талоні та в договорі про надання фінансового кредиту, на яку звернув увагу захисник, суд зазначає, що ні сторона захисту, ні сторона обвинувачення не ставлять під сумнів, що у даному випадку, мова йде про один і той телевізор, отже предмет крадіжки є один, оскільки він має один серійний номер G917A5QM5RP249394 , тобто індивідуальний, що не впливає на склад кримінального правопорушення.

- копією паспорту НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідкою про його ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. /т.1, а.п.28,87-88/;

- протоколом слідчого експерименту від 30.11.2016 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , з фото-таблицею до нього, яка у присутності понятих, знаходячись за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_2 , розповіла та продемонструвала обставини за яких ОСОБА_4 вкрав у неї телевізор. 1.11.2016 року ОСОБА_4 прийшов до неї додому, двері йому відчинила ОСОБА_6 , яка знаходилась у неї. Він збирався забрати деякі носильні речі її онуки, щоб їх роздати, проти цього вона не заперечувала. ОСОБА_4 пройшов до зали, вона в цей час знаходилась у кімнаті, яка розташована перед входом до зали, а ОСОБА_6 знаходилась на кухні. Після того, як ОСОБА_4 пішов із будинку, вона зразу виявила крадіжку її телевізора, який стояв на столику в лівому дальньому куті зали. Вважає, що ОСОБА_4 міг винести телевізор із будинку у пакеті, або через вікно у залі, але як це він зробив вона не бачила. /т.1, а.п.56-62/;

- протоколом слідчого експерименту від 30.11.2016 року за участю свідка ОСОБА_6 з фото-таблицею до нього, яка у присутності понятих, знаходячись на подвір`ї та у будинку АДРЕСА_2 , розповіла та продемонструвала обставини за яких 1.11.2016 року через калитку впустила ОСОБА_4 на подвір`ї, а потім через вхідні двері він ввійшов до будинку де приблизно 15 хвилин знаходився у залі. Вона вказала на кухню де в цей час знаходилась сама та на кімнату в якій знаходилась ОСОБА_2 . Коли ОСОБА_4 виходив із будинку в руках він тримав поліетиленовий пакет, після його уходу виявила крадіжку телевізора, який знаходився в залі на столу. Він міг винести телевізор, як у пакеті так і через вікно у залі. /т.1, а.п.63-70/;

Що стосується слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 , яку прокурором в ході судового розгляду не було забезпечено для допиту в якості свідка та яка знаходиться на обліку у лікаря-психіатра, то це не є підставою для визнання цього протоколу неналежним чи недопустимим доказом, оскільки обставини встановлені за наслідками слідчого експерименту не знаходяться в протиріччі з іншими доказами, навпаки доповнюють один одного.

- протоколом слідчого експерименту від 1.12.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 з відеозйомкою до нього, який у присутності понятих, за участю захисника дав згоду на його проведення. Він особисто продемонстрував обставини за яких 1.11.2016 року приблизно о 17 годині прийшов до будинку АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_2 , з якою він раніше домовився, що прийде забере носильні речі її покійної онуки. На його дзвінок калитку подвір`я відкрила ОСОБА_6 сусідка ОСОБА_2 , яка часто приходила, навіщала останню. Він зайшов до будинку, за столом на кухні разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 пив чай, потім сам пройшов до зали де на дивані знаходились речі покійної, які став збирати у чорний, непрозорий пакет. Далі в залі вказав на стіл, на якому знаходився телевізор «Вravis» чорного кольору, який вирішив вкрасти. Цей телевізор сховав під пакет з речами та таким чином вийшов із будинку, при цьому ніхто із присутніх нічого не помітив. В подальшому телевізор заклав у Ломбард, отримані гроші витратив на власні потреби. Відносно протоколу, складеного за результатами проведеного слідчого експерименту зауважень та доповнень від учасників його проведення не надійшло. Переглянута в судовому засіданні відеозйомка фіксації слідчого експерименту підтвердила правильність обставин зазначених слідчим в протоколі проведення слідчого експерименту. /т.1, а.п.78-81,101/

По епізоду порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження:

