Постанова № 8846355, 10.02.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2010 р.                                                             Справа № 2а-328/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

          за участю секретаря судового засідання-Чикалової М.С.,

представника позивача - Писаренко Н.О.,

представника відповідача - Рибець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2009 року № 0000322311/0 ,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Конотопський завод Буддеталь" звернулось до суду з адміністративним позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2009 року № 0000322311/0.

26 листопада 2009 року від відповідача надійшло заперечення в якому останній зазначає, що позов не визнає в повному обсязі, оскільки оскаржуване податкове повідомлення рішення було винесене у відповідності до законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 20 січня 2008 року між ТОВ "Конотопський завод Буддеталь" в особі директора Дикарева Є.О. та ПП “Местнаб” в особі директора Сердюк В.А. укладено договір № 21.01.18/20 від 20 січня 2008 року (а.с.43-44), предметом якого є передача продавцем (ПП “Местнаб”) у власність покупця (ТОВ "Конотопський завод Буддеталь") металоконструкцій в кількості та по ціні відповідно специфікацій.

Відповідно до вищевказаного договору за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року ТОВ "Конотопський завод Буддеталь" отримано від постачальника ПП “Местнаб” металоконструкцій в кількості 876, 708 тон. на суму 1476606 грн.

З 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року Конотопською МДПІ Сумської області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Конотопський завод Буддеталь" за результатами якої було складено акт від 30 березня 2009 року № 101/23-3/23051164 (а.с.9-19). На підставі вказаного акту було винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення послугували наступні обставини.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, в ході перевірки ТОВ "Конотопський завод Буддеталь" не було в повні мірі доведено, що позивач від ПП “Местнаб” отримав усю кількість металоконструкції, оскільки товарно-транспортні накладні були надані позивачем тільки на 157,9 тон на суму 283, 5 тис. грн., а на 718,808 тон на суму 1193,1 тис. грн. на вимогу відповідача, позивач не надав документи які підтверджували транспортування металоконструкції з м. Харків до м. Конотом у зв’язку з чим, як вважає відповідач, відсутнє реальне настання правових наслідків договору № 21.01.18/20 від 20 січня 2008 року.

Окрім того, відповідач посилається на покази директора ПП “Местнаб” Сердюк В..А., які він дав як свідок під час розслідування кримінальної справи непов’язаної з позивачем та виконанням спірного договору. Також відповідач посилається на висновок спеціаліста НДІЕКЦ при ГУ МВС у Харківській області від 13 січня 2009 року за № 15 (а.с.115).

Однак з даною позицією відповідача погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідачем безпідставно зроблений висновок про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та “Местнаб” на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок та встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність умислу у позивача на завдання шкоди інтересам держави, шляхом ухилення від сплати податків, висновки про нікчемність правочину було зроблені ним необґрунтовано та передчасно.

Не можна погодитись з висновками відповідача про безпідставність формування валових витрат позивачем з огляду на те, що уповноважена підписувати податкові та видаткові накладні особа не могла фактично здійснювати таких дій, а також те, що підприємство-контрагент не перебуває за місцем реєстрації на час проведення перевірки тобто через пів року, за умови якщо позивачем угоди виконувались належним чином.

Статтею 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, серед яких і стягнення зборів (обов’язкових платежів).

          При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності складу правопорушення. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між правопорушенням та його наслідками.

          З огляду на викладене, позивач міг бути необізнаний про вчинення порушень в сфері господарської діяльності з боку посадових осіб ПП «Метснаб», при цьому належним чином виконувати свої зобов’язання за угодою. Таким чином до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції з вищезазначених підстав, доки не буде доведено, що його дії були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обов’язкових платежів.

          Крім викладеного вище, для повного та всебічного з’ясування обставин справи необхідно проаналізувати докази щодо того, чи носили операцій по придбанню металоконструкції позивачем у ПП «Метснаб» реальний характер і чи виконувались вони.

В якості доказів зазначеної обставини позивач надав наступні письмові докази: договір № 21.01.18/20 від 20 січня 2008 року (а.с.43-44), специфікація до вказаного договору (а.с.160-163), копії податкових та видаткових накладних по взаємовідносинам позивача з ПП «Метснаб» (а.с. 53-69, 175-204), копії платіжних доручень згідно яких відбувалось перерахування грошових коштів за отримані металоконструкції від ПП «Метснаб» (а.с. 70-80), виписки позивача по рахунку (а.с.133-142), квитанції про прийняття вантажу (а.с.143-159), товарно-транспортні накладні (а.с. 45-52), договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у межах України від 01 січня 2007 року між позивачем та ПП Дудкін В.П. та додані до договору: платіжні доручення, акт виконаних робіт, талони замовника та платіжне доручення (а.с.120-132),

Для вирішення питання про реальність виконання угоди необхідно з’ясувати ряд обставин, зокрема, чи була проведена оплата поставлених металоконструкції, яким чином відбувалась поставка, чи мав позивач достатні матеріально-технічні ресурси для виконання угоди на придбання та подальше використання отриманих металоконструкції.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем надано суду в повному обсязі платіжні доручення на підтвердження оплати отриманих металоконструкції від ПП «Метснаб» (а.с.70-80), факт повної оплати отриманих металоконструкції визнаний представником відповідача.

