Вирок № 8845975, 22.06.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №1-427/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2009 р. Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретарів Помазан С.С., Дехтяренка Я.Г., прокурорів Сукача О.О., Свєчнікової-Гамілякової В.Г., розглянувши у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, освіта вища, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, м. Києва, раніше не судимого, за ст. 286 ч. 1 КК України

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 15.11.2006 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, керуючи автомобілем "ВА32105", держномер НОМЕР_1, порушив правила безпеки дорожнього руху по вулиці Зодчих, навпроти будинку № 6 в м. Києві, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 та заподіяв останній середньої тяжкості тілесні ушкодження, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 15.11.2006 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, керував згідно доручення технічно налагодженим автомобілем "ВА32105", держномер НОМЕР_1

КИ, і рухаючись у другій смузі по вулиці Зодчих із сторони вулиці С.Сосніних в напрямку Великої кільцевої дороги в м. Києві із швидкістю, приблизно, 50 км/годину.

В цей же час, біля будинку №6 вказаної вулиці, у правого краю дороги у зустрічному напрямку, зупинився невстановлений слідством мікроавтобус із-за задньої частини якого, зліва направо по ходу руху автомобіля "ВА32105", держномер НОМЕР_1, стала переходити пішохід ОСОБА_2, яка вийшла на смугу руху останнього.

Коли ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ВА32105 ", держномер НОМЕР_1 КИ, проїжджав повз невстановлений слідством мікроавтобус, що зупинився біля будинку №6 по вулиці Зодчих в м. Києві, то проявив неуважність та порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме не виконав вимоги «Правил дорожнього руху України», які діють з 01.01.2002 року - п. 12.3, який зобов'язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок цього, лівою передньою частиною керованого ним автомобіля підсудний скоїв наїзд на ОСОБА_2

У результаті ДТП потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому хірургічної шийки правої плечової кістки із зміщенням відламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи №437/Е від 6.05.2008 року відносяться до ушкоджень середньої тяжкості ( за критерієм тривалості розладу здоров'я ).

Згідно висновку автотехнічної експертизи №605 ат від 16.01.2009 року в ситуації, що склалась, водій автомобіля "ВАЗ 2105", держномер НОМЕР_1, ОСОБА_1 повинен був керуватись вимогами п.п. 12.2 і 12.3 ПДР, який мав технічну можливість уникнути

наїзду на пішохода, шляхом застосування екстреного гальмування для зупинки транспортного засобу до лінії руху пішохода.

В даній дорожній обстановці, у діях водія автомобіля "ВА32105", держномер НОМЕР_1, ОСОБА_1 з технічної точки зору , вбачаються невідповідності .вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв'язку з заподіянням ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом - автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху , а саме вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які діють з 1.01.2002 року, внаслідок чого були спричинені потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто скоїв злочин, передбачений ст. 286 ч. 1 КК України .

У судовому засіданні підсудний вину у скоєному не визнав і підтвердив, що 15.11.2006 року дійсно керував автомобілем "ВАЗ 2105", держномер НОМЕР_1.

Рухався по вул. Зодчих в сторону вул. С.Сосніних м. Києва із швидкістю, приблизно, 50 км/год. і навпроти будинку №6 здійснив наїзд на ОСОБА_2

При цьому, зазначив, що «Правил дорожнього руху України» не порушував і не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.

Не дивлячись на те, що підсудний свою вину у інкримінованому йому діянні не визнає, така повністю підтверджується зібраними по справі доказами.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2. пояснила, що 15.11.2006 року, приблизно о 18 годині їй стало відомо про наїзд на доньку - ОСОБА_2 автомобілем.

Прибігши на місце пригоди, що по вул. Зодчих м. Києва, побачила на тротуарі доньку, яку, пізніше забрала карета з тілесними ушкодженнями правої руки.

Просить стягнути з підсудного завдану матеріальну шкоду у розмірі 2 000 грн. і немайнову - 3 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_2, пояснення якої були проголошені судом в силу поважності причин її неявки в судове засідання, на досудовому слідстві підтвердила, що 15.11.2006 року, приблизно о 17 годині 15 хвилин поверталась з художньої школи додому.

На пішохідному переході, що по вул. Зодчих, 6 в м. Києві, переходила дорогу, де її збив автомобіль під управлінням ОСОБА_1

Внаслідок цього, отримала тілесні ушкодження і була доставлена швидкою медичною допомогою до лікарні.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 15.11.2006 року він знаходився у салоні автомобіля під управлінням ОСОБА_1

Бачив, як підсудний здійснив наїзд на потерпілу, яка отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому руки.