Показами потерпілої ОСОБА_1 , яка в судових засіданнях пояснила, що працює вчителем у школі. 16.03.2017 року у неї було сім уроків, потім навчання з дівчиною на дому, відвозила роботи учнів на конкурс, тому додому поверталася дуже втомленою, погано себе почувала, враховуючи, що вона є гіпертоніком. Біля 18 години на перехресті пр.Будівельників та пр.Миру в м.Маріуполі, як пішохід переходила пр.Миру, для пішоходів горів зелений сигнал світлофору, автомобілі зупинилися пропустили її. Так вона пройшла три полоси руху, йшла швидко, як могла, коли дійшла «острівця безпеки» зелений сигнал світлофору став миготіти, загорівся для пішоходів миготливий червоний сигнал світлофору, глянувши направо помітила машину, яка стояла, інші машини були в далеку. Вирішили, що встигне перейти інші три полоси руху, коли перейшла першу полосу руху, водій транспортного засобу пропустив її і вже коли знаходилась на другій полосі відчула удар автомобіля справа. Як приближався до неї автомобіль, керований ОСОБА_4 не бачила, було враження, що автомобіль її об`їжджав, але він не сигналив, не гальмував. У той час було темно, вуличне освітлення не горіло, було сухо, прохолодно, не було дощу, туману. Від удару вона впала на ліве плече, свідомість не втрачала, підійшли люди стали з`ясовувати, що з нею. Серед них була п`яна дівчина, як пізніше з`ясувалось, пасажирка ОСОБА_4 , яка наполегливо питала у неї, що болить. З такими ж питаннями підійшов і ОСОБА_4 , їм вона відповіла, що у неї все болить. Під`їхав її син, поліція, швидка допомога, її відвезли до лікарні. На наступний день до лікарні приїздив ОСОБА_4 з пасажиркою, довели її до істерики, вимагали щоб вона підписала якісь документи. За таку поведінку їх вигнали із палати. Тривалий час вона знаходилась на лікуванні, ніякої шкоди ОСОБА_4 їй не відшкодував, останній пояснював їй, що він має хвору дитину, вона його «розвела» на гроші, так як пом`яла двері та розбила дзеркало. На ці звинувачення, вона відповіла ОСОБА_4 , що про все вони будуть розмовляти у суді. Як пішохід вона порушила ПДР України, за що була притягнута до адміністративної відповідальності, але ОСОБА_4 нічого не заважало помітити її та завчасно прийняти заходи щодо уникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Показами свідка ОСОБА_19 , за якими в судовому засіданні засвідчила наступне. До дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.03.2017 року в період часу з 17 години до 19 години, на перехресті доріг біля магазину 1000 дрібниць в м.Маріуполі вона не була знайома з обвинуваченим, потерпілою. На час аварії була темна пора доби, чи було освітлення не може сказати, дощу не було. Потерпіла переходила дорогу на червоне світло світлофору, цього вона не заперечувала, тому заявила, що претензій до водія вона не має. Автомобіль таксі марки Деу сірого кольору мабуть рухався по середній полосі руху та під час удару лівою стороною автомобіля у пішохода він пригальмував. Після аварії водій автомобіля зупинив автомобіль, крім водія в салоні автомобіля була ще дівчина. На місце дорожньо-транспортної пригоди прибули поліцейські, карета швидкої медичної допомоги, яка госпіталізувала потерпілу.

Показами свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні, яка пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_4 знала за місяць до дорожньо-транспортної пригоди, потерпілу ОСОБА_21 зовсім не знала. 16.03.2017 року вона заказала таксі, автомобілем таксі марки Део керував ОСОБА_4 , вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, приблизно біля 18 година їхали по пр.Миру в напрямку Автостанції №2 в м.Маріуполі. В той час, погода була «мряка», освітлення дороги ще не було включено. Перед перехрестям з пр.Будівельників вони зупинилися, пропустили автомобілі, пішоходів, в`їхали на перехрестя на зелений сигнал світлофора, переткнули першу «зебру», потім перехрестя, перед другою «зеброю» з`явилася потерпіла ОСОБА_21 , яка з сумкою у руці перебігала дорогу зліва на право, при цьому ОСОБА_4 своєчасно зреагував, вивернув і поїхав трохи правіше. Вона так зрозуміла, що автомобіль зачепив жінку, так як почула удар. Вони зупинилася, ОСОБА_4 став надавати потерпілій першу допомогу, яка зізналася в тому, що не за правилами переходила проїзну частину дороги, заявила, що претензій ніяких не має.

Винуватість ОСОБА_4 за цим епізодом також, підтверджується письмовими доказами:

- витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12017050770000871, за яким відомості про кримінальне правопорушення передбачене ст. 286 ч. 1 КК України, внесені до ЄРДР 17.03.2017 року о 09 годині 35 хвилин. /т.2, а.п.30/;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.03.2017 року зі схемою ДТП та фототаблицею, проведеного у період з 19 години до 20 години 30 хвилин, у темну пору доби, опади у вигляді дощу, температура повітря +5 градусів С, вид та стан покриття асфальтобетонне, мокре, з фіксацією слідів гальмування автомобіля за пішохідним переходом на відстані 32,9 метрів від нього, за якими було встановлено та зафіксовано місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_1 /т.2, а.п. 32-41/;

- висновком №1163/107 від 16.03.2017 року наркологічного диспансеру м.Маріуполя, згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 станом на час огляду - 22 годину 20 хвилин 16 березня 2017 року знаходився у тверезому стані. /т.2, а.п. 42/;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1/19-88 від 19.04.2017 року, відповідно до якого з технічної точки зору рульове керування, робоча та стоянкова гальмівні системи автомобіля ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 на момент огляду, та на момент події перебували в технічно працездатному стані. /т.2, а.п.46-49/;

- протоколом огляду від 17.03.2017 року, за яким слідчий оглянув Інтернет сторінку за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7, яка належить Інтернет порталу Guru. ua . В ході перегляду відеозапису встановлено, що даним відеозаписом зафіксовано подію на перехресті пр.Будівельників та пр.Миру в м.Маріуполі 16.03.2017 року. Виявлений відеозапис скопійовано на диск для лазерних систем зчитування та приєднано до матеріалів кримінального провадження для подальшого перегляду та дослідження. Диск ДВД-Р з відеозаписом долучено до матеріалів кримінального провадження. /т.2, а.п.50,83/;

- протоколом огляду відеозапису від 11.04.2017 року, за яким слідчий поліції за участі водія ОСОБА_4 оглянув відеозапис з камери спостереження, яка розташована на пр.Будівельників та пр.Миру у м.Маріуполі за 16 березня 2017 року. Переглядом відеозапису встановлено, що здійснюється фіксація перехрестя пр.Будівельників, пр.Миру м.Маріуполя, у верхньому куті розташоване цифрове табло, яке свідчить про дату та час здійснення відеозапису. Проїзна частина суха, міське освітлення відсутнє, опади відсутні. Відповідно до часу на відеозапису 18.03.59, на відеозапису видно, що на червоний сигнал пішохідного світлофора по розмітці пішохідного переходу починає перетинати проїзну частину пішохід. Присутній під час огляду ОСОБА_4 пояснив, що справа по пр.Миру по середній смузі рухається на зелений сигнал світлофора автомобіль ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням. Швидкість руху його склала порядку 40-45 км/год. Подальшим переглядом відеозапису встановлено, що з лівої смуги пр.Миру на пр.Будівельників здійснює маневр лівого повороту легковий автомобіль. Назустріч автомобілю під керування ОСОБА_4 рухається легковий автомобіль, який здійснює маневр лівого повороту на пр.Будівельників. Далі автомобіль під керуванням ОСОБА_4 перетинає перехрестя та рухається в сторону пішохода. Пішохід та автомобіль зникають з кута зору камери спостереження, самого наїзду не видно. ОСОБА_4 пояснив, що за пішохідним переходом його автомобіль лівою частиною здійснив наїзд на пішохода, після чого автомобіль змістився на праву смугу для руху. /т.2, а.п.61-63,83/;

Слід зазначити, що з переглянутого в судовому засіданні вказаного відеозапису вбачається, що автомобіль керований ОСОБА_4 проїжджає перехрестя по середній полосі руху, не змінюючи швидкості та напрямку руху. Обидва автомобіля, що здійснювали маневр лівого повороту, робили це повільно, фактично зупинилися один проти одного, чекаючи часу, коли можливо буде кожному завершити свій маневр, на цих автомобілях горіли фари ближнього світла. За твердженням ОСОБА_4 автомобіль, який рухався в попутному напрямку зліва від його автомобіля обмежував йому оглядовість відносно пішохода ОСОБА_1 , а автомобіль який їхав назустріч та здійснював повільно маневру лівого повороту «осліпив» його, тобто погіршив видимість в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів та засліплення, що заважало йому бачити пішохода ОСОБА_1

