Постанова № 8847078, 03.03.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11844/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          03 березня 2010 р.           м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді                                                                      Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря                                                                      Маруфенко О.С.,

                    представника позивача                                                  Присівок Ю.С.,

                    представника відповідача                                                   Терещенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

03 листопада 2009 року відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області (далі – відділення Фонду) звернулось з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» (далі – СТОВ «АПК «Злагода») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15157,67 грн. та пені в розмірі 1454,90 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007-2008 роках. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в СТОВ «АПК «Злагода» середньооблікова кількість штатних працівників в 2007 році складала 53 особи, а тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2 робочих місця, які і були зайняті 2 інвалідами. Відповідно до наданих відповідачем документів всього інвалідами відпрацьовано 12 місяців, що дорівнює створенню 1 робочого місця для інвалідів, тобто невиконання нормативу за 2007 рік становить 1 робоче місце. У 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників в СТОВ «АПК «Злагода» складала 65 осіб, а тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3 робочих місця. Перевіркою, проведеною відділенням Фонду, встановлено, що у СТОВ «АПК «Злагода» фактично працювали 2 особи, яким встановлена інвалідність, - Повисший П.М. та Хвостик В.М. Оскільки підприємством не було надано документів, які б підтверджували інвалідність Полуди О.М., період його роботи протягом 2008 року не зарахована до середньооблікової чисельності штатних працівників-інвалідів у 2008 році. Таким чином, невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце.

05 лютого 2010 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 6323,77 грн. та просить стягнути з СТОВ «АПК «Злагода» 9736,92 грн. адміністративно-господарських санкцій та 680,36 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову мотивуючи тим, що у 2008 році на підприємстві працювало 3 інваліди - Повисший П.М., Хвостик В.М. та Полуда О.М. Всього інвалідами відпрацьовано 36 місяців, що відповідає середньообліковій кількості штатних працівників-інвалідів – 3 особи, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році виконано. Також повідомлень (направлень) із центру зайнятості працівників-інвалідів, які б мали бажання працевлаштуватись на підприємстві не надходило.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

СТОВ «АПК «Злагода» зареєстроване Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 05 вересня 2002 року. Взяте на облік Відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442/11722.

Крім того, відповідно до частин 3 та 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частинами 9, 10 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у СТОВ «АПК «Злагода» в 2008 році становила 65 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3 особи. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена група інвалідності - 3 особи (Повисший П.М., Полуда О.М. та Хвостик В.М. відпрацювали по 36 місяців). Середньооблікова кількість інвалідів дорівнює 36 місяців : 12 місяців = 3, тобто норматив робочих місць виконано (а.с. 5).

З метою проведення камеральної перевірки звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік 01.06.2009 року відділенням Фонду направлено лист до СТОВ «АПК «Злагода» щодо надання документів, що підтверджуючих інвалідність та періоди роботи інвалідів Повисшого П.М. та Полуди О.М. (а.с. 9).

03.07.2009 року відповідачем на адресу позивача надано копії наказів про прийняття на роботу Повисшого П.М. та Полуди О.М., копії трудових книжок Повисшого П.М. та Полуди О.М., копію пенсійного посвідчення Повисшого П.М. № 136632 та копію довідки про ступень втрати професійної працездатності Полуди О.М. (а.с. 10-19).

Наказом СТОВ «АПК «Злагода» від 01.01.2005 р. № 25 Полуду О.М. прийнято на посаду інженера з 01.01.2005 р., про що внесено запис до трудової книжки (а.с. 12,15).

Однак надана представником відповідача в судовому засіданні довідка МСЕК Сер. МСЕ-ЧНВ № 193847, видана 14.05.1997 року, про встановлення Полуді О.М. третьої групи інвалідності, не може бути взята судом до уваги, оскільки в довідці зазначено, що інвалідність встановлена на строк до 01.06.1998 року та дата чергового переогляду 14.05.1998 року (а.с. 36).

Листом КМЗ «Обласного центру медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради від 24.11.2009 року № 493, направленим на адресу позивача, повідомлено, що Полуда О.М. оглянутий 25.10.2002 року Чернігівською травматологічною МСЕК (акт № 528), інвалідом не визнаний та встановлено 30 % втрати працездатності безстроково (а.с. 44).

04.12.2009 року відділенням Фонду складено акт перевірки щодо дотримання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», згідно якого СТОВ «АПК «Злагода» надало звіт форми № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2008 рік, до якого додало список працюючих інвалідів за 2008 рік, в т.ч. до списку включено Полуду О.М. Перевіркою встановлено, що Полуда О.М. не має документів на підтвердження його інвалідності (а.с. 48-49).

Також листом Ічнянський районний центр зайнятості від 15.01.2010 року № 03/55 повідомив, що протягом 2008 року СТОВ «АПК «Злагода» звітів за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до Ічнянського РЦЗ не подавало та особи з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування до СТОВ «АПК «Злагода» не направлялись (а.с. 42).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.

Пунктами 1, 5, 7 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя. Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Висновки медико-соціальних експертних комісій про умови й характер праці інвалідів є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і видів їх діяльності.

З матеріалів медичної справи Полуди О.М. вбачається наступне:

- актом № 923 огляду МСЕК від 24.04.1996 року встановлена третя група інвалідності, інвалідність встановлено на строк до 01.05.1997 року та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40 % з 24.01.1996 року по 01.05.1997 року, дата чергового огляду 24.04.1997 року. Видана довідка сер. МСЕ № 018652;

- актом № 1129 огляду МСЕК від 14.05.1997 року встановлена третя група інвалідності, інвалідність встановлено на строк до 01.06.1998 року та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40 % з 01.05.1997 року по 01.06.1998 року, дата чергового огляду 14.05.1998 року. Видана довідка сер. МСЕ № 193847;

- актом № 1267 огляду МСЕК від 09.06.1998 року Полуді О.М. встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 % безстроково, інвалідність не встановлено;

- актом № 528 огляду МСЕК від 25.10.2002 року встановлена ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30 % з 05.03.2003 року, інвалідність не встановлено (а.с. 61-85).

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, твердження представника відповідача про наявність інвалідності Полуди О.М. у 2008 році суд вважає помилковим, тобто в діях відповідача присутній склад правопорушення щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 рік.

Річний фонд оплати праці згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік на підприємстві, поданого відповідачем, складає 632,9 тис. грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 9736,92 грн. Таким чином, за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 9736,92 грн.

Згідно з частино 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 3.7 статті 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Постановою правління Національного банку України від 21.04.2007 року № 107 встановлена з 30.04.2008 року облікова ставка у розмірі 12% річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 680,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до СТОВ «АПК «Злагода» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода» (код 32121018) на користь відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області адміністративно-господарські санкції в сумі 9736 (дев’ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 92 коп. та пеню в сумі 680 (шістсот вісімдесят) грн. 36 коп. до Державного бюджету Ічнянського району Чернігівської області на р/р 312110230700133, банк отримувач: ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 22817670.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Дата складання та підписання повного тексту постанови –05 березня 2010 р.

          Суддя                                                                                 О.Є. Ткаченко