Вважає, що ДТП сталася за пішохідним переходом і водій не мав можливості уникнути наїзду на пішохода.

Аналогічні пояснення дали суду ОСОБА_4. і ОСОБА_5

Місце, час та механізм скоєння діяння також підтверджуються довідкою по ДТП ( а.с. 20-21 ), протоколами огляду місця ДТП ( а.с. 22-27, 28-32 ), фототаблицями до них ( а.с. 34-35 ), схемою ДТП ( а.с. 33 ), протоколами відтворення обстановки і обставин події ( а.с. 74-76, 78, 80, 82-83, ), схемами до них ( а.с. 77, 79, 81, 84 ), висновком експерта №437/Е від 6.05.2008 року ( а.с. 87-89 ), №605 ат від 16.01.2009 року ( а.с. 95-100 ), згідно яких ОСОБА_1, керуючи автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху -вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого були спричинені потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Зазначені докази по справі, пояснення підсудного, потерпілих, свідків, висновки експертиз, за винятком тверджень ОСОБА_1С, свідків ОСОБА_3; ОСОБА_4.,

ОСОБА_6 про те, що водій не порушив ПДР і здійснив наїзд на потерпілу поза зоною пішохідного переходу, на думку суду, відповідають дійсності, оскільки вони послідовні та непротиречиві і повністю підтверджуються іншими доказами по справі, які суд відносить до числа достовірних.

Твердження ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_6 про те, що підсудний не порушив ПДР і здійснив наїзд на потерпілу поза зоною пішохідного переходу, на думку суду, повністю спростовуються достовірними доказами по справі і викликані бажанням підсудного уникнути відповідальності, або, на крайній випадок, пом'якшити свою участь за скоєне, а інших - допомогти йому в цьому.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про винність підсудного у скоєнні встановленого судом кримінально-караного діяння та правильності кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 1 КК України, оскільки ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху - п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у прямому причинному зв'язку із спричиненням ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Однак, із пред'явленого, суд вважає за необхідне виключити, як надлишкове, обвинувачення підсудного у порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту -п. 12.2 Правил дорожнього руху, оскільки воно ( порушення ) не знаходиться у прямому причинному зв'язку із заподіянням потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень і, відповідно, не являється ні складовою злочину, ні кваліфікуючою ознакою ст. 286 ч. 1 КК України.

При обранні міри покарання підсудному, судом враховується характер та ступінь тяжкості, суспільної небезпеки ним скоєного, особистість та характеристику, склад його сім'ї, стан здоров'я як самого, так і членів сім'ї, притягнення до кримінальної відповідальності вперше.

До обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудного, йому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі строком 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, суд вважає за можливе виправлення підсудного без відбування покарання, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та інших встановлених обставин по справі, в силу чого необхідно його звільнити від відбування покарання з випробуванням на 2 роки.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним й достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.

Заявлені позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2, на думку суду, в частині матеріальної шкоди, підлягають задоволенню у повному об'ємі, виходячи з їх суті, положень п.п. 6, 13, 14, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" №3 від 31 березня 1989 p., ст.ст. 22, 1177 ЦК України та наданих суду доказів.

Враховуючи викладене, вимоги ст.ст. 23, 1168 ЦК України, з урахуванням суті позовних вимог, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини підсудного, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, вимог розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж, вказаний потерпілою розмір немайнової шкоди, що підлягає задоволенню, суд вважає необхідним встановити в 2 000 грн.

В решті ж її заявлених вимог до підсудного, в силу викладеного, необхідно відмовити.

Витрати на проведення експертизи, на думку суду, необхідно стягнути у повному об'ємі з підсудного, а речові докази по справі - автомобіль - повернути власнику.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 286 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 ( два ) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком на 2 ( два ) роки з покладенням на нього обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу залишити йому попередню - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі - автомобіль марки «ВАЗ 2105», державний номер НОМЕР_1 - передати за належністю власнику.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого в АДРЕСА_1, м. Києва, на користь

ОСОБА_2, заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 2 000 грн. та немайнову - 2 000 грн., а всього на загальну суму 4 000 грн.,

НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві на р/р 35226002000466, код ЗКПО 25575285, банк одержувача: УДК у Київській області, МФО 821018, за послуги експерта -564, 93 грн.

В решті заявлених вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб.