Рішення № 88457134, 27.03.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року справа № 580/83/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною і скасувати вимогу від 21.05.2019 № Ф-1541-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 5 211 грн 36 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 2017 року він не здійснював підприємницької діяльності, в зв`язку з її припиненням та не отримував ніяких доходів, із вказаного періоду часу. Враховуючи наведене, позивач вважає протиправним нарахування йому єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виставлення спірної вимоги про сплату недоїмки.

Ухвалою судді від 03.02.2020 прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи).

27.03.2020 ухвалою судді замінено відповідача в адміністративній справі №580/83/20 із Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на його правонаступника – Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області.

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Згідно даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено лише 04.06.2019. Тобто станом на час винесення оскаржуваної вимоги від 21.05.2019 № Ф-1541-51 останній не був знятий з обліку в органах ПФУ, як фізична особа-підприємець, в зв`язку з чим в ІКП ITC “Податковий блок”, по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) йому було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за IV квартал 2018 року в розмірі 2 457 грн 18 коп. та за І квартал 2019 року в сумі 2 754 грн 18 коп., які залишаються не сплаченими. Враховуючи зазначені обставини, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у відзиві на позов в їх задоволенні відмовити.

Від позивача на адресу суду 21.02.2020 надійшло заперечення на відзив, в якому зазначає, що відповідач не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також надав довідку про те, що з 17.03.2017 він працює механіком у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ГУ ДФС в Черкаській області на підставі ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 № Ф-1541-51, якою позивачу визначено суму боргу єдиного внеску на загальну суму 5 211 грн 36 коп.

Вважаючи вищевказану вимогу протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” № 2462 (надалі Закон № 2462).

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774”.

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.6 ч.1ст.1 Закону № 2464).

Згідно з нормами ч.5 ст.8 Закону № 2464, єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.10.2013 року функції адміністрування єдиного соціального внеску передані від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, яке перетворено шляхом реорганізації у ДФС України (Постанова КМУ від 21.05.2014 №160 “Про утворення Державної фіскальної служби”).

Суд наголошує, що на момент зняття з обліку державна реєстрація фізичних осіб - підприємців регулювалась, як і в даний час, Законом України від 15.05.2003 № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755 із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону №755, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 17.09.2007 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак, починаючи з 2017 року він самостійно припинив свою підприємницьку діяльність, будь-якої звітності не подавав. Відповідно довідки наданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 позивач з 17.03.2017 працює у вказаної фізичної особи-підприємця на посаді механіка.

Слід зазначити, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб згідно з статтею 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (набрав чинності з 1 липня 2004 року,) полягає у засвідченні факту створення або припинення юридичної особи та фізичної особи-підприємця шляхом внесення відповідних записів до ЄДР. Документом встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – підприємця, є свідоцтво про державну реєстрацію (стаття 1 цього Закону).

Державний реєстратор здійснює оформлення та видачу свідоцтва виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця (стаття 5 згаданого Закону).

Тобто, саме шляхом внесення відповідних записів до ЄДР засвідчується факт набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, в порядку передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

З позовної заяви судом встановлено, що позивач у 2017 році подав до Кам`янської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області заяву про припинення підприємницької діяльності, проте доказів подання такої заяви до матеріалів справи не додав.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач 04.06.2019 звернувся до державного реєстратора із заявою для проведення дії «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням».

Відповідно безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, державним реєстратором 04.06.2019 до Єдиного державного реєстру включено відомості про проведення державної реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням, про що зроблено запис № 20060060005007377.

Тобто станом на 21.05.2019 (дата прийняття оскаржуваної вимоги № Ф-1541-51) позивач ще був зареєстрований та мав статусу фізичної особи-підприємця, що також підтверджується вказаним вище витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Враховуючи встановлені обставини, та обставину що позивач відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань припинив підприємницьку діяльність лише 04.06.2019, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога від 21.05.2019 № Ф-1541-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 5 211 грн 36 коп., прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.

Копію рішення учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя С.М. Гарань