Ухвала суду № 88471738, 28.03.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

28.03.2020

227/931/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2020 року м. Добропілля

Слідчий суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хандурін В.В., за участю:

секретаря судового засідання Сухіної О.Ю.

прокурора Ленкевич І.В.,

захисника Макєєва О.В.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля Донецької області клопотання старшого слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Климової І.Л., погоджене з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Ленкевич І.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Білозерське Добропільського району Донецької області, громадянина України, не одруженого, дітей на утриманні немає, із неповною середньою освітою, не працює, в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2020 року старший слідчий СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області майор поліції Климова І.Л. за погодженням з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Ленкевич І.В. звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019050230001464 від 04.11.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у збуті особливо небезпечного наркотичного засобу за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду, незаконно впливати на свідків. А також останній може продовжити надалі вчиняти інші злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, чи продовжити вчиняти злочин, в якому він підозрюється.

Прокурор Ленкевич І.В. у судовому засіданні підтримала клопотання з підстав, викладених в ньому, та пояснила, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, також зазначила, що на даний час існують ризики, які передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного Макєєв О.В. та підозрюваний просили відмовити у задоволенні клопотання за його необґрунтованості. Зокрема, захисник вважає недоведеними зазначені прокурором ризики. Навів обставини, які свідчать про допущені процесуальні порушення слідчим при складанні клопотання та в ході проведених слідчих дій. Також захисник відмітив, що підозрюваний ОСОБА_1 має хронічне тяжке захворювання, що підтверджується документально, у зв`язку з чим просили застосувати відносного останнього запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши клопотання та додані до нього прокурором та захисником документи, слідчим суддею встановлено таке:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.03.2020р. в період з 15:45 до 16:50 годин, перебуваючи біля будинку №20 по вулиці Східній в м. Білозерське Донецької області, розуміючи, що опій ацетильований є наркотичним засобом, забороненим в обігу, діючи умисно, незаконно, тобто в порушення вимог законодавства, що регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на території України, а саме Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року № 60/95-ВР із подальшими змінами та доповненнями, Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» із подальшими змінами та доповненнями, Наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», за грошові кошти у сумі 175 грн. збув оперативному покупцеві ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований масою 0,083г у вигляді рідини масою 2,545 г в одноразовому медичному шприці ємкістю 20мл.

27.03.2020р. о 23:03 годині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України у зв`язку з тим, що безпосередньо після вчинення злочину свідок ОСОБА_2 , а також наявність у квартирі грошових коштів, які були задіяні в проведенні оперативної закупки, та наявність на них спеціальної хімічної речовини вказували на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів.

28 березня 2020 року о 13:15 годині ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України.

28 березня 2020 року о 14:20 годині ОСОБА_1 та його захисник отримали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, отже вимоги ст.184 ч.2 КПК України слідчим та прокурором дотримані.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, суд обов`язково враховує приписи статті 178 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю узгоджується з положеннями Європейської конвенції з прав людини.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом заступника начальника СВ Сьоміної О.А. про те, що в ході розслідування кримінального провадження №12018050230001850 від 14.12.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, було встановлено факт, що група громадян займаються незаконним збутом особливо небезпечного наркотичного засобу; протоколом огляду предмету (грошових купюр) від 19 березня 2020 року; протоколом огляду особистих речей ОСОБА_2 від 19.03.2020 року; заява ОСОБА_2 про видачу шприца від 19.03.2020р.; протоколом огляду місця події від 19.03.2020 року; висновком експерта № 3/12-235 від 23.03.2020 року; протоколом огляду предмету від 26.03.2020р.; протоколом огляду особистих речей ОСОБА_2 від 26.03.2020 року; заявою ОСОБА_2 від 26.03.2020р. про добровільну видачу предметів; протоколами допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 20.03.2020 року; ухвалами слідчого судді від 25.03.2020р. про надання дозволів на проведення обшуків у квартирах в АДРЕСА_2 , по АДРЕСА_1 ; протоколами обшуку в квартирах за вищевказаними адресами від 27.03.2020р.

Сукупність вказаних доказів, які були надані під час розгляду вказаного клопотання, дають підстави вважати, що останній є причетним до вказаного злочину і на даний час обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину за ч.2 ст.307 КК України.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Про це неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, а саме, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу (Murrey v. The United Kingdom). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom).

Пунктом 48 рішення Чеботар проти Молдови №35615/06 від 13.11.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання .

Отже, з аналізу наданих доказів підозра ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину з огляду на принцип розумної підозри є доведеною та обґрунтованою.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого, погодженого прокурором, на предмет наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, вважаю, що в судовому засіданні прокурором доведено перед судом ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

На існування вказаних ризиків вказують такі обставини.

Так, підозрюваний є особою, яка не має міцних соціальних зв`язків, місця роботи, окрім того, підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду.

Крім цього, слід зазначити, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до тяжкого злочину і передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Окрім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків, оскільки є мешканцем міста Білозерське, і якщо відносно ОСОБА_1 не буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він буде мати можливість повною мірою змінити їхні покази шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим тиском.

Не маючи місця роботи і доходів, має місце ризик продовження ОСОБА_1 вчиняти аналогічне правопорушення, пов`язане із незаконним збутом наркотичних засобів, з метою отримати грошові кошти на потреби власного проживання.

Тому, з урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, беручи до уваги доведеність наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та оцінюючи сукупність наведених вище обставин, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Крім того, вважаю, що менш суворі запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання і домашнього арешту не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підлягає уточненню з метою додержання вимог ст.209 КПК України момент затримання особи, яке відбулось з початку проведення слідчої дії у вигляді обшуку, який розпочато о 15:11 годині 27.03.2020р., оскільки ОСОБА_1 був змушений в силу закону і фактично знаходився за вказівкою поряд з працівниками поліції, коли особисто брав участь у ході цієї слідчої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з того, що її розмір повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. При цьому, слідчий суддя враховує встановлені обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості інкримінованого злочину, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та вважає достатнім і необхідним визначити підозрюваному заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 105100 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Климової І.Л., погоджене з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Ленкевич І.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з утриманням останнього в Бахмутській УВП Донецькій області (№ 6).

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 15 години 11 хвилин 27 березня 2020 року до цього ж часу доби 25 травня 2020 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 50 (п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 105100 грн. (сто п`ять тисяч сто) гривень, яку необхідно внести за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030200, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА318999980000031217205026001, код класифікації доходів бюджету: 22030200, до спливу терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала закінчує свою дію 25 травня 2020 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.

Копію цієї ухвали негайно після її проголошення вручити підозрюваному.

Слідчий суддя В.В.Хандурін