Рішення № 88466729, 27.03.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4283/19

Номер провадження 2/623/149/2020

РІШЕННЯ

іменем України

19 березня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - ГерцоваО.М.

з участю: секретаря - Рзаєвої І.С.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника служби у справах дітей: Бойко М.С.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Ізюмської міської ради про позбавлення батьківських прав , -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Ізюмської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15 серпня 2015 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який рішенням Ізюмського міськрайонного суду від 09 березня 2017 року розірвано. Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу син мешкає з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню свого сина ОСОБА_4 , вчиняє злочини щодо неї та інших осіб, є соціально небезпечною людиною, в зв`язку з цим просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 .

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, свої заперечення обґрунтовує тим, що зазначені позовні вимоги є безпідставними, оскільки він неодноразово намагався зустрічатися з сином, але через неприязні стосунки з матір`ю дитини не має можливості повноцінно приймати участь у вихованні свого сина ОСОБА_4 . Від народження і до розлучення з дружиною вони проживали разом і він повністю опікувався сином та родиною, але після розлучення позивачка при зустрічі кожного разу провокує сварки та звертається до поліціі. В зв`язку з цими сварками він позбавлений можливості спілкуванням з сином. Аліменти на утримання сина сплачує, а заборгованість утворилася через його тимчасове перебування в умовах СІЗО та у зв`язку з тим, що від нового шлюбу в нього народилася ще дитина. Крім того, він сплачує аліменти ще на двох дітей.Зазначив, що працює приватним підприємцем,від попереднього шлюбу має двох малолітніх синів, з якими постійно підтримує добрі батьківські відносини, піклується про дітей та сплачує на їх користь аліменти. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Бойко М.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Згідно до ст. ст. 150-180 СК України батьки зобов`язані виховувати і утримувати дитину до досягнення повноліття, піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної, загальної та середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

В судовому засіданні встановлено, що 15 серпня 2015 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, який рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2017 року розірвано.(а.с.27-28)

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 26 грудня 2015 року батьками ОСОБА_4 народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Балаклія Балаклійського району Харківської області є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .(а.с.35).

Заочним рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 березня 2017 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку щомісячно,починаючи з 06 січня 2017 року по його повноліття.(а.с.29-30).

Головним державним виконавцем Харіною Я.І. надано розрахунок заборгованості по стягненню аліментів від 03 лютого 2020 року за №19169, де зазначено, що заборгованість по аліментам станом на 31 січня 2020 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку(доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.01.2017 року - складає 8444,47 гривень.

Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 їх батьком є ОСОБА_3 .(а.с.83-84).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 вересня 2019 року було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк шість місяців у відношенні колишньої дружини ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зазначено, що батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. (а.с.70)

Суд критично оцінює висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо сина ОСОБА_4 , оскільки даний висновок є недостатньо обґрунтованим,в ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини, не наведено обставин про намагання вказаного органу як відповідального за захист прав дітей об`єктивно визначити ставлення батька до сина та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дитини, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердженням факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. При цьому, суд враховує, що такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України).

Наявність заборгованості по сплаті аліментів також не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.

У судовому засіданні були допитані свідки, які надали наступні пояснення.

Малолітній ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що мешкає з мамою. ОСОБА_3 він не знає, ніколи його не бачив та не спілкувався.

Свідок у справі мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_3 участі у вихованні сина ОСОБА_4 не приймає, не цікавиться його життям. З її дочкою ОСОБА_1 постійно вчиняє сварки.

Свідок у справі ОСОБА_11 , яка є сусідкою позивачки ОСОБА_1 , повідомила, що ніколи не бачила батька ОСОБА_4 , позивачка виховує сина сама.

Свідок у справі ОСОБА_12 , який є сусідом ОСОБА_1 , у судовому засіданні пояснив, що позивачка мешкає у будинку з сином ОСОБА_4 та її батьком. Батька ОСОБА_4 він ніколи не бачив, у тому числі і біля будинку позивачки.

Свідок у справі ОСОБА_13 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що відповідач піклується про їх спільних синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відвідує за необхідності школу,сплачує аліменти. На вихідні та канікули відповідач забирає дітей до себе. Зазначила, що їх шлюб розпався, так як в їх стосунки втрутилася ОСОБА_1 , тому вона була вимушена розлучитися з ОСОБА_3 , але стосунки з ним залишилися хороші.

Свідок неповнолітній ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_3 є його батьком, у них хороші та дружні стосунки. На вихідних він їздить до батька та проводить з ним вільний час. Батько цікавиться його навчанням, допомагає, ніколи не відмовляє в його проханнях.

Свідок ОСОБА_18 , яка є матір`ю відповідача у справі ОСОБА_3 , у судовому засіданні повідомила, що ніколи не підтримувала шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_1, так як остання втрутилася у сім`ю ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_19 , та розлучила їх. На протязі всього подружнього життя ОСОБА_3 з ОСОБА_1 в їх сім`ї постійно виникали сварки та непорозуміння. Позивачка не дозволяє батькові бачитись з сином ОСОБА_4 та постійно вчиняє сварки.

Таким чином свідки не спростували того факту що відповідач на даний час не приймає участі у вихованні сина ОСОБА_4 , проте і не підтвердили того факту що відповідач свідомо ухиляється від виховання сина та становить небезпеку для дітей.

Позивачкою також надано диск, на якому, на її думку, містяться докази скоєння злочинів відповідачем та які стали підставою порушення щодо нього кримінальних проваджень.

Судом було перевірено факти притягнення ОСОБА_3 в рамках кримінальних проваджень та встановлено наступне.

Справа 623/582/17 по обвинувальному акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 186, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України станом на 19 березня 2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області розглянута не була.

Справа 623/4121/19 по обвинувальному акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України станом на 19 березня 2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області розглянута не була.

Справа 623/396/20 по обвинувальному акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України станом на 19 березня 2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області розглянута не була.

Таким чином, станом на 19 березня 2020 року судом не встановлено вини ОСОБА_3 у скоєнні злочинів на які посилається позивачка.

Крім того, позивачкою надано диск з доказами того, що син ОСОБА_4 є розвинутою та доглянутою дитиною, проте такі факти ніким не оспорювались і не можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В даній постанові суд касаційної інстанції підкреслив наступне, що при позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність змінити ставлення до дитини.

Позиція Верховного Суду у даній справі базується, серед іншого, на рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України». З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, не було достовірно доведено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_4 , однак в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки батько ОСОБА_3 фактично усунутий від спілкування з сином.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно сина ОСОБА_4 є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до сина батьківських прав та обов`язків.

ОСОБА_3 висловлював бажання спілкуватися з дитиною, має намір на відновлення відносин і з ним, відтак суд вважає, що родинний зв`язок між батьком і сином можливо відновити, а тому не вбачається доведеності обставин необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, доцільність вжиття якого органом опіки та піклування достатньо не аргументовано.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 19, 150, 155, 164, 166 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року, суд ,

у х в а л и в :

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Ізюмської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О.М.Герцов

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2020 року.