- висновком судово-медичної експертизи №349 від 18.04.2017 року, відповідно до якого, тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_1 при зверненні по медичну допомогу: закритий перелом основи V плюснової кістки лівої стопи, гематома лівої стопи, садно лівої кісточки, гематома лівої молочної залози, утворилися в результаті дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля при ДТП, можливо в зазначений термін і по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад двадцяти один день. /т.2, а.п.59-60/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.04.2017 року, схемою, фототаблицею до нього, за участю ОСОБА_4 , понятих, статиста, експерта ОСОБА_22 , при проведені якого ОСОБА_4 відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.03.2017 року, у темну пору доби, за відсутності опадів, освітлення проїзної частини, яке було сухе, при цьому він погодився, що умови проведення слідчого експерименту відповідають тим, що були 16.03.2017 року на час дорожньо-транспортної події. З фототаблиці до протоколу вбачається, що ОСОБА_4 вказує розташування та напрямок руху автомобіля по лівій смузі в попутному напрямку та автомобіля у зустрічному напрямку, на яких горіли фари ближнього світла, отже враховувались умови щодо можливого обмежування оглядовості, погіршення видимість, викликаного засліпленням. Після проведення слідчого експерименту був складений протококом, на його зміст зауважень, доповнень від учасників слідчого експерименту не надійшло. /т.2, а.п.64-72/;

- висновком судово-автотехнічної експертизи №1/19-126 від 19.04.2017 року, відповідно до якого: з технічної точки зору, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 в темну пору доби, повинен був рухатися з такою швидкістю, щоб у нього була можливість зупинити автомобіль у межах видимості елементів дороги, а з моменту виявлення пішохода ОСОБА_1 , яка рухається по проїзній частині пр.Миру в сторону смуги руху транспортного засобу, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто в даній дорожній ситуації, водій ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України; з технічної точки зору в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 , своєчасно застосувавши заходи до гальмування, тобто виконуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду, шляхом зупинки керованого ним автомобіля до місця наїзду на пішохода; з технічної точки зору в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, знаходились у прямому причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_4 , виконуючи вищезгадані вимоги Привал дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду. /т.2, а.п.76-80/;

- довідкою на запит Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня №1», відповідно до якої фактичні витрати на лікування ОСОБА_1 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарні у травматологічному відділенні з 16.03.2017 року по 27.03.2017 року склали 3614,38 гривень. /т.2, а.п. 82/.

Під час судового розгляду за клопотанням сторін кримінального провадження були вжиті заходи, спрямовані на з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди під час якої потерпілій ОСОБА_1 були спричиненні середньої тяжкості тілесне ушкодження, які полягають у наступному.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_22 пояснив, що за його участі проводився слідчий експеримент від 13.04.2017 року за участю ОСОБА_4 , понятих, жінки статиста, під час якого ОСОБА_4 відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.03.2017 року на перехресті пр.Миру та пр.Будівельників в м.Маріуполі, все було зроблено згідно з тим, що демонстрував ОСОБА_4 . Були задіяні автомобілі, подібні тим, що приймали участь при дорожньо-транспортній пригоді, з якими погодився ОСОБА_4 , з тим самим освітленням, за тими ж погодними умовами. При слідчому експерименті використовувався секундомір експертної установи, який проходив відповідні повірки. Усі виміри фіксувалися у присутності понятих, за тими обставинами на які вказував ОСОБА_4 . За даними слідчого експерименту, коли проїзна частина була сухою, ним була проведена судово-автотехнічна експертиза №1/19-126 від 19.04.2017 року, за висновками якої ОСОБА_4 , виконуючи вимоги Привал дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду. Одночасно зазначив, що за умови якщо проїзна частина була мокрою, могли бути з цього приводу відблиски, які погіршують видимість. Будь якої заінтересованості в результатах слідчого експерименти, у висновках проведеної експертиза за даними отриманими при слідчому експерименту він не мав.

Допитаний в судовому засіданні слідчий СВ Центрального ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_5 підтвердив обставини щодо проведення ним 13.04.2017 року слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , експерта ОСОБА_22 , понятих, жінки статиста, наведені експертом в його показах, особисто зазначив, що 13.04.2017 року дорожньо-транспортна пригода мала місце о 18 годині 04 хвилини, огляд місця події розпочався біля 19 години, в цей час розпочався дощ, внаслідок чого бетонно-асфальтне покриття було мокрим, про що було вказано у протоколі. При з`ясуванні у ОСОБА_4 стану бетонно-асфальтного покриття під час дорожньо-транспортна пригоди він стверджував, що воно було сухе.

Слід зазначити, що із змістовних показів експерта ОСОБА_22 , слідчого ОСОБА_5 вбачається, що слідчий експеримент 13.04.2017 року за участю ОСОБА_4 був проведений за відповідними методиками, з дотриманням вимогог діючого кримінально-процесуального законодавства, про що свідчить і відсутність зауважень, доповнень до протоколу слідчого протоколу зі сторони учасників його проведення.

За довідкою Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 8.05.2019 року, у м.Маріуполі 16 березня 2017 року мало місце випадіння опадів у виді слабкого дощу в період часу з 17 години 15 хвилин до 17 години 30 хвилин, з 18 години 50 хвилин до 19 години 05 хвилин, з 19 години 40 хвилин до 20 години 00 хвилин, температура повітря біля 17 години склала + 4,4 градусів Цельсія, що свідчить про наявність слабкого дощу за 34 хвилини до дорожньо-транспортна пригоди. /т.3, а.п.71/

Враховуючи наведені обставини сторона захисту стверджувала, що бетонно-асфальтне покриття під час дорожньо-транспортна пригоди було мокрим, з приводу чого, за такими вихідними даними, наполягала на задоволені клопотання про проведення повторного слідчого експерименту, яке суд задовольнив.

За протоколом проведення слідчого експерименту від 25.10.2019 року, схемою, фототаблицею, відеозйомкою до нього, вбачається що він проведений слідчим Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Кабановим Є.І., за участі обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника Оснач Л.О., понятих, потерпілої ОСОБА_1 , експерта Кривопляс О.С., інспектора-криміналіста Гагаріної К.Є., прокурора Севальникова Д.В., слідчого Пачаджи К.С. При проведені слідчого експерименту ОСОБА_4 відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.03.2017 року, у темну пору доби, за відсутності освітлення проїзної частини, яке було мокрим. За твердженням ОСОБА_4 швидкість його автомобіля складала 40-50 км/год., він вказав місце наїзду на пішохода, місце його візуального виявлення, місце розташування його автомобіля на проїзній частині пр.Миру до наїзду, темп руху пішоходу на проїзній частині. Стосовно розташування інших транспортних засобів на проїзній частині пояснив, що їх рух мав місце, як у попутному напрямку так і у зустрічному. Навести швидкісні характеристики цих транспортних засобів, їх моделі, модифікації не міг. Далі було здійснено вимірювання умов загальної видимості елементів проїзної частини у місці дорожньо-транспортної пригоди по ходу руху транспортного засобу.

Переглянута в судовому засіданні відеозйомка слідчого експерименту підтвердила правильність обставин зазначених в протоколі слідчого експерименту.

Після проведення слідчого експерименту був складений протококом, на який захисник Оснач Л.О. написала зауваження, що в протоколі усі позиції вказані зі слів ОСОБА_4 приблизно, вони відрізняються від позицій зазначених в протоколі слідчого експерименту від 13.04.2017 року, не відтворені обставини за участі автомобілів щодо можливого обмежування оглядовості, погіршення видимість, викликаного засліпленням. /т.3, а.п.148-185/

Зазначені зауваження є неспроможними, оскільки слідчий експеримент відбувався за участі захисника, волевиявлення обвинуваченого ОСОБА_4 було вільним щодо визначення позицій дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновків повторної судово-автотехнічної експертизи №1/19-267 від 10.12.2019 року: з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 в темну пору доби, повинен був рухатися з такою швидкістю, щоб у нього була можливість зупинити автомобіль у межах видимості елементів дороги, а з моменту виявлення пішохода ОСОБА_1 , яка рухається по проїзній частині пр.Миру в сторону смуги руху транспортного засобу, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто в даній дорожній ситуації, водій ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України; з технічної точки зору в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 , своєчасно застосувавши заходи до гальмування, тобто виконуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду, шляхом зупинки керованого ним автомобіля до місця наїзду на пішохода; з технічної точки зору в даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля ЗАЗ-Daewoo Sens реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, знаходились у прямому причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_4 , виконуючи вищезгадані вимоги Привал дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду. /т.3, а.п.226-232/

Сторона захисту за епізодом крадіжки майна у ОСОБА_2 просила виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки телевізор «Вravis» потерпіла ОСОБА_2 віддала йому добровільно, він фактично є власником телевізора, так як матеріально приймав участь у його придбанні. Крім того виправдання ОСОБА_4 пов`язується з вимогою визнати протоколи слідчих експериментів від 30.11.2016 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 , протокол слідчого експерименту від 1.12.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 недопустимими доказами, оскільки вони суперечать вимогам ст.240 КПК України, так як не містять результату, при їх проведені не відтворювались обставини за яких ОСОБА_4 виніс телевізор із будинку, при цьому ні потерпіла, ні свідок не бачили, як це зробив ОСОБА_4 , про що прямо вказано в протоколах.

Суд не погоджується з такою позицією захисника Оснач Л.О., з огляду на те, що потерпіла ОСОБА_2 неодноразово в судових засіданнях стверджувала, що телевізор «Вravis» належить їй, купила його за особисті гроші отримані від паю, до придбання телевізора онука ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_4 не мають жодного відношення. Це твердження потерпілої суд не ставить під сумнів, оскільки воно підтверджується сукупністю доказів досліджених під час судового розгляду: рапортом чергового Центрального ВП ГУНП, заявою ОСОБА_2 , адресованою начальнику Центрального ВП ГУНП, які свідчать, що потерпіла невідкладно, терміново повідомила до поліції про крадіжку саме у неї телевізора; показами свідка ОСОБА_10 , за якими ОСОБА_2 просила купити телевізор саме для неї, на його придбання особисто передала йому гроші, за її вказівкою він підключив телевізор, розмістив його на місці вказаному потерпілою, в подальшому у крадіжці телевізора звинуватила ОСОБА_4 ; оригіналом гарантійного талону на телевізор «Вravis», наданого слідчому поліції потерпілою ОСОБА_2 , що зберігався саме у неї, як у власника вкраденого майна; показами свідка ОСОБА_13 , який засвідчив, що у вечірній час 01.11.2016 року, отже зразу після крадіжки, ОСОБА_4 заклав до ломбарду телевізор марки «Вravis» без права викупу.

Аналіз наведених доказів узгоджується з протоколами слідчих експериментів за участі потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 , які відтворили обстановку, обставини при яких мала місце сама подія - крадіжка телевізора у потерпілої, оскільки саму подію крадіжки вони не бачили, в протилежному випадку дії ОСОБА_4 слід було кваліфікувати за іншою нормою матеріального права. Суттєво доповнює встановлені судом обставили протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , який відтворив крім обстановки, обставин ще і саму подію вчинення крадіжки телевізора у ОСОБА_2 . Слід зазначити, що вказані слідчі експерименти за участю ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 проведені за вимогами ст.240 КПК України, за результатами їх проведення складені протоколи, доповнень, зауважень щодо них не надійшло.

За таких обставин, суд вважає, що усі наведені докази за цим епізодом, у тому числі і протоколи слідчих експериментів є належними доказами, вони прямо підтверджує існування обставин причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженню, ці докази є допустимим, так як отримані у порядку встановленому законом, без порушень прав та свобод людини, вони не знаходяться в протиріччі, навпаки доповнюють один одного, тому посилання сторони захисту на недопустимість вказаних доказів є неспроможним, отже в задоволені клопотання захисника Оснач Л.О. про визнання протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_4 недопустимими доказами слід відмовити.

Сукупність наведених доказів беззаперечно вказує і на те, що власником телевізора «Вravis» за життя була потерпіла ОСОБА_2 , предметом крадіжки за цим злочином є саме телевізор, який безпідставно вкрав ОСОБА_4 , чим посягнув на право власності ОСОБА_2 відносно телевізора, тому за скоєне він повинен несли кримінальну відповідальність, підстав для його виправдання у вчинені кримінального правопорушення за ч.1 ст.185 КК України не вбачається.

Також сторона захисту за епізодом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження просила виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України та визнати недопустимими доказами протокол проведення слідчого експерименту від 13.04.2017 року за участю ОСОБА_4 і як наслідок висновком судово-автотехнічної експертизи №1/19-126 від 19.04.2017 року.

Доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказами протоколу слідчого експерименту з ОСОБА_4 від 13.04.2017 року та висновків експертизи, зробленої на основі даних цього слідчого експерименту з тих підстав, що вказані докази були отримані з його показань як свідка, є необґрунтованими.

Так п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України передбачає, що суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Порядок визнання доказів недопустимими визначено у ст. 89 КПК України.

Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Тобто ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вирішуючи питання, чи були відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані ОСОБА_4 як свідком під час проведення слідчого експерименту 13.04.2017 року з його участю, такими, що отримані внаслідок вчинення слідчим діянь, які б мали ознаки істотного порушення права особи на мовчання та свободи від самовикриття, слід звернути увагу на таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

З протоколу слідчого експерименту від 13.04.2017 року вбачається, що ОСОБА_4 під підпис було роз`яснено зміст його прав та обов`язків відповідно до статей 66, 67 КПК України, що, зокрема, передбачає право користуватись правовою допомогою та право не свідчити проти себе і відмовитися давати показання, що можуть стати підставою підозри, обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень прав чи недотримання вимог ст. 240 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення ОСОБА_4 у протоколі проведення слідчого експерименту не зазначено.

Слідчий експеримент проведено слідчим з метою перевірки і уточнення відомостей шляхом відтворення обставин ДТП, а не одержання викривальних показань від свідка ОСОБА_4 , і для прийняття процесуального рішення відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що під час проведення слідчого експерименту 13.04.2017 року слідчим були вчинені діяння, які би порушували права чи свободи ОСОБА_4 , або слідчий у будь-якій формі схиляв його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі ОСОБА_4 буде визнано підозрюваним, оскільки потерпіла ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди сама порушила Правила дорожнього руху, переходячи проїзну частину на червоний сигнал світлофора, в чому зразу зізналася, отже на той час слідчий за нормами права не міг визначити наслідки ДТП для ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо їх вини.

Тільки після проведення судово-автотехнічної експертизи №1/19-126 від 19.04.2017 року, згідно з якою встановлено наявність у діях ОСОБА_4 порушення правил дорожнього руху та причинно-наслідковий зв`язок між цими порушеннями і настанням ДТП, йому було оголошено про підозру.

Отже, всупереч доводам захисника, немає підстав вважати протокол слідчого експерименту недопустимим доказом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими, тобто надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, посилання захисника на недопустимість такого доказу, як висновок судово-автотехнічної експертизи №1/19-126 від 19.04.2017 року, тільки з тих підстав, що він був зроблений на підставі даних, отриманих під час слідчого експерименту, який захисник вважає недопустимим доказом, є безпідставним.

За таких умов слід відмовити в задоволені клопотання захисника Оснач Л.О. про визнання протоколу проведення слідчого експерименту 13.04.2017 року, висновку судово-автотехнічної експертизи №1/19-126 від 19.04.2017 року недопустимими доказами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що усі наведені докази за цим епізодом, у тому числі і протоколи слідчих експериментів, висновки експертиз є допустимими, належними доказами, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних: протоколу огляду місця події зі схемою, де зафіксовані місце наїзду автомобіля на пішохода ОСОБА_1 , сліди гальмування автомобіля за пішохідним переходом на відстані 32,9 метрів від місця наїзду автомобіля на пішохода; висновку судової автотехнічної експертизи за яким з технічної точки зору рульове керування, робоча та стоянкова гальмівні системи автомобіля, керованого ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебували в технічно працездатному стані; протоколу огляду відеозапису від 11.04.2017 року за яким в реальному вимірі зафіксована подія дорожньо-транспортної пригоди за участю пішохода ОСОБА_1 та автомобіля, керованого ОСОБА_4 ; висновку судово-медичної експертизи відповідно до якого, тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_1 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; висновків судово-автотехнічних експертиз, зроблених на основі даних слідчих експериментів, за якими ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду, не виконання ним вимог Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, виконуючи їх, мав технічну можливість її запобігти.

Посилання у даному випадку ОСОБА_4 на погіршення видимості, засліплення є безпідставним, оскільки за вимогами Правил дорожнього руху України у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічного транспортного засобу він повинен був зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Ні першого, ні другого водій ОСОБА_4 не виконав, таким чином був неуважним, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагуючи на її зміни, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, допустивши наїзд на пішохода ОСОБА_1 .

За наведеним ОСОБА_4 повинен несли кримінальну відповідальність, підстав для його виправдання у вчинені кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України не вбачається.

Враховуючи наведене, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованих йому злочинів доведена поза розумним сумнівом і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно останнього.

Таким чином, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про те, що діяння кримінальних правопорушень мало місце, обвинувачений ОСОБА_4 винен у їх вчиненні, його дії слід правильно кваліфікувати за: ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка); ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного.

Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Відповідно до ст.12 КК України правопорушення, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_4 , відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості та середньої тяжкості.

За наслідками судового розгляду відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України обставин, які пом`якшують, обтяжують ОСОБА_4 покарання не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку в міському наркологічному диспансері м.Маріуполя не перебуває, в психіатричній лікарні м.Маріуполя перебуває з 2007 року в консультативній групі нагляду, характеризується посередньо за місцем проживання, разом з цим, будучи особою працездатного віку, ніде не працює та суспільно-корисною працею не займається, постійного законного джерела прибутку не має, що і стало підґрунтям для вчинення корисливого злочину, отже на шлях виправлення не став.

При призначені покарання ОСОБА_4 суд враховує і те, що під час дорожньо-транспортної пригоди 16.03.2017 року потерпіла ОСОБА_1 здійснила перехід проїзної частини на заборонений сигнал світлофора (червоний), чим порушила Правил дорожнього руху України, за що постановою судді Жовтневого районного суду від 29.12.2017 року визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

За наведеними обставини, суд вважає, що підстав для застосування ст.ст.69, 69-1 КК України не мається, міра покарання обвинуваченому ОСОБА_4 має бути обрана у вигляді арешту, визначивши термін покарання в межах, встановлених санкціями відповідних статей Особливої частини КК України, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення із застосуванням ст.70 КК України.

З урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, за відсутності в матеріалах справи відомостей, що автомобіль є єдиним засобом заробітку обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом в межах санкції статті.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , є попередженням вчинення нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчинених злочинів та особі винній.

ОСОБА_23 на час розгляду даної справи утримується в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» та рахується за Жовтневим районним судом міста Маріуполя, відповідно до ухвали вказаного суду від 13.06.2019 року у кримінальному провадженні №12019005077000021 від 10.04.2019 року відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оскільки по даному провадженню запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні обирався у вигляді особистого зобов`язання, строк дії якого сплив, але під час судового розгляду учасниками кримінального провадження не заявлялися клопотання про продовження строку його дії чи застосування іншого запобіжного заходу, тому підстав для застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, у даному кримінальному провадженні, не вбачається, а строк відбування покарання слід рахувати з часу набрання вироком законної сили.

Прокурором в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я - Комунальною установою «Міська лікарня №1» м.Маріуполя на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 3614,38 грн., які підтверджені вже наведеною довідкою комунального закладу.

У відповідності до ч.1 ст.1206 ЦК України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Обвинувачений ОСОБА_4 не визнав позовні вимоги прокурора, його вина у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України доведена у встановленому законом порядку, до теперішнього часу вказані витрати понесені закладом охорони здоров`я, ним не відшкодовані.

За наведених вище обставин, позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.124 КПК України судові витрати, пов`язані із залученням експертів щодо висновків: № 1/19-88 від 19.04.2017 року в сумі 439,80 грн., № 1/19-126 від 19.04.2017 року в сумі 439,80 грн., № 1/19-267 від 10.12.2019 року в сумі 942,06 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави, оскільки до теперішнього часу ним не відшкодовані.

Цивільні позови потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не заявлені.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185 КК України, ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 185 КК України у виді 6 (шести) місяців арешту;

- за ч.1 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) місяців арешту, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначити покарання у виді 6 (шести) місяців арешту, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання вироком законної сили.

Позовні вимоги прокурора про стягнення витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілої від злочину - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Комунальної установи «Міська лікарня №1» м.Маріуполя (Донецька область, м.Маріуполь, ОКПО 37989721, р/р 31411544700053, МФО 834016, ГУ ДКСУ в Донецькій області) кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в сумі 3614 (три тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави судові витрати, пов`язані із залученням експертів: в сумі - 439 грн. 80 коп., щодо висновку № 1/19-88 від 19.04.2017 року; в сумі - 439 грн. 80 коп., щодо висновку № 1/19-126 від 19.04.2017 року; в сумі - 942,06 грн., щодо висновку № 1/19-267 від 10.12.2019 року, а всього 1821 (одну тисячу вісімсот двадцять одну) гривню 66 копійок.

Речові докази: ДВД диск з відеозаписом слідчого експерименту від 1.12.2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , гарантійний талон, вилучений у ОСОБА_2 на телевізор марки «Вravis», серійний номер G917A5QM5RP249394 - зберігати в матеріалах кримінального провадження; автомобіль марки ЗАЗ-Daewoo Sens, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити у володінні власника.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: П.І. Папаценко