Доводи відповідача що металоконструкції які продавались ПП «Медснаб» не були поставлені і тому договір № 21.01.18/20 від 20 січня 2008 року не спричинив реальне настання правових наслідків є безпідставними, оскільки як пояснив представник позивача, і це визнав відповідач, металоконструкції в кількості 157,9 тон на суму 283, 5 тис. грн. позивач доставляв сам від відповідача за участю ФОП Дудкіна В.П. з яким у позивача була укладена угода про перевезення вантажів автомобільним транспортом у межах України від 01 січня 2007 року, дане транспортування вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними, актом виконаних робіт, талонами замовника та платіжним дорученням.

Щодо іншої частини металоконструкції 718,808 тон на суму 1193,1 тис. грн., представник позивача пояснив, що цю частину металоконструкцій ПП «Метснаб» доставляв позивачу самостійно і прийняття вантажу здійснювалось за місцем знаходження позивача. Відсутність товарно-транспортних накладних пояснив відсутністю обов’язку позивача зберігати дані товарно-транспортні накладні.

З даною позицією позивача суд погоджується, оскільки 24 лютого 2006 року Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва ухвалив рішення №27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту і зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно вимогам Закону України від 11 вересня 2003 №1160-IV "О основах державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", в якому запропонував відмінити норми відносно віднесення товарно-транспортної накладної до бланків строгого обліку, як невідповідні принципам державної регуляторної політики і що приводять до створення перепон в здійсненні господарської діяльності у сфері вантажоперевезень автомобільним транспортом.

На підставі даного рішення Інструкція була виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів 31 травня 2006 року згідно висновку Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 р. №10/68, а в Правила перевезення були внесені зміни згідно наказу Мінтрансу України від 22 травня 2006 р. №493 - пункт 11.2 "товарно-транспортні накладні і путні листи вантажного автомобіля відносяться до документів строгої звітності, друкарським способом, що виготовляється, з обліковою серією і номером" - виключений. Таким чином було відмінено вимогу щодо визначення товарно-транспортної накладної як бланк строгої звітності і обов’язку суб’єктів господарювання щодо їх зберігання.

Серед інших доказів, судом були проаналізовані квитанції про прийняття вантажу «Укрзалізниці» відповідно до яких позивач після використання отриманих металоконструкції від ПП «Метснаб» реалізував їх як лом чорних металів ВАТ МК “Азовсталь”, ЗАТ “Макіївський металургійний завод” та ВАТ “Енергомашспецсталь”. Вищевказані обставини підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача. (а.с. 143-159)

З огляду на викладені вище обставини та те, що позивач має достатню матеріально – технічну базу для зберігання та використання придбаних металоконструкції, можна зробити висновок, що операції по придбанню металоконструкцій позивачем у ПП «Метснаб» носили реальний характер, а порушення, що були допущені посадовими особами зазначеного підприємства не можуть тягнути за собою відповідальність позивача за умови відсутності достатніх доказів наявності вини в його діях щодо ухилення від сплати податків.

Варто зазначити, що підставами прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, окрім тих, що були наведені вище, послугувало також посилання відповідача на те, що в ході перевірки були отримані умовно-вільні зразки почерку директора ПП «Метснаб» Сердюка В.А. та було здійснено дослідження підписів на податкових деклараціях з податку на прибуток ПДВ по ПП “Местнаб”. За результатами дослідження складений висновок спеціаліста НДІЕКЦ при ГУ МВС у Харківській області від 13 січня 2009 року за № 15 (а.с.115).

Окрім того, представник відповідача, як на підставу визнання договору між ТОВ "Конотопський завод Буддеталь" та ПП “Местнаб” № 21.01.18/20 від 20 січня 2008 року нікчемним правочином, посилався на протокол допиту свідка, а саме Сердюка В.А. (а.с.113-114) в якому осатаній зазначив, що до господарської діяльності ПП “Местнаб” він не має відношення.

Вищевказані доводи позивача суд не бере до уваги оскільки вищевказана перевірка, висновок спеціаліста НДІЕКЦ при ГУ МВС у Харківській області та протокол допиту свідка жодним чином не зачіпають правовідносини між позивачем та ПП «Метснаб», а отримані внаслідок перевірки господарської діяльності ПП «Метснаб» з іншими контрагентами, що підтверджується документами на які посилається відповідач та рішенням Господарського суду від 13 квітня 2009 року в справі №29/117-09 (а.с.81-83).

          З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а рішення відповідача не відповідають вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу понесені ним судові витрати у розмірі 85 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 094227774 від 07 жовтня 2009 року (а.с.3) з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2009 року № 0000322311/0 –задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2009 року № 0000322311/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" 85 грн. в рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                               (підпис)                               С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя                                                                       С.М. Глазько

Повний текст постанови складений 15 лютого 2